Настанови журналістам Ассошіейтед Пресс
жүктеу/скачать 0.74 Mb.
|
Цікавість — в людяхОдна з проблем «неживих» лідів полягає в тому, що вони розпливчасті. У написанні тематичних статей рідко який прийом є ефективнішим за перехід від загального до конкретного. Розпливчастий початок зазвичай виходить нуднішим, хіба що автор має якесь дивовижне везіння чи талант. Як тільки це можливо, піднімайте завісу з людей і їхніх дій, а не висвітлюйте безживних лаштунків. Якщо, наприклад, ви починаєте статтю про наплив кубинців у Майамі з огляду впливу емігрантів на економічне, культурне й політичне життя міста, то це, швидше за все, закінчиться абстрактним каталогом, позбавленим інтересу до людини. Якщо ж, навпаки, ви починаєте з розповіді про людину чи сім’ю, досвід якої репрезентує одне чи більше з таких явищ, читачі тим самим миттєво залучаються в чиєсь життя. Вони будуть стежити за ним з більшою цікавістю, ніж за парадом Питань і Проблем. Досвідчені автори тематичних статей роблять наголос на цьому й успішно використовують цей прийом навіть там, де, здається, тяжко знайти щось цікаве для пересічного читача. Далі ми розглянемо початок статті покійного Сола Петта про федеральну бюрократію — гігантського матеріалу на 8500 слів, який висвітлює проблеми розмірів, проникнення і заплутаності державного апарату, намагається відповісти на запитання, як він таким став і якими є результати цього процесу. Стаття виявилася достатньо вдалою для того, щоб принести Петтові Пулітцерівську премію. ВАШИНГТОН (АП) — Почнемо з почуттів двох американців, відділених одне від одного на два століття, проте об’єднаних однаковим обуренням. Один сказав таке: «Він звів численні установи і послав до них рої службовців, щоб вони не давали спокою нашим людям і виїдали їхнє майно». Другий сказав таке: «Уряд — це щось божевільне. Воно таке заплутане, що мені доводиться наймати бухгалтера за 35 доларів на годину і юриста за 125 доларів на годину, щоб вони мені просто розтлумачували». Друга думка належить Роджерові Грегорі, столяру і власнику невеликого бізнесу із Санді-Спрінгс, штат Меріленд, в інших питаннях людині добродушній. Першу заяву виголосив Томас Джефферсон в Декларації незалежності, у переліку претензій до англійського короля, яким було покладено початок Американській революції. За іронією історії, у країні, яка починалася з глибокого неприйняття надмірно роздутого державного апарату, зараз — від моря до моря — лунають скарги на величезний, надмірно роздутий державний апарат. Десь між Томасом Джефферсоном і Роджером Грегорі з нашим американським гормоном росту сталося щось не те. І зараз сороковий американський президент Рональд Рейган намагається якось приборкати і вгамувати бронтозавра небачених розмірів, всепроникності й заплутаності. Розробляючи проект держави, Джеймс Медісон сказав: «Величезна складність полягає ось у чому: ви маєте, передусім, контролювати урядовий апарат, а по-друге — зобов’язати його стримувати самого себе». Та чи виконує він цю настанову? Щодо цього вступу слід зауважити кілька моментів. Попереду ще 8200 слів, але вже перші три абзаци, завдяки використанню конкретики, чітко показують, про що йтиметься далі. А з переходом від конкретного до загального, іронічності становища, коли Америка скаржиться на надмірно роздутий уряд, головна тема статті стає ясною остаточно. Наступні два абзаци викликають у читача запитання: як це могло статися? Чому? Відповіді на них — далі у тексті. Конкретизація у вступі статті такого складного абстрактного предмета, як федеральний уряд — це чудовий успіх. жүктеу/скачать 0.74 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|