Наукових праць

УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ПАВЛА ТИЧИНИ

ЗБІРНИК

НАУКОВИХ ПРАЦЬ

Частина 5

Умань – 2008

ББК 74.2я43

З 41

Збірник наукових праць затверджено постановою

Президії ВАК України 9 лютого 2000 р. №2-02/2 перелік 4

(Бюлетень ВАК №2, 2000 р.) як наукове видання щодо публікації наукових

досліджень з галузі педагогічних наук. Засновник: Уманський

державний педагогічний університет імені Павла Тичини.

Реєстраційне свідоцтво: КВ № 7095.
Головний редактор:

Мартинюк М.Т. – доктор педагогічних наук, професор, ректор Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.
Редакційна колегія:

Кузь В.Г. – доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України;

Побірченко Н.С. – доктор педагогічних наук, професор, проректор з наукової роботи;

Коберник О.М. – доктор педагогічних наук, професор, декан технолого-педагогічного факультету;

Біда О.А. – доктор педагогічних наук, професор, зав. кафедри методики початкового навчання;

Тищенко Т.М. – кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови, відповідальний секретар.
Рецензенти:

Сметанський М.І. – доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки Вінницького педагогічного університету ім. М. Коцюбинського;

Пометун О.І. – доктор педагогічних наук, професор, завідувач лабораторії суспільствознавчої освіти Інституту педагогіки АПН України.
Рекомендовано до друку Вченою радою Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (протокол № 4 від 24 листопада 2008 р.)
Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / Гол. ред.: Мартинюк М.Т. – Умань: РВЦ «Софія», 2008. – Ч. 5. – 228 с.
ISBN 966-8063-91-7
До збірника увійшли статті, у яких науковці розглядають актуальні проблеми удосконалення навчально-виховного процесу середньої і вищої школи, висвітлюють результати наукових досліджень у галузі педагогічних наук.

Автори опублікованих матеріалів несуть повну відповідальність за достовірність наведених фактів, цитат, статистичних даних, імен власних та інших відомостей.

© РВЦ «Софія», 2008

Навчання праці є одним з найважливіших завдань педагогіки. Трудове навчання виконує завдання політехнічної освіти, трудового виховання. У той же час дослідження українських учених показують, що найбільш відсталою в системі освіти є освітня галузь «Технології».

Праця людини охоплює весь спектр господарської діяльності суспільства. Різносторонній розвиток учнів є відповідальним завданням школи в умовах науково-технічного прогресу. Однобокість навчання, яка направлена на конкретну галузь виробництва, приводить до небажаних наслідків. Адже кожен учень школи в майбутньому може стати лікарем, авіабудівником, банкіром, фермером, будівельником і так далі. Проте, аналіз учбових планів багатьох педагогічних ВНЗ, зокрема УДПУ, показав, що технічні дисципліни для спеціальності трудове навчання (або технології) з незрозумілої причини практично зводяться до машинознавства. Більше того, і самі розділи машинознавства або основ виробництва мають свої перекоси у бік конкретного вузького напряму. Основи виробництва в деяких учбових планах зводяться тільки до конкретних вузьких галузей виробництва, наприклад, текстильної, харчової промисловості і аграрного виробництва. Неначе не існує авіабудування, будівництва споруд, мостів, автомобільних і залізних доріг, добувної промисловості і багато, багато іншого.

Нижче наведені деякі дані Держкомстату України у питомій вазі (у відсотках) реалізованої продукції в конкретній галузі по відношенню до загального обсягу промислової продукції в 2007 році:

• 
  переробна промисловість вцілому – 73.9%;
  
• 
  виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів – 15.3%;
  
• 
  легка промисловість – 1%;
  
• 
  виробництво коксу, продуктів нафтопереробки – 7.3%;
  
• 
  хімічна промисловість – 6.1%;
  
• 
  металургійна промисловість – 22%;
  
• 
  машинобудування – 13.7%;
  
• 
  виробництво і розподіл електроенергії, газу і води – 18.2%;
  
• 
  промисловість в цілому – 100%.
  

Важко погодитися з думкою М.С. Кореця [1], що треба готувати вчителів з вираженою спеціалізацією. Тоді скільки ж підспеціальностей викладачів повинно випускатися з педагогічних ВНЗ? І як працевлаштовувати викладача з вузькоспеціалізованим напрямом? Крім того, як бути вчителеві сільської школи, якщо він є єдиним вчителем технологій (праці) в школі?

