Взаємодія з іншими лікарськими засобами

У дітей частота розвитку небажаних явищ, у тому числі носових кровотеч (6 %), головного болю (3 %), відчуття подразнення в носі (2 %) і чхання (2 %), була порівнювана з такою при застосуванні плацебо (4 %).

Після інтраназального застосування мометазону фуроату іноді може спостерігатися алергічна реакція негайного типу (наприклад, бронхоспазм, диспное). Дуже рідко виникали анафілактична реакція та ангіоневротичний набряк.

Повідомлялось про поодинокі випадки розладів смаку та нюху.

При застосуванні назального спрею Назонекс® Синус як допоміжного засобу у лікуванні гострих епізодів синуситів відзначалися такі небажані явища, частота виникнення яких була порівнювана з такою при застосуванні плацебо: головний біль (2 %), фарингіт (1 %), відчуття печіння в носі (1 %) і подразнення слизової оболонки носа (1 %). Носові кровотечі були помірно виражені і частота їх виникнення при застосуванні спрею Назонекс® Синус була також порівнювана з частотою носових кровотеч при застосуванні плацебо (5 % та 4 % відповідно).

У пацієнтів із назальними поліпами, гострим риносинуситом при застосуванні спрею Назонекс® Синус загальна кількість наведених вище небажаних явищ була порівняна з такою при застосуванні плацебо та подібна до кількості, що спостерігалася у пацієнтів з алергічним ринітом.

Дуже рідко при інтраназальному застосуванні кортикостероїдів відзначалися випадки перфорації носової перегородки чи підвищення внутрішньоочного тиску.
Протипоказання. Підвищена чутливість до активної речовини або будь-якого неактивного компонента препарату.

Особливості застосування. Застосування препарату у дітей молодшого віку повинне проводитися за допомогою дорослих.

Препарат не слід застосовувати за наявності нелікованої місцевої інфекції із залученням у процес слизової оболонки носа.

У зв'язку з тим, що кортикостероїди сповільняють загоєння ран, такі препарати не слід призначати для місцевого інтраназального застосування хворим, які нещодавно перенесли оперативне втручання або травму носа, до повного загоєння ран.

Препарат Назонекс® Синус слід застосовувати з обережністю або не застосовувати зовсім у хворих з активною або латентною туберкульозною інфекцією респіраторного тракту, а також при нелікованій грибковій, бактеріальній, системній вірусній інфекції або при інфекції herpes simplex з ураженням очей.

Після 12-місячного лікування препаратом Назонекс® Синус не виникало ознак атрофії слизової оболонки носа; крім того, мометазону фуроат сприяв нормалізації гістологічної картини слизової оболонки носа. Як і впродовж будь-якого довготривалого лікування пацієнти, які застосовують препарат протягом декількох місяців і довше, повинні періодично проходити огляд щодо виявлення можливих змін слизової оболонки носа. У випадку розвитку локальної грибкової інфекції носа чи глотки може знадобитися припинення терапії препаратом або проведення відповідного лікування. Подразнення слизової оболонки носа і глотки, що зберігається протягом тривалого часу, також може бути показанням до припинення лікування препаратом.

При тривалому лікуванні препаратом Назонекс® Синус ознак пригнічення функції гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної системи не спостерігалося. За пацієнтами, які переходять на лікування назальним спреєм препарат після тривалої терапії кортикостероїдами системної дії, потрібно уважно спостерігати. Припинення прийому кортикостероїдів системної дії у таких хворих може призвести до недостатності функції кори надниркових залоз, що може вимагати поновлення терапії системними кортикостероїдами й застосування іншого відповідного лікування.

Під час переходу від лікування кортикостероїдами системної дії на лікування препаратом Назонекс® Синус у деяких хворих поряд із полегшенням носових симптомів можуть виникнути симптоми відміни кортикостероїдів (наприклад, біль у суглобах та/або м'язах, відчуття втоми і депресія). Таких хворих необхідно спеціально переконувати у доцільності продовження лікування спреєм. Зміна терапії може також виявити алергічні захворювання (такі як алергічний кон’юнктивіт, екзема тощо), що розвинулись раніше і маскувалися терапією кортикостероїдами системної дії.

