Міністерство аграрної політики України
жүктеу/скачать 1.89 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- 4.2. Ріпак озимий Господарське значення
| Контрольні питання
1. Походження соняшника. 2. Народногосподарське значення соняшника (харчове, кормове, агротехнічне, економічне). 3. Ботанічна класифікація та морфологічна характеристика. 4. Типи соняшника. 5. Біологічні особливості. 6. Фази росту та розвитку. 7. Сортовий склад соняшника. 8. Попередники та обробіток ґрунту. 9. Система удобрення. 10. Строки сівби, густота стеблостою та норма посіву, глибина загортання. 11. Агротехнічні прийоми догляду та захист від шкодочинних організмів. 12. Десикація. 13. Особливості зрошення. 14. Особливості збирання. 4.2. Ріпак озимий Господарське значення Озимий ріпак серед олійних культур родини Капустяних займає перше місце за вмістом олії в насінні (51 % слабовисихаючої олії з йодним числом 94–112). Крім того, в насінні міститься до 20 % білка і понад 17% вуглеводів. У складі ріпакової олії є значна кількість шкідливої для організму ерукової кислоти, яка знижує її харчові якості. Останнім часом виведено сорти озимого ріпаку, в олії яких майже зовсім відсутня ерукова кислота, а вміст олеїнової кислоти доведено до 60–70 %, що значно підвищує її харчові властивості і наближає за якістю до соняшникової олії. Ріпакову олію безерукових сортів широко використовують у їжу, а також у кондитерській, консервній, харчовій промисловості; олію звичайних сортів ріпаку – лише після рафінування, її застосовують у миловарній, текстильній, металургійній, лакофарбовій та інших галузях промисловості. Макуха і шрот озимого ріпаку – високобілковий концентрований корм для тварин. Шрот безерукових сортів ріпаку містить до 0,5 % шкідливих глюкозинолатів (замість 6–7 % у звичайних сортів) і за кормовими якостями прирівнюється до соєвого. Макуху і шрот звичайних сортів також згодовують тваринам невеликими дозами; 1 кг макухи прирівнюється до 1 корм. од. Озимий ріпак як високоврожайну культуру з коротким вегетаційним періодом широко використовують для вирощування раннього зеленого корму. В 100 кг його зеленої маси міститься до 4 кг протеїну, 14–16 корм. од. На 1 корм. од. в зеленій масі ріпаку припадає 180–190 г протеїну. Озимий ріпак – добрий медонос, з 1 га його посіву можна отримати до 100 кг меду. Він мало висушує ґрунт і рано звільняє поле, тому є добрим попередником для озимих і ярих зернових культур. Кореневі рештки ріпаку після мінералізації залишають у ґрунті 60–65 кг/га азоту, 32–36 фосфорної кислоти і 55–60 кг/га калію. Проте слід ураховувати, що він може засмічувати поля падалицею. У зв'язку з тим, що озимий ріпак рано достигає (особливо при використанні на зелений корм), його вирощують як озиму проміжну і післяжнивну культуру. Ріпак у культурі був відомий за 4 тис. років до н. е. його Батьківщина – середземноморські країни, звідки його завезли в Азію, а в XIV ст. – в Західну Європу, де й понині є однією з головних олійних культур. Припускають, що в Україну ріпак завезено в середині XVIII ст. Нині його світові посіви становлять понад 12 млн га. Як озиму культуру ріпак вирощують у Франції, Голландії, Бельгії, Англії, Швеції, Польщі. В Україні посіви озимого ріпаку зосереджені переважно в правобережній частині Лісостепу. Перспективним є вирощування озимого ріпаку на зрошуваних землях Півдня України як в основних, так і в проміжних посівах. Озимий ріпак – високоврожайна культура. Кращі господарства України отримують по 22–28 ц/га насіння із вмістом олії 45–48 %. Сортовий склад, що характеризується низьким вмістом ерукової кислоти і глюкозинолата, знайшов широке розповсюдження та нові ринки збуту в Німеччині й країнах Прибалтики. Площа посіву ріпаку озимого промислового і продовольчого напряму лише з 1981 по 1995 рік в Німеччині збільшилася у 7 разів. Постійно зростаючий всесвітній попит на олію рослинного походження позитивно впливає на збільшення посівних площ під ріпаком у європейських країнах. Світове виробництво насіння олійних культур за період з 1974 по 1995 роки майже подвоїлось. До 2010 року передбачається подальше збільшення річного виробництва олії рослинного походження на 40% – до 130 млн. тон. При цьому визначальним напрямком розвитку є попит, що складається за рахунок країн східноазійського регіону. Таблиця 4.7 Виробництво насіння олійних культур у деяких регіонах світу
*Примітка: А – 1972 рік; Б – 1995 рік; у млн т. жүктеу/скачать 1.89 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||