Державний стандарт освітньої галузі «Технології» передбачає забезпечення формування «...технічного світогляду і знань про технологічну діяльність, спираючись на закони та закономірності розвитку природи, суспільства, виробництва і людини. …Ознайомлення та залучення учнів до різних видів діяльності.» Відмітимо, що для різних видів діяльності, а не конкретних вузьких напрямів.

Складається враження, що учбові плани створюються в кожному учбовому закладі під смаки конкретних викладачів, а не з умови задоволення вимог державного стандарту «Технології» і, найголовніше, не з бажання підготувати вчителів праці, здатних навчити своїх майбутніх учнів бути готовими для участі у всіх видах науково-технічної діяльності людини. А як вчитель праці (технологій) може дати відповідні знання учневі, що цікавиться, наприклад, добуванням нафти і газу, якщо він (вчитель) будучи студентом педагогічного ВНЗ, був підготовлений, наприклад, в галузі харчових технологій і аграрного виробництва?

У зв’язку зі сказаним, доцільніше було б викладати дисципліну «загальнотехнічні технології» (або будь-яка інша подібна назва), в якої в якості розділів і пунктів було б охоплено більшість галузей виробництва (промисловість, будівництво, добувні технології і т.д.). Причому розглядати всі ці розділи в їх взаємозв’язку один з одним.

Подібна пропозиція зроблена в [1]. Але і тут чомусь в курсі «основи виробництва» ігноруються такі важливі виробництва, як будівельне та ін. Зате технологіям обробки матеріалів приділяється невиправдано велика увага.

Звичайно ж, не можна дублювати учбові плани технічних ВНЗ. Це не можливо фізично і не представляється доцільним. Цілком достатньо основних базових знань в конкретному напрямі, в якому за бажанням учня школи він може поглибити знання. Зараз же виходить, що фахівець одного педагогічного ВНЗ добре знає сільськогосподарське виробництво, іншого ВНЗ – текстильне виробництво і так далі. Але при цьому вони все одно знатимуть менше фахівців, що закінчили ВНЗ по цих конкретних спеціальностях.

У цьому сенсі вчитель праці (вчитель технологій), маючи базові знання, може претендувати не тільки на роботу в школі, але і на допоміжні посади в промисловості та інших видах господарської діяльності, що істотно підвищить його конкурентоспроможність на ринку праці. При цьому може бути об’єднання спеціальності «педагогіка і методика середньої освіти. Трудове навчання» із спорідненими спеціальностями, як це пропонується в [1], наприклад «технологія конструкційних матеріалів»; «технічно-прикладна творчість» і т.п. Таке поєднання представляється набагато життєздатнішим, ніж поєднання вчителя «праці і фізкультури», де об’єднуються абсолютно різні по роду спеціальності. Але і в [1] не йде мова про інші важливі види виробництва.

Рішення будь-якої технічної задачі починається з того, що потрібно пригадати закони, які описують явище, про яке йде мова. Основою теорії практично для всіх технічних дисциплін, що викладаються, є предмет «технічна механіка». Тут думка автора статті повністю співпадає з думкою М.С. Кореця [1]. Проте, викладання цього основоположного предмету в різних ВНЗ також істотно відрізняється як по складу тем, що вивчаються, так і по обсягах аудиторних занять. Як приклад порівняємо обсяги викладання технічної механіки по деяких учбових програмах та планах (табл.1).

Таблиця 1

Порівняння змісту програм з технічної механіки в різних ВНЗ показує їх величезну відмінність однієї від одної. Крім того, ще з часів СРСР до складу предмету «технічна механіка» включалися курси теоретичної механіки, опору матеріалів, теорії механізмів і машин, деталям машин. І ані слова про теорію споруд, про використання основ теоретичної механіки та опору матеріалів в будівництві мостів, споруд та ін.

Для спеціальності «трудове навчання», «технології» в педагогічних ВНЗ дисципліна «технічна механіка», на думку автора даної статті, повинна обов’язково містити елементи теорії споруд. Відсутність елементів теорії споруд кореспондується з сказаним вище перекосом у вивченні технічних дисциплін.