Пацієнти, які застосовують кортикостероїди, потенційно можуть мати знижену імунну реактивність і повинні бути попереджені про підвищений ризик зараження у разі контакту з хворими на деякі інфекційні захворювання (наприклад, вітряна віспа, кір), а також про необхідність консультації лікаря, якщо такий контакт відбувся.

Слід попередити пацієнтів про необхідність негайного звернення до лікаря у разі виникнення ознак або симптомів тяжкої бактеріальної інфекції, таких як підвищення температури тіла, сильний однобічний біль в області обличчя або зубний біль, орбітальна або періорбітальна припухлість/набряк, або погіршення стану після початкового покращання.

Діти. При проведенні плацебо-контрольованих клінічних досліджень у дітей, у яких препарат Назонекс® Синус застосовувався у добовій дозі 100 мкг протягом року, затримки росту не відзначалося.

Не досліджувались безпека та ефективність препарату Назонекс® Синус при лікуванні назальних поліпів у дітей та підлітків молодше 18 років, симптомів риносинуситу – у дітей віком до 12 років, сезонного або цілорічного алергічного риніту – у дітей віком до 2 років.

Дані щодо взаємодії з іншими препаратами не представлені.

- з боку травної системи: нудота, блювання, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтуха, гепатит, псевдомембранозний коліт;

Ефекти, обумовлені хіміотерапевтичною дією - кандидоз.

Літнім та ослабленим хворим може знадобитись призначення вітаміну К.

При артеріальній гіпертензії та порушенні водно-електролітного балансу необхідно перевіряти рівень натрію в плазмі.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Фармацевтично несумісний з іншими антимікробними засобами в одному об¢ємі.

Цефтріаксон-КМП, пригнічуючи кишкову флору, перешкоджає синтезу вітаміну К. Тому при одночасному застосуванні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (нестероїдні протизапальні засоби, сульфінпіразон), збільшується ризик розвитку кровотеч. З цієї ж причини при одночасному застосуванні з антикоагулянтами відзначається посилення антикоагулянтної дії.

При одночасному застосуванні з ²петлевими² діуретиками зростає ризик розвитку нефротоксичної дії.

- Підвищена чутливість до цефалоспоринів (при наявності у хворого підвищеної чутливості до пеніциліну слід врахувати можливість перехресної алергічної реакції до цефтріаксону);

- недоношені діти віком ≤ 41 тижня, враховуючи термін внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження);

- гіпербілірубінемія у новонароджених та недоношених (у зв'язку зі здатністю Цефтріаксону-КМП витісняти білірубін із зв'язку з альбуміном сироватки крові, що може призвести до ризику розвитку енцефалопатії, викликаної білірубіном);

- одночасне застосування з препаратами кальцію (внутрішньовенні розчини та інфузії) у новонароджених віком ≤ 28 днів і недоношених дітей (див. «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Побічні реакції.

В окремих випадках можливі такі побічні явища, які регресують спонтанно або після відміни препарату:

- інфекції: мікоз статевих шляхів, вторинні грибкові інфекції та інфекції, викликані резистентними мікроорганізмами;

- з боку системи крові і лімфатичної системи: еозинофілія, лейкопенія, гранулоцитопенія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, подовження протромбінового часу; рідко - підвищення рівня креатиніну в сироватці крові; дуже рідко - порушення коагуляції, агранулоцитоз (у разі застосування загальної дози 20 г або більше);

- з боку травної системи: нудота, блювання, діарея, стоматит, глосит; рідко – панкреатит, що розвинувся, можливо, внаслідок обструкції жовчовивідних шляхів (не можна виключати роль преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону у жовчному міхурі); дуже рідко – псевдомембранозний ентероколіт;

