Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
жүктеу/скачать 7 Mb. Pdf көрінісі
|
| матерії (схема 5.5):
механічна — це просторове переміщення різних тіл: рух най-дрібніших часток, рух великих тіл, включаючи і космічні об'єкти; фізична — охоплює електромагнетизм, гравітацію, теплоту, світло, звук, зміну агрегатного стану речовини; хімічна — включає різні хімічні реакції, процеси хімічного синтезу в неорганічній та органічній природі; біологічна — це різноманітні біологічні процеси в живих організмах; соціальна — охоплює різні суспільні зміни, а також процеси мислення. Хоча кожна форма руху є відносно самостійною, але всі вони пов'язані між собою. Більш складна форма руху виникає на основі попередніх, простіших, є їх синтезом, але не зводиться до них як простої суми. Так, біологічна форма руху виникає на основі більш простих фізико-хімічних форм руху, включає їх в себе як свою умову і є якісно новою формою руху порівняно з попередніми. Подібно до цього і соціальна форма руху — виникнення і розвиток людського суспільства — включає біологічну і всі попередні форми руху, як свою умову, але вони не зводяться до її суми, а є якісно новою формою руху. Схема 5-5- Класифікація форм руху Правильне розуміння взаємовідношень між формами руху має велике значення для наукового пізнання складних об'єктів і процесів, що характеризується взаємодією різних форм руху матерії. На сучасному етапі розвитку науки приведена вище класифікація форм руху вимагає доповнення і уточнення. Розвиток хімії, фізики, біології, поява комплексних наук не дозволяють говорити про одне розуміння багатоманітності форм руху матерії. Через те виникають нові класифікації, наприклад називають інформаційно- кібернетичний, астрономічний внутрішньогалактичний, міжгалактичний рух тощо. Такими є основні завдання філософії у висвітленні проблеми руху матерії. Ще однією невід'ємною частиною вчення про матерію є вчення про простір і час. Що ж таке простір і час? У якому співвідношенні перебувають вони з матерією? В історії філософії можна виокремити два підходи до розв'язання цих питань. Перший називають субстанціальною концепцією-. простір і час розуміють як особливі субстанції, які існують поряд з матеріальною і незалежно від неї (Декарт, Епікур, Ньютон). На- приклад, Ньютон вважав, що є абсолютний простір, не залежний від небесних тіл, тобто порожнеча або пустота. Разом з абсолютним простором існує абсолютний час. Таке розуміння простору і часу спостерігається в XVII столітті і домінує до XIX століття. Другу концепцію називають реляційною. ЇЇ прихильники (Аріс-тотель, Г. В.Лейбніц, Г. В. Ф. Гегель) вважали, що простір і час — не особливі субстанційні сутності, а форми існування матеріальних об'єктів. Реляційна концепція у філософському плані була сприйня- та і розвинута діалектичним матеріалізмом, а у природничонауко-вому плані — релятивістською фізикою, і в наш час, вона найбільш повно відповідає рівню розвитку природознавства. Згідно з реляційною концепцією, простір і час постають загальними принципами організації будь-якого об'єкта дійсності. Доповнюючи один одного, простір і час функціонують як універсальні форми організації всього розмаїття нескінченного світу. Кожне ма- теріалізоване тіло має об'ємні характеристики: і довжину, і ширину, і висоту. Воно співіснує також з іншими тілами, що його оточують, займає своє місце в певній, більш глобальній, системі. Саме співіснування і місцезнаходження предмета відображається в понятті «простір». Отже, простір — це жүктеу/скачать 7 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|