Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Розділ 6 Свідомість: онтологічний
жүктеу/скачать 7 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Проблема свідомості у філософії. Генезис свідомості і її сутність
| Розділ 6
Свідомість: онтологічний статус Людині притаманна чудова властивість: здатність не тільки сприймати різноманітні явища зовнішнього світу і власні переживання, але й осмислювати їх. У ході такого осмислення людина узагальнює свій практичний досвід, вивчає об'єктивні властивості предметів навколишнього світу і саму себе. На цій основі вона складає програму своїх дій, передбачає їх наслідки і, головне, відповідає за них. Це перші штрихи до характеристики прекрасної властивості, прита- манної тільки людині, яку ми називаємо свідомістю. Проблема свідомості багатогранна. Вона перебуває в центрі уваги багатьох наук Свідому діяльність людини вивчають фізіологія, медицина, психологія, кібернетика та деякі інші науки. По- своєму осмислюють її мистецтво та релігія. Аналізом же свідомості в цілому, в контексті інших видів діяльності людини та суспільства, займається філософія. Вона намагається відповісти на питання: що таке свідомість з точки зору філософії; як виникла свідомість людини; якими є її основні властивості, функції та структура. Проблема свідомості у філософії. Генезис свідомості і її сутність Проблема свідомості є однією з найскладніших і найзагадкові-ших. Найперші складнощі її розуміння та вивчення пов'язані значною мірою з тим, що ми не можемо спостерігати явище свідомості Зезпосередньо, чуттєво, не можемо його вимірювати, досліджува-ги за допомогою різних приладів. Тому впродовж багатьох століть :відомість залишалась таємницею. Це завжди сприяло містифікаці-ім її природи і сутності. Так, ще в стародавні часи виникло уявлен-ія про свідомість як прояв душі — таємничої «чуттєво-надчуттєвої» стоти, відповідальної за людське життя і певні стани людського тіла, (арактерним для цих поглядів було те, що душа не відокремлювала-:я від тіла, ще не існувало поділу на матеріальне та ідеальне. Це також тосується перших філософських теорій. На початкових стадіях свого розвитку грецька філософська думка не знала поняття «ідеального» як особливої протилежності чуттєво-предметному матеріальному. З часом душа стала розглядатися як якась нематеріальна субстанція, нібито незалежна від матерії, здатна вести самостійне існування, безсмертна і вічна. Вперше ці погляди дістали своє тео- ретичне обґрунтування і закріплення у філософії Сократа і його учня Платона. Геракліт основу свідомих дій людини називав «логосом», що тлумачилося як слово, думка, сутність самих речей. Цінність людського розуму визначалась залежно від міри залучення до цього логосу — об'єктивного світопорядку. Взагалі ж, у ан- тичній філософії свідомість причетна до розуму, що є космічним і виглядає як узагальнення дійсного світу, як синонім універсальної закономірності. У подальшому історико-філософському процесі проблема свідомості набувала найрізноманітніших тлумачень. З'ясувалось, однак, що більшість філософів пояснювали свідомість залежно від того, яку вони займали позицію в питанні співвідношення матерії та свідомості. Коротко охарактеризуємо ці позиції в основних напрямках філософії (схема 6.1). Ідеалістичні погляди на природу свідомості протягом століть набували різного змісту, але зводились до наступного: свідомість — первинна, матерія — вторинна (С > М).Так, об'єктивний ідеалізм наділяє свідомість, яка існує незалежно від світу, десь поза світом і поза людиною, надматеріальним, надприродним характером. Свідомість не має ніякого відношення до мозку, дух не народжується, Схема б./, Проблема свідомості у філософії не виникає і не постає: вона живе своїм власним життям, розвивається, породжує явища природи та історії. Таке твердження ідеалізму про існування свідомості безпосередньо стикається з теологією, яка стверджує, що свідомість людини є Божим даром: створюючи людину, Бог «вдихнув у неї дух живий», наділивши людину часткою божественного світла, таким чином, — це дар Божого розуму, який живе своїм власним життям і у своєму розвитку породжує явища природи і керує історією суспільства. З точки зору дуалістів, матерія та свідомість — самостійні, рівноцінні начала (М II С). А це означає, що за свідомістю визнається повна незалежність від матерії. Як і матерія, свідомість є вічною, вона не виникала і не народжувалась. Відповідно відпадала й необхідність вирішення питання про її походження. Одним з видатних представників дуалізму був Рене Декарт, який вважав, що в основі світу лежать дві субстанції: духовна (мисляча) і тілесна (протяжна). Дуалізм був властивий філософії жүктеу/скачать 7 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|