Сутність не однозначна.
Залежно від глибини
пізнання вона може бути першого рівня, другого рівня і т.
д. Це положення придатне і для аналізу сутності людини.
Процес її пізнання починається з явища,
тобто з
почуттєвого сприймання конкретних індивідів, реальної
життєдіяльності людей.
Далі пізнається те загальне,
спільне, що обумовлює їх існування й розвиток, тобто
сутність.
У людині умовно виокремлюють
сутність п'яти рівнів.
Розглянемо їх. Але перш ніж
перейти до характеристики
цих рівнів, слід з'ясувати, по-перше, що спільного між
людиною як живою істотою і світом, і, по-друге, визначити
те головне, що відрізняє людину від тварини.
Спільного між людиною і світом усього живого багато.
Але головним є те, що, як для людини, так і для всього живого,
вихідним імпульсом їх життєдіяльності є потреба.
Потреба
— це становище живого як відкритої складної
системи, обумовлене порушенням внутрішньої
Достарыңызбен бөлісу: 
