Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
жүктеу/скачать 7 Mb. Pdf көрінісі
|
| «народ»
означає спільність людей, пов'язаних, насамперед, походженням, мовою, культурою і, як правило, певною територією. Під поняттям «нація» мають на увазі форму організації життя одного народу (чи кількох близьких), пов'язаних державністю, економічними, політичними і духовними відносинами людей. Держава ж являє собою продукт історичного розвитку людського суспільства, форму організації життя народів і націй, засновану на праві і законі. Усі розглянуті поняття, як це ми бачимо з даних визначень, тісно пов'язані між собою і взаємно перетинаються. Отже, коли ж виникло суспільство і що воно собою являє? Встановлено, що суспільство на нашій планеті не існувало споконвіку. Воно має свою історію виникнення і розвитку. Першими Схема 11./.Теоретичні моделі розуміння суспільства відомими науці соціальними організмами були первісні племена, потім рабовласницькі державні утворення Давнього Сходу створені людьми наприкінці IV тисячоліття до н. є. в родючих долинах рік Нілу (Єгипет), Тигру і Євфрату (Месопотамія), Інду і Гангу (Індія), Хуанхе і Янцзи (Китай). Звідси можна зробити висновок, що перехід людства від общинної форми існування до суспільства відбувся понад 5 тисяч років тому. Існує безліч точок зору на суспільство і причини його виникнення. Можна припустити, що різних інтерпретацій суспільства стільки ж, скільки існує філософських напрямків в історії філософської думки (схема 11.1). Усі їх розглянути досить складно, однак, при певному спрощенні, їх можна об'єднати в кілька теоретич- них концепцій (моделей). Однією з перших концепцій розуміння суспільства і джерел його розвитку є релігійно-міфологічна модель, що виникла в епоху рабовласництва. Суспільство, як і окрема людина, через призму даної моделі розглядалися в системі загального світового (Божого) порядку — космосу (Бога), що виступає джерелом і першоосновою всього сущого. Стихійна реалізація історичної необхідності породжувала і підтримувала в людей впевненість в існуванні долі, у Божій обумовленості існуючих відносин, порядків, а також усіх змін, що відбуваються. Тому Боже (космічне) першоджерело існування суспільства і діючих у ньому законів і моральних норм — основна тема древніх міфів. Історики і філософи античності також розглядали суспільство не як особливе утворення, що розвивається за власними законами, а як компонент космічного буття. Звідси ви- пливає релігійно-міфологічний характер їх поглядів. Якщо релігійно-міфологічна концепція виникла на ґрунті античної філософії, то теологічна концепція зародилася в надрах схоластичної філософії, філософії середньовіччя. Антична філософія, при всіх розбіжностях у поглядах її представників на суспільство, мала космологічний характер, оскільки тим цілим, у яке вклю- чалося все суще, у тому числі і суспільство, була природа (космос). Середньовічне ж мислення було теоцентричним: реальністю, що визначає усе суще, у тому числі і в громадському житті, для нього була не природа, а Бог. У найбільш повному вигляді ця концепція набула розвитку у вченніАвреліяАвгустина (354 — 430), а пізніше ФомиАквінського (1225 — 1274). Августин вважав, що вся історія визначається Божою волею, а всі вади суспільства пояснюються ііервородним гріхом Адама і Єви. Розвиваючи ці ідеї, Фома Аквінський стверджував, що нерівність людей є вічним принципом громадського життя, а поділ на стани встановлений Богом. У Новий час поширилась натуралістична жүктеу/скачать 7 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|