На правах рукопису
Рис.1. Теоретична модель організації життєвого досвіду в ситуації зіткнення зі смертю
жүктеу/скачать 1.46 Mb.
|
| Рис.1. Теоретична модель організації життєвого досвіду в ситуації зіткнення зі смертю
На основі проробленого теоретичного аналізу нами пропонується така теоретична модель організації життєвого досвіду під впливом страху смерті. У цій моделі виділено такі основні структурні елементи: Соціально – культурний вимір танатичного досвіду – сконцентрований у традиціях досвід минулого у сучасних репрезентаціях соціального середовища (література, телебачення, інтернет, мода). Мова йде про культурно-історичний вимір досвіду зіткнення зі смертю конкретної етнічної спільноти, що зберігає традиційні моделі взаємодії особистості зі страхом смерті, ритуальні практики подолання цього страху, стереотипні уявлення щодо смерті, принципи ставлення до смерті, табу тощо. Особистісно – індивідуальний вимір життєвого досвіду – реальний життєвий досвід особистості в ситуації зіткнення зі смертю. Ситуація зіткнення зі смертю – елемент в структурі досвіду, який свідомо чи несвідомо активує переживання страху смерті. Концептуалізація смерті – когнітивний (мисленнєво-оціночний) аспект інтерпретації ситуації зіткнення зі смертю, представлений своєрідним фільтром у свідомості людини, через який заломлюється новий досвід і відповідно до типу свідомості, що домінує, (міфологічна, філософська, релігійна, художня, наукова, духовна) тлумачиться і оцінюється. Емоційне переживання – афективний аспект переживання ситуації зіткнення зі смертю, який може включати поряд зі страхом смерті цілий комплекс дотичних (тривога, розгубленість, жах) або замісних (гнів, агресія, радість, байдужість) емоцій. Поведінкова стратегія – спосіб взаємодії людини зі страхом смерті (з переживаннями, пов’язаними з ситуацією зіткнення зі смертю), які мають два основні вектори: прийняття (інтеграція) та заперечення (роз’єднання). У випадку внутрішнього доступу новий досвід смерті інтегрується у загальний життєвий процес і відбуваються зміни. У випадку неготовності прийняти (заперечення, уникання) новий досвід зіткнення зі смертю відбувається роз’єднання, де життєва система (досвід) не піддається змінам і перебуває у відносній стабільності, непорушності. Таким чином, завдяки соціально-культурній пам'яті спільноти, яка є носієм основоположних цінностей, ідеалів, норм середовища, міжособистісним реакціям (звичкам соціальної взаємодії), суб’єктивно-індивідуальним переживанням страху смерті формується певна культурна норма поведінки та реагування на ситуацію зіткнення зі смертю (культура смерті), яка інтегрована в індивідуальний досвід особистості та досить успішно впливає як на неї загалом, так і на організацію її життєвого досвіду зокрема. жүктеу/скачать 1.46 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|