- з боку гепатобіліарної системи: дуже часто – преципітати кальцієвої солі цефтріаксону у жовчному міхурі з відповідною симптоматикою у дітей, зворотний холелітіаз у дітей. Вказані явища рідко спостерігаються у дітей: збільшення рівня печінкових ферментів у сироватці крові (АСТ, АЛТ, лужної фосфатази);

- з боку шкіри та її похідних: шкірні висипання, кропив'янка, набряки, алергічний дерматит, екзантема, свербіж; дуже рідко – ексудативна мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла);

- з боку сечовидільної системи: рідко - олігурія, гематурія, глюкозурія; дуже рідко - утворення конкрементів у нирках (головним чином у дітей віком від 3 років, у разі призначення великих доз препарату більше 80 мг/кг на добу або кумулятивних доз понад 10 г, а також пацієнти, що знаходяться на постільному режимі або приймають обмежену кількість рідини). Утворення конкрементів у нирках може протікати безсимптомно або проявлятися нирковою недостатністю, яка минає після припинення лікування;

- з боку нервової системи: рідко – головний біль, запаморочення;

- загальні розлади: озноб, пропасниця, анафілактичні або анафілактоїдні реакції;

- місцеві реакції: у поодиноких випадках спостерігаються запальні реакції стінки вени. Їх можна уникнути, застосовуючи повільну ін’єкцію (2-4 хвилини). Внутрішньом’язова ін’єкція без застосування лідокаїну болюча;

- вплив на результати лабораторних аналізів: у поодиноких випадках можуть бути отримані псевдопозитивні результати тесту Кумбса, проби на галактоземію, глюкозурію (достовірність лабораторних показань досягається тільки у разі використання ферментного методу).

Цефтріаксон-КМП не можна призначати одночасно чи змішувати з кальцієвмісними розчинами, навіть при застосуванні окремих інфузійних систем. Описана невелика кількість летальних випадків утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону у легенях та нирках новонароджених.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Цефтріаксон-КМП проникає через плацентарний бар’єр. Безпечність застосування Цефтріаксону-КМП для жінок у період вагітності не вивчалась. У малих концентраціях Цефтріаксон-КМП виділяється у грудне молоко, тому при призначенні препарату годування груддю необхідно припинити.
Діти. Дозволено застосування дітям за умови дотримання дозування, вказаного в розділі «Спосіб застосування та дози».
Особливості застосування. При виникненні алергічної реакції препарат слід негайно відмінити та призначити відповідне симптоматичне лікування.

Протягом тривалого періоду застосування Цефтріаксону-КМП можливі труднощі у контролюванні нечутливих до препарату мікроорганізмів. У зв’язку з цим необхідний ретельний нагляд за пацієнтами. При виникненні суперінфекції необхідно вжити відповідні заходи.

Цефтріаксон-КМП може збільшувати протромбіновий час. У зв’язку з цим при підозрі на дефіцит вітаміну К необхідно визначати протромбіновий час.

Літнім та ослабленим хворим може знадобитися призначення вітаміну К.

Як і інші антибіотики, Цефтріаксон-КМП може викликати діарею, асоційовану з Clostridium difficile, від легкого ступеня тяжкості до коліту з летальними наслідками. При підтвердженні даного виду діареї необхідно відмінити антибіотикотерапію, яка не впливає на Clostridium difficile, і призначити відповідну терапію та обстеження. Такий вид діареї може виникати упродовж двох місяців після закінчення застосування антибактеріальних засобів, тому необхідно зібрати детальний медичний анамнез.

Під час лікування антибіотиками слід виключити в усіх пацієнтів діарею, що асоціюється з Сlostridium difficile. Відповідно до клінічних показань слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів, білкових добавок, антибіотикотерапію, до якої чутлива Clostridium difficile, та хірургічне обстеження.