Технічна механіка, будучи основною теоретичною базою практично для всіх технічних дисциплін, не повинна бути так обділена годинами, як це робиться в деяких ВНЗ. На думку автора найбільш прийнятним обсягом годин з технічної механіки може бути запропонований в [1] науково обґрунтований обсяг 180 годин, але на відміну від [1] з обов’язковим включенням елементів теорії споруд.

Будь-який фахівець в галузі, наприклад, «трактори і автомобілі» знає, що без знання питань міцності і деформативности деталей в автомобілях і тракторах, кінематичних законів руху їх окремих частин і механізмів, не можливо розібратися в двигуні або будь-якій іншій частині трактора (автомобіля). Те ж саме можна сказати і про інші технічні спеціалізації. Тому ігнорування таким важливим предметом, як технічна механіка, приводить до істотних труднощів в пізнанні багатьох технічних дисциплін.

Представляється доцільною розробка зразкових учбових планів і робочих програм під патронатом Міністерства освіти і науки України (як це зроблено в Росії), які були б обов’язковими для всіх педагогічних ВНЗ країни (по конкретних напрямах) і в яких були б враховані пропозиції, зроблені в даній статті. Природно, що кожен ВНЗ має свою специфіку і ці учбові плани повинні бути орієнтиром. Але це дозволило б уникнути такого істотного перекосу у викладанні технічних дисциплін в різних ВНЗ України.

1. Викладання технічних дисциплін, на думку автора, має охоплювати основні елементи більш широкого спектру предметів, щоб вчитель праці (технологій) міг орієнтуватися в провідних галузях науково-технічної діяльності людини.

2. Істотне зменшення в деяких ВНЗ кількості годин з технічної механіки, яка є основною теоретичною базою для практично всіх техніко-технологічних дисциплін, приводить до проблем освоєння цих дисциплін. Тому таке зменшення обсягу годин неприпустимо.

3. Пропонується доповнити дисципліну «технічна механіка» для педагогічних ВНЗ елементами теорії споруд, яка заповнить відсутність застосування знань опору матеріалів і теоретичної механіки в багатьох галузях науково-технічної діяльності людини.

1. 
   Корець М.С. Теорія і практика науково-технічної підготовки вчителів трудового навчання і технологій виробництва // Автореф. дис. доктора пед. наук. 13.00.04. – Київ, 2002. – 29 с.
   
2. 
   Програми вищих педагогічних учбових закладів. Технічна механіка (для студентів спеціальності 7.01.01.02 «Обслуговуюча праця і креслення»). – Київ: УДПУ, 1996. – 9 с.
   
3. 
   Програми вищих педагогічних закладів освіти. Технічна механіка (для студентів спеціальності 7.010103 «Педагогіка і методика середньої освіти. Трудове навчання»). – Київ: Нац. пед. Ун-т ім. Драгоманова, 1998. – 12 с.
   
4. 
   Програми вищих педагогічних закладів освіти. Технічна механіка (для студентів спеціальності 7.010103 «Педагогіка і методика середньої освіти. Трудове навчання»). Рекомендовано НМЦ МОН України. – Київ-Глухів: РВВ ГДПУ, 2004. – 17 с.
   
5. 
   Программы педагогических институтов. Сборник № 20. – М.: Просвещение, 1981. – 88 с.
   

6. 
   Навчальний план Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Технолого-педагогічний факультет. Напрям підготовки 6.010103 «Технологічна освіта». Спеціалізація: інформатика. Кваліфікація: бакалавр технологічної освіти, вчитель технологій (обслуговуюча праця) та креслення. (план на 2009-2010 н.р.).
   
7. 
   Навчальний план Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Технолого-педагогічний факультет. Напрям підготовки 6.010103 «Технологічна освіта». Спеціалізація: інформатика. Кваліфікація: бакалавр технологічної освіти, вчитель технологій (технічна праця) та креслення. (план на 2009-2010 н.р.).
   
8. 
   Навчальний план Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Технолого-педагогічний факультет. Напрям підготовки 6.010103 «Технологічна освіта». Спеціалізація: фізичне виховання. Кваліфікація: бакалавр технологічної освіти, вчитель технологій та креслення. (план на 2009-2010 н.р.).
   
9. 
   Примерный учебный план министерства образования Российской федерации. Квалификация: учитель технологий и предпринимательства. – 2004 г.
   
10. 
    Учебный план Томского государственного педагогического университета. Специальность 030600 «Технологии и предпринимательство». Томск, 2004.