Навчальний посібник Київ "Інтерпрес лтд" 2015 ±¢¨

48 
кошти, але не дає змоги повернути здоров’я і навіть життя, які 
можна втратити.
Таким чином, в усіх екотурах, незалежно від того застрахо-
ваний учасник чи ні, доцільно дбати про безпеку. Відповідно 
про неї потрібно дещо знати.
Загалом безпекою вважають стан захищеності людини та су-
спільства. Це поняття є протилежним поняттю “небезпека”, під 
яким розуміють потенційне джерело негативного впливу.
Почнемо із загальних порад.
Вирушаючи в подорож, доцільно детально вивчити маршрут. 
Для цього годяться всі можливі засоби, зокрема, згадані вище 
Інтернет-ресурси. Дуже зручними для туристів, які подорожують 
у Карпатах і Гірському Криму, є карти масштабу 1 : 75 000 (в 
1 см — 750 м), укладені Державним науково-виробничим підпри-
ємством “Картографія”. На цих картах різним кольором показа-
но основні туристичні маршрути. На місцевості їм відповідають 
зручні стежки. Багато з цих стежок проходять гребнями гір, і 
саме цими стежками варто пересуватися. Додамо, що на картах 
подано номери телефонів загонів аварійно-рятувальної служби, а 
також місцевих готелів.
Плануючи подорож, дуже важливо з’ясувати очікувану пого-
ду. Таку можливість надає Український гідрометцентр (сайт —
www.meteo.com.ua), а також відповідні установи інших країн. 
Звичайно погоду прогнозують на 5 діб наперед, що для екотурів 
у цілому достатньо. У разі несприятливого прогнозу подорож або 
відміняють, або переносять. Доцільно цікавитися прогнозом по-
годи і під час подорожі використовуючи мобільний зв’язок та 
радіозв’язок. 
Напередодні подорожі важливо скласти список необхідних 
речей, до яких обов’язково входить хоч маленька аптечка. До її 
складу мають бути включені пероксид водню, йод, бінт, лейкоп-
ластир, а також ліки, якими звичайно користується турист. Ап-
течку розміщують так, щоб її можна було швидко знайти і ско-
ристатися.
До найважливіших речей у подорожах належать сірники (разом 
із сухим пальним — у поліетиленовому пакеті), ніж, голка з нитками. 
Вони важать мало, а користь від них може бути значною.
Взуття не повинно бути абсолютно новим. Бажано взяти до-
даткову пару, принаймні тому, що взуття може намокнути. Одяг 
має бути зручним і теплим. Майже в усіх походах можливий 

49 
дощ, отже, потрібна поліетиленова накидка (плащ) чи куртка з 
капюшоном.
У будь-якій подорожі, навіть короткій, не можна залишати-
ся зовсім без документів. Їх перелік визначається умовами, зок-
рема подорожжю у власній країні чи за кордоном. Бажано, аби 
документів було щонайменше два. Хоча б один із документів має 
бути постійно із собою. Документи для кращого збереження до-
цільно покласти у поліетиленовий пакет. Це особливо важливо у 
подорожах на воді та у дощових умовах. Корисно, насамперед у 
подорожах за кордоном, мати в мобільному телефоні фотознімки 
власних документів, зокрема закордонного паспорта.
Гроші беруть із певним надлишком і кладуть щонайменше у 
2 місця.
Їжа має бути калорійною і такою, що швидко готується, на-
приклад, вівсяні пластівці.
Дуже ризиковано вирушати наодинці. У будь-якому разі 
хтось має бути проінформованим про наміри подорожі — при-
наймні одна близька людина.
Під час самої подорожі не варто без потреби ризикувати. 
“Зрізання” маршруту збільшує ймовірність небезпеки. Передусім 
це загрожує падінням, втратою орієнтира, пошкодженням шкіри 
та одягу гілками дерев і кущів.
Якщо починається дощ, його бажано перечекати. Це дає змогу 
не лише залишитися сухим, а й уникнути падіння і травмування.
До ночівлі потрібно готуватися принаймні за годину до на-
стання темряви. Головні вимоги до відповідного місця: безпека, 
наявність води і дров.
Розглянемо детальніше небезпеки, які можуть трапитися під 
час подорожі. Загалом їх безліч, але в екотуризмі до них насам-
перед належать небезпеки природного походження. Їх прийнято 
поділяти на літосферні, атмосферні, гідросферні та біосферні — 
відповідно до того, які сфери існують на Землі. До речі, якщо 
йдеться про небезпеки загалом, то крім природних виділяють ще 
техногенні, соціально-політичні та комбіновані.
Літосферні небезпеки пов’язані з проявами сил надр, а та-
кож з рельєфом. Це землетруси, зсуви, обвали, осипи, каменепа-
ди. Можна згадати і виверження вулканів, проте на території 
України вони не спостерігаються. 
Отже, чимало небезпек пов’язано з горами та сходженнями на 
них. У горах, зокрема, можливий каменепад. Причиною падіння 
каменю може бути і сам турист. Якщо каміння почало падати, пот-

