Проблема свободи і відповідальності

ву реальність, що у всіх своїх проявах являє форму 
об'єктивації абсолютного духу.
Значний внесок у розвиток даної категорії зробили 
Бенедикт 
Спіпоза,Жан-ЖакРуссо,Вальтер,КарпМаркс, 
ФрідріхЕнгельс, Ар-тур Шопенгауер, Фрідріх Ніцше, 
Жан-Паль Сартр, Карл Ясперс, Микола Бердяєв, 
Володимир Соловйов, Григорій Сковорода, Пантелеймон 
Куліш і багато інших філософів і мислителів. Як бачимо, 
підходів до поняття «свобода » дійсно багато, і це ще раз 
доводить, 
що 
свобода 
надзвичайно 
складний, 
багатоаспектний феномен. Який же з цих підходів міг би 
стати стрижневим при аналізі категорії «свобода»?
На думку багатьох дослідників, однією з найбільш 
розроблених концепцій свободи є концепція марксизму. 
Для 
того 
щоб 
краще 
усвідомити 
особливості 
марксистського розуміння свободи в її діалектичній 
взаємодії з необхідністю, слід розглянути трактування 
свободи з позиції волюнтаризму і фаталізму.
Волюнтаризм (вщ лат. іюіипіаз — воля) — це 
ідеалістичний напря-моку філософії, що розглядає волю як 
вищий 
принцип 
буття. 
Передумовою 
сучасного 
волюнтаризму є ідеіАвгустина йіоанаДунса Скот-та про 
перевагу волі над інтелектом, а також вчення Канта й Фіхте 
про примат практичного розуму Як самостійний напрямок 
волюнтаризм був розроблений Шопенгауером, для якого воля 
— це лиш сліпа, нерозумна першооснова, що диктує свої 
закони людині.
У 
соціально-політичній 
практиці 
волюнтаризм 
знаходить вираження в діяльності, що не Грунтується на 
об'єктивних законах історичного розвитку, а керується 
суб'єктивними бажаннями суб'єктів, які її здійснюють. 
Діяти в дусі волюнтаризму — значить не рахуватися з 
історичною необхідністю, із законами природи і 
суспільства і видавати своє свавілля, свободу за вищу 
мудрість. Отже, волюнтаризм абсолютизує свободу і 
відкидає необхідність в історії суспільства і житті окремої 
людини. Прикладом волюнтаризму може бути політична 
практика з життя як нашої, так і інших країн, наприклад, 
проведена керівництвом маоїстського Китаю політика 
«великого стрибка» (1958 — 1960) і «культурної революції» 
(1966 — 1976), що принесли 
багато страждань 
китайському народу.
На думку ж прихильників фаталізму (від пал./аіак—
фатальний), історія людства і життя кожної людини 
накреслені долею (міфологія і повсякденний фаталізм), 
Божою волею (теологія) або ж невблаганним поєднанням 
причинно-наслідкових 
зв'язків 
усередині 
замкнутої 
каузальної системи (раціоналізм Гоббса, Спінози). Таким 
чином, фаталізм абсолютизує необхідність у соціальних 
процесах і відкидає свободу вибору. Ця позиція відбиває 
уявлення про безаль-

тернативність соціальних процесів, а отже, неможливість 
будь-що змінити зусиллями людей. Фаталізм неминуче 
призводить до смирення людини перед своєю долею і 
тим самим прирікає її на пасивність і покірність, на 
відмову від діяльності по удосконаленню суспільства. З 
історії відомо, що найбільшого поширення фаталізм у 
вигляді різних окультних доктрин (астрології, 
спіритуалізму тощо) набуває в кризові чи перехідні 
періоди розвитку суспільства.
Марксистське розуміння свободи в його діалектичній 
взаємодії з необхідністю відкидає як волюнтаризм, з його 
ідеєю довільності людських вчинків, так і фаталізм, що 
розглядає їх як наперед визначені. Відомо, що в 
повсякденному житті люди зіштовхуються не з 
абстрактною необхідністю, а з її конкретно-історичним 
втіленням у вигляді реально існуючих умов, соціальних 
відносин, а також наявних засобів для досягнення 
поставленої мети.
Люди не в змозі змінити умови свого життя, однак 
вони мають певну свободу волі у виборі цілей і шляхів їх 
досягнення, оскільки в кожен момент звичайно існує не 
одна, а кілька реальних можливостей для їхніх дій. Крім 
того, вони певною мірою вільні у виборі засобів для 
досягнення обраної мети. Свобода, отже, не абсолютна, а 
відносна і перетворюється на життя шляхом вибору того 
чи іншого плану дій. Що чіткіше усвідомлюють люди свої 
реальні можливості, що більше засобів для досягнення 
поставленої мети вони мають, то більшою є свобода. У 
цьому і полягає об'єктивна підстава свободи як феномена 
людського життя.
Таким чином, вибір варіанта діяльності поєднується з 
великою моральною і соціальною відповідальністю за 
наслідки цього вибору. Тому справжній вибір відрізняється 
від свавілля тим, що він є результатом складного синтезу 
об'єктивних 
можливостей 
зовнішньої 
дійсності 
і 
суб'єктивного багатства внутрішнього світу людини, на-
копиченого нею соціального досвіду. У процесі вибору 
розкривається справжній зміст, духовне і моральне 
багатство особистості. Саме вільний вибір є випробуванням 
на міцність таких компонентів особистості, як совість, 
гідність, честь, відповідальність тощо.
Отже, що ж являє собою відповідальність з позиції 
соціальної 
філософії? Відповідальність — це 

жүктеу/скачать 7 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: