Коренева система
Стрижневий корінь льону досягає довжини до 1 м. Від нього по всій довжині відгалужуються бічні корені першого порядку, що мають послідовні розгалуження.
Х арактерною рисою кореневої системи льону-довгунця є найбільш густе розташування бічних коренів першого порядку і верхньої частини головного кореня, тобто основна маса кореневої системи розташовується у верхньому шарі ґрунту, на глибині
12–14 см (рис. 3.3).
Рис. 3.3. Коренева система льону:
1 – довгунця; 2 – кучерявця; 3 – сланкого
У період швидкого росту і фази бутонізації коренева система сформована на 15% і основна її маса досягає глибини залягання – 14–16 см.
Стебло
Основною продуктивною частиною волокнистого льону є стебло, у ньому міститься приблизно 20–30 % волокна. Стебло являє собою сильно витягнутий конус, розширений в основі і звужений до вершини.
Розрізняють загальну і технічну довжину стебла
льону-довгунця (рис. 3.4).
Рис. 3.4. Загальна і технічна довжина стебла льону-довгунця:
а – загальна довжина; б – технічна довжина; в – суцвіття
|
Загальна довжина – це відстань від місця прикріплення сім'ядольних листочків до верхівки, самої верхньої коробочки суцвіття. Технічну довжину стебла вимірюють від місця розташування сім'я-дольних листочків до початку розгалуження суцвіття. Це найбільш важлива частина стебла, з якої одержують довге волокно.
У товщині стебел льону-довгунця спостерігаються значні розходження. За цією ознакою звичайно розрізняють льон тонкостебельний – діаметром 0,8–1,2 мм, середньостебельний – від 1,3 до 2 мм і грубостебельний – від 2,1 мм і більше. Діаметр стебла льону вимірюють на відстані 1/3 його висоти від сім'ядольних листочків.
|
Довжина і товщина стебла – дуже важливі якісні ознаки льону-довгунця. Чим вище стебло і чим довша його технічна частина, тим більше волокна міститься у ньому. З більш тонких стебел одержують волокно кращої якості. Найбільш бажана довжина стебла – від 70 см і вище при товщині 1–2 мм.
Достарыңызбен бөлісу: |