При застосуванні Цефтріаксону-КМП в дозах, що перевищують рекомендовані, в сечовому міхурі при ультразвуковому дослідженні можуть спостерігатися тіні, які є преципітатами кальцієвої солі цефтріаксону, а не каменями. Вони зникають після відміни або завершення терапії Цефтріаксону-КМП. Ці зміни рідко проявляються якою-небудь симптоматикою, але навіть в таких випадках рекомендується тільки консервативне лікування. Якщо дані явища супроводжуються клінічною симптоматикою, то рішення про відміну препарату приймає лікар.

З обережністю слід застосовувати Цефтріаксон-КМП хворим з такими факторами ризику застою у жовчовивідних шляхах, як лікування в анамнезі, тяжкі захворювання та повністю парентеральне харчування. У даних випадках можливе утворення преципітату в жовчовивідних шляхах і можливий розвиток панкреатиту.

У новонароджених та недоношених дітей описані випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках, які спричинили летальні наслідки при одночасному введенні Цефтріаксону-КМП та препаратів кальцію. У зв’язку з цим не можна застосовувати кальцієвмісні розчини для внутрішньовенного введення новонародженим та пацієнтам інших вікових груп щонайменше протягом 48 годин після введення останньої дози Цефтріаксону-КМП. Про випадки виникнення внутрішньосудинних преципітатів після одночасного застосування Цефтріаксону-КМП з внутрішньовенними кальцієвмісними розчинами також повідомлялося у пацієнтів інших вікових груп.

Під час тривалого лікування Цефтріаксоном-КМП слід регулярно контролювати картину крові. Можлива імуноопосередкована гемолітична анемія. Про випадки тяжкої гемолітичної анемії, у тому числі летальні, повідомлялося у дорослих та дітей. При розвитку анемії під час лікування Цефтріаксоном-КМП необхідно виключити спричинену ним анемію та відмінити препарат до встановлення етіології анемії.

Цефтріаксон-КМП може витісняти білірубін із зв’язку з альбуміном сироватки крові. У зв’язку з цим застосування Цефтріаксону-КМП новонародженим з гіпербілірубінемією протипоказане.

Слід виявляти обережність при застосуванні Цефтріаксону-КМП хворим із нирковою недостатністю, які одночасно отримують аміноглікозиди та діуретики.

Ні в якому разі не можна застосовувати Цефтріаксон-КМП з кальцієвмісними розчинами (розчин Рінгера чи розчин Гартмана) у зв’язку з вірогідністю утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону. Кальцієвмісні розчини не слід призначати протягом 48 годин після останнього введення Цефтріаксону-КМП. Утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону також може відбуватися при змішуванні цефтріаксону з розчинами, які містять кальцій, в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Цефтріаксон-КМП не можна одночасно вводити разом із тривалими інфузіями, які містять кальцій, наприклад, парентеральне харчування.

При одночасному застосуванні високих доз Цефтріаксону-КМП і таких сильнодіючих діуретиків, як фуросемід, порушень функції нирок не спостерігалося. Немає вказівок на те, що Цефтріаксон-КМП підвищує ниркову токсичність аміноглікозидів.

Прийом Цефтріаксону-КМП після вживання алкоголю не призводив до ефектів, схожих на дію дисульфіраму (тетураму). Цефтріаксон-КМП не містить N-метилтіотетразольну групу, яка б могла викликати непереносимість етанолу, а також кровотечі, що властиві деяким іншим цефалоспоринам.

Пробенецид не впливає на виведення Цефтріаксону-КМП.

In vitro був виявлений антагонізм між хлорамфеніколом (левоміцетином) та Цефтріаксоном-КМП.

Цефтріаксон-КМП не сумісний з амзакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами.

Бактеріостатичні засоби можуть впливати на бактерицидну дію цефалоспоринів.

Цефтріаксон-КМП може зменшувати ефективність гормональних пероральних контрацептивів. Тому рекомендується застосовувати додаткові (негормональні) методи контрацепції під час лікування та протягом 1 місяця після лікування.