в прагненні створювати і використовувати ці
умови. Якщо
потреби орієнтують людину на об'єкт її
задоволення, то інтерес
орієнтує її на ті умови, що
забезпечують можливість пошуку об'єкта і визначають
спосіб задоволення потреби.
Усвідомлення людьми свого ставлення до природи й
соціальних умов життя крізь призму інтересів знаходить
своє вираження в
цілях.
Ціль — це ідеалізована
потреба людини, яка знайшла свій предмет; це
такий суб'єктивний образ предмета діяльності, в
ідеальній формі якого передбачається результат
діяльності людини. Цілі формуються на базі сукупного
досвіду людства і підіймаються до вищих форм свого
прояву у вигляді соціальних, етичних, естетичних та інших
ідеалів. Здатність до цілеспрямування — специфічно
людська
здатність,
яка
становить
кардинальну
характеристику свідомості. Цілепокладання й реалізація
цілей
набувають
відносно
самостійної
сфери
життєдіяльності, сфери, яка, з
одного боку, постає як
результат попередньої життєдіяльності, а з другого — як
його передумова. На цій основі можна зробити висновок,
що сутність людини четвертого рівня полягає в тому,
що її життєдіяльність є
процесом свідомої, доцільної
діяльності, спрямованої на усвідомлення індивідом свого
ставлення до світу й до себе, на пізнання та перетворення
світу, для забезпечення свого існування; процесом, в
якому відтворення і виробництво
нових цілей стає
особливою соціальною потребою. Цей порядок сутності
людини проявляє себе в діалектиці потреб, в цілях (Пц.) і
діяльності у її реалізації (Др.ц.). А покладена нова потреба
включає всі попередні. (На схемі: Пж. -> Пз.п. -> Дп. -» Пс.в. —
»Дв.в. -» Пц. —» Др.ц. -> Пж., з.п., с.в., ц.) У сутності людини
четвертого рівня акцентується увага на тому, що людина —
мисляча істота, бо свідомо ставиться до свого буття, пізнає
світ.
Алелюдська думка нетільки відображає безпосередньо
існуюче, а може і відриватися вщ нього. У свщомості людини
виникають і вірні, і ймовірні уявлення.
Думка рухається як по
готових шаблонах, так і прокладає нові шяхи, руйнуючи старі
норми. їй притаманна здатність до новаторства, творчості
Творча активність свідомості тісно пов'язана з такою категорією,
як «свобода»—здатність приймати рішення в межах можливого.
Творчості не може бути там, де прояви свободи затиснугі. Свщома
вільна діяльність— це спосіб самореалізації людини. Свобода
розширює можливості творчого впливу на навколишній світ і на
самого себе. Це положення приводить нас до
розуміння сутності
людини п'ятого рівня. На цьому рівні в людини з'являється нова
потреба — потреба у свободі та творчій діяльності
Отже, сутність людини п'ятого рівня полягає в тому, що її
життєдіяльність стає процесом вільного творчого впливу
на навколишній
світ і на саму людину для забезпечення свого існування,
функціонування і
розвитку; процесом, у якому потреба
свободи (Пс.) — необхідна умова життєдіяльності. Цей
процес реалізується в діалектиці свободи й творчої
діяльності (Дт). Попередня діалектика
потреб та діяльності
обумовлює потреби у свободі і діяльності як творчості. А
це веде до народження нової потреби, яка об'єднує в собі
всі попередні (На схемі: Пж.
—> Пз.п.
—> Дп. —> Пс.в. -» Дв.в. -»
Пц. -> Др.ц. -» Пс.
Достарыңызбен бөлісу: