Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Революція — це стрибкоподібний перехід
жүктеу/скачать 7 Mb. Pdf көрінісі
|
| Революція — це стрибкоподібний перехід
суспільства і держави з одного якісного стану в інший, від одного суспільно-політичного ладу до іншого, а еволюція (у вузькому змісті цього слова) — процес беззупинного, поступового нагромадження в суспільстві чи в його підсистемах (економічній, полі- тичній, соціальній і т.д.) кількісних змін. У суспільстві можуть відбуватися різні революції: у продуктивних силах, науці і техніці, у свідомості і культурі. Якісні зміни в суспільних відносинах здійснюються в процесі соціальної революції. Соціальна революція є способом вирішення суперечностей, що назріли в суспільстві, і, на відміну від еволюції, являє собою стрибок, що приводить до виникнення нової якості — нових суспільних відносин. Відповідно до теорії марксизму, соціальні революції є не тільки закономірним явищем у суспільному житті, але і бажаним, оскільки, виконують роль «локомотивів історії». Однак не всі філософи згодні з такою оцінкою. Наприклад, Ар-нальд Тойнбі вважає соціальну революцію симптомом занепаду цивілізації і гальмом у розвитку суспільства. Такої ж точки зору дотримувався Микола Бердяєв і Володимир Соловйов, які стверджували, що революція, як форма соціальної дії, є неефективною, марною, пов'язаною з колосальними витратами і у всіх відношеннях поступається еволюційним формам розвитку. Досвід розвитку людства, і особливо Росії, переконливо доводить слушність їхньої думки. Як правило, революційні перетворення в суспільстві неминуче призводять до періодів економічного безладдя, занепаду, погіршення матеріального становища значних груп насе- лення. Крім того, вони супроводжуються стражданнями і загибеллю людей. Соціальні революції необхідні і морально виправдані тільки в тому випадку, коли вони спрямовані проти тоталітарних і диктатор- ських режимів, усунення національного гніту і коли еволюційний шлях розвитку суспільства в силу якихось причин став неможливим. Проблема динаміки розвитку суспільства і соціальних процесів, починаючи з ОгюстаКонта, знаходиться в центрі уваги більшості провідних філософів, соціологів. Саме Конт вперше розробив соціологічну концепцію соціальної статики і соціальної динаміки. Соціальна статика, на його думку, відбиває умови і закони функці- онування суспільної системи. А соціальна динаміка описує закони розвитку і зміни соціальних систем. Слідом за Контом практично всі вчені так чи інакше почали пов'язувати соціальні зміни з поняттям соціальних процесів, що торкаються структури соціальної системи і її елементів, тобто соціальних спільностей, груп і т. д. Було встановлено, що внаслідок дії різних рушійних сил, що можуть спричинюватися як суб'єктами суспільства, так і процесами і явищами, структура соціальної системи (починаючи від групи і закінчуючи суспільством у цілому) видозмінюються, виникають її нові соціальні характеристики і нові соціальні взаємодії. Значний внесок у дослідження динаміки соціальних систем зробив Толкотт Парсонс. Розглядаючи проблему соціальної зміни, він ґрунтується на принципах системного аналізу, виробленого класичною кібернетикою. Зокрема, він виходить з того, що суспільство як система має стійкість, здатність до самовідтворення, що виявляються у сталості і стабільності її основних структурних елементів. Якщо в певний момент, внаслідок якихось факторів, порушується співвідношення сил, що підтримують рівновагу системи (зростає вплив якоїсь групи, формується новий склад державних органів і т. ін.), відбувається зміна жүктеу/скачать 7 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|