Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
буття людини у світі, здатність її вносити в
жүктеу/скачать 7 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Інтерес — це
| буття людини у світі, здатність її вносити в
дійсність зміни, опосередковані іде альним. Людська діяльність, як і активність тварини, здійснюється заради потреби. Потреба і діяльність — це те, що зближує людину зі світом живого. Саме в цьому полягає сутність людини як сутність першого порядку. Людина, як жива істота, частина природи, задовольняє свої потреби за рахунок природного середовища. Це можна показати наочно. Так Пж. —»Д -»її — потреба життєва (Пж) задовольняється діяльністю (Д.), що породжує нову потребу (П.) (схема 12.2). На цій «формулі» базуватимуться наші подальші міркування. Річ у тім, що, хоч би яких висот досягла людина, її життєдіяльність у най-загальнішому вигляді завжди знаходитиме свій вияв у діяльності. Сутність людини першого рівня не розкриває специфіки її життєдіяльності, її якісної відмінністі від життєдіяльності тварин. Нам же необхідно встановити межу, за якою людина стає власне людиною. Початком переходу від тварини до людини деякі вчені вважають виготовлення найпростіших знарядь праці. Але безпосередньо важко погодитися з цією точкою зору, оскільки у тварин можна спостерігати елементи примітивної праці. Де ж тоді це начало? Справжнім людським началом слід вважати перетворення праці на головну умову буття людини, коли праця стає особливою потребою, без задоволення якої неможливе саме життя Таке розуміння праці характерне для багатьох філософських систем, зокрема для матеріалістичної традиції. Так, Фрідріх Енгельс у своєму творі «Роль праці в процесі перетворення мавпи в людину» зробив висновок у межах теорії антропосоціогенезу про те, що певною мірою «праця створила людину». Пряме ходіння змінило анатомію передлюдини, звільнило від ходіння передні кінцівки, внаслідок чого вона могла з їх допомогою поступово, крок за кроком, виготовляти знаряддя праці, тобто праця для людини стала джерелом і засобом виокремлення з природи. Людина свої потреби почала задовольняти не шляхом пристосування до природи як тварина, а через матеріально-виробничу діяльність. Під впливом нового способу життєдіяльності відбувається зміна, оприлюднення потреб. Навіть біологічні потреби людини (в їжі, воді тощо) докорінно відрізняються за способом задоволення від відповідних потреб тварин. Отже, можна зробити висновок, що людина — істота діяльна, бо вона виготовляє засоби для існування, а це характеризує її як істоту більш глибокого рівня порівняно з іншими. Таким чином, сутність людини другого рівня полягає в тому, що потреба життєва опосередковується потребою в знаряддях праці (Пз. п.), а потребу в знаряддях праці можна задовольнити тільки через діяльність як працю (Дп.). Але праця, що виникла як наслідок та засіб, перетворюється на причину для відтворення нової потреби. А ця нова потреба об'єднує в собі й удосконалює життєву потребу і потребу в новому знарядді праці. (На схемі: Пж. —> Пз.п. -> Дп. —»Пж., з.п.) В сутності людини другого порядку акцентується увага на тому, що людина — діяльна істота, адже вона виготовляє засоби для існування. Ми встановили, що людина — не тільки жива, а й діяльна істота Однак сутність людини полягає і в тому, що її праця потребує праці інших людей. Люди можуть здійснювати виробництво тільки спільно, вступаючи в якісно нові, порівняно з тваринним світом, взаємозв'язки і зв'язки з природою. Визначальними в системі суспільних відносин є виробничі відносини. Але крім них до цієї системи входять ще, наприклад, шлюбно-сімейні, побутові, міжособові, між особою і суспільством та багато інших відносин. Через суспільні відносини налагоджуються і осмислюються необхідні для діяльності зв'язки, обмін інформацією, фіксація набутого досвіду, передача його від покоління до покоління. Вступаючи в суспільні відносини, люди, як фізично, так і духовно, творять одне одного, тобто формують і відтворюють якісну своєрідність свого життя як суспільного. Завдяки суспільним відносинам відбувається взаємовплив і взаємодія індивідів, виявляється і формується спільність поглядів, думок, настроїв, досягається взаєморозуміння, здійснюється передача і засвоєння звичок, з'являється згуртованість і солідарність. Без цих відносин людина просто не може існувати. Тому для людини важливо не тільки задовольнити життєві потреби, але й мати систему суспільних відносин. Відтворення цих відносин згодом стає особливою потребою життєдіяльності людей і перетворюється на відносно самостійну сферу життєдіяльності. Виходячи із сказаного, можна зробити висновок, що виникнення і розвиток суспільних відносин великою мірою впливають на формування людини. А це дає нам право стверджувати, що становлення людини ніби поглиблюється від сутності другого до сутності третього рівня. Умовно цей процес можна сформулювати таю по- треба життєва, опосередкована потребою в знаряддях праці і діяльністю як праця, обумовлює потребу в суспільних відносинах (Псв.) і діяльністю по їх відтворюванню (Дв.в.), а це веде до народження нової потреби, яка включає потреби життєві, потреби в знаряддях праці і суспільних відносинах. (На схемі: Пж. -> Пз.п. -> Дп -» Псв. - » Дв.в. —> Пж., з.п., с.в.) З цього витікає: людина — суспільна істота, яка спілкується з подібними собі істотами. Отже, ми встановили, що людина — діяльна, суспільна істота. Але і цього мало для розкриття її сутності. Необхідно звернути увагу ще на таку обставину. Поява матеріального виробництва й системи суспільних відносин обумовила потребу в новому типі поведінки. Поведінка — це зовнішній вияв діяльності, система дій біологічного індивіда, спрямована на підтримання свого існування (схема 12.3). Тваринний тип поведінки характеризується тим, що потреби задовольняються тут шляхом пристосування до природи і збирання продуктів природи, які базуються на системі умовних і безумовних рефлексів, інстинктів. Тварини взаємодіють з природним середовищем прямо, не опосередковано. Для людини такий тип поведінки став недостатнім ось чому. Відносини людини з природою і задоволення її життєдіяльності опосередковані соціальними умовами, тобто процесом виробництва і системою суспільних відносин. За їх допомогою людина не пристосовується до середовища, а перетворює його. Ускладнення взаємозв'язків між суспільством і природою викликало необхідність усвідомлення людиною опосередкування своєї життєдіяльності соціальними умовами життя. З'являється мова як засіб спілкування з іншими людьми. Залежність життєдіяльності людини від соціальних умов викликала до життя такий феномен, як інтерес (від лаг.рЬаіпотепоп — те, що має значення). Інтерес — це жүктеу/скачать 7 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|