50 
рібно щонайменше простежити його рух, а в разі небезпеки для 
когось попередити про загрозу криком — “камінь”. Члени групи, 
що піднімається, не повинні сильно віддалятися один від одного, 
оскільки падаючий камінь з відстанню набуває більшої швидкості.
Досить небезпечними є й осипи — скупчення каміння, яке 
має малу стійкість. Коли людина потрапляє на осип, каміння мо-
же прийти в рух, і це загрожує травмою. Небезпеку перебування 
на осипі можна оцінити за кольором каміння. Світле є небезпеч-
нішим — свідчить про наявність свіжих відламів і подряпин.
В Україні найвищу висоту має г. Говерла (2061 м). Як пока-
зує досвід, сходження на цю гору являє певну загрозу для життя 
і здоров’я. На Говерлі сталося чимало травм, бували й смертель-
ні випадки.
Отже, слід мати на увазі, що сходження в гори супроводжу-
ється великими втратами енергії. До того ж у горах діють що-
найменше три чинники, які призводять до переохолодження:
• зі збільшенням висоти на 1 км температура в середньому 
знижується на 6 °С; 
• підвищується вологість повітря; 
• зростає швидкість вітру.
Крім того, у горах порівняно з рівниною кількість опадів іс-
тотно більша. Під час дощу ймовірність травм, зокрема забиттів і 
вивихів, істотно зростає.
Доцільно мати на увазі, що при сходженнях така загалом пот-
рібна річ, як парасолька, великої цінності не має. Насамперед вона 
досить важка. Коли її тримаєш, одна рука зайнята. Це особливо 
незручно, коли доводиться йти крутосхилом і через чагарник. По-
ривом вітру парасольку може вивернути. За таких умов (насамперед 
улітку) доречніше взяти накидку (плащ) з поліетиленової плівки, 
який і краще захищає, і менше важить. До речі, цю річ продають у 
багатьох місцях на риночку біля підніжжя Говерли.
Отже, плануючи сходження в гори, слід подумати про одяг з 
урахуванням помітного зниження температури повітря і збіль-
шення швидкості вітру.
Для того, аби зменшити негативні наслідки для туристів, у 
горах налагоджено роботу аварійно-рятувальної служби (скоро-
чено — АРС), в якій створено пошуково-рятувальні групи. За 
кожною групою закріплена якась ділянка гір. Прізвища рятува-
льників і номери їх мобільних телефонів можна знайти на сайті 
організації “Карпатські стежки” (www.stezhky.org.ua). Про всяк 
випадок, ці телефони потрібно записати.

51 
Окремої уваги потребують атмосферні небезпеки. Практич-
но в усіх турах, які здійснюють на природі, важливу роль відіг-
рають погодні умови, а отже, і їх передбачення.
Щоденна ймовірність опадів в Україні становить 25—50 %. 
Це означає, що протягом подорожі тривалістю в 4 доби і більше 
майже гарантовано буде дощ.
Бувають випадки, коли формулювання у прогнозах погоди 
не зовсім чіткі. До того ж Гідрометслужба не дає прогноз на кі-
лька годин наперед і на кожен клаптик Землі. Особливо склад-
ним є прогнозування погоди в горах, де на відстані у кількасот 
метрів погодні умови можуть бути істотно різними.
Отже, тут потрібні відповідні знання. Наведемо кілька прик-
мет, які характеризують погоду на найближчий час. Так, ознакою 
холодної ночі є відсутність хмар на вечірньому небі. За цим на ра-
нок улітку слід чекати на рясну росу. Якщо сонце сідає у суцільні 
хмари, потрібно чекати на опади наступного дня. Вітряну погоду 
на завтра віщує багряне небо, наближення шторму на морі — 
низьке літання ластівок, наближення дощу — потемніння неба.
Особливу увагу слід приділяти небезпечним атмосферним 
явищам: грозі, пиловій бурі, хуртовині, високій та дуже низькій 
температурі. Під час злив, які супроводжуються блискавками, не-
обхідно уникати перебування на відкритих місцях. Знаходячись у 
лісі, не слід стояти під найвищими деревами. Особливо небезпеч-
ним є перебуванням під дубами і тополями. При низькій темпера-
турі можливе обмороження. Для його уникнення потрібен не ли-
ше теплий одяг, а й деякі допоміжні заходи: розтирання відкритих 
частин тіла, рухливість. При високій температурі загрозою є теп-
ловий удар. Для його уникнення потрібно найбільшу увагу приді-
лити захисту голови. Обов’язковим є головний убір, а за його від-
сутності — будь-який інший захист, навіть носова хустинка. Слід 
подбати і про воду (бажано холодну), якою доцільно зволожувати 
голову. Знаючи, що подорож відбуватиметься у спеку, можна за-
здалегідь покласти у морозильник пляшку води і, виходячи з до-
му, взяти її із собою. Слід пам’ятати, що в спекотну погоду пот-
реба у воді зростає, а в їжі зменшується.
Чимало небезпек пов’язано і з водою. Про гідросферні не-
безпеки красномовно свідчить статистика: кількість утоплених 
в Україні становить близько 4 тис. щороку. До небезпечних 
явищ, пов’язаних з водою, належать повені, затори, селі, сніго-
ві лавини. Окремо потрібно сказати і про перебування на воді, 
під водою та на кризі.

52 
Повінню називають значні (інколи до 10 м) підйоми рівня 
води і затоплення великої території. Формування повені триває 
від кількох діб до місяця. Лише у гірських районах вона може 
сформуватися протягом доби.
Якщо рівень води істотно підвищився і цей процес продов-
жується, потрібно передбачити можливість затоплення житла і 
можливість евакуації. Залишаючи житло, слід взяти цінні речі, 
теплий одяг, продукти харчування. За будь-яких обставин необ-
хідно уникати низинних ділянок, особливо віддалених від людей.
Сель — бурхливий потік, що складається з води і великої 
кількості гірської породи. Утворюється у гірських районах. В 
Україні селі трапляються в Карпатах і Кримських горах під час 
злив. Про наближення селю свідчить гуркіт.
Снігові лавини поширені у горах у холодний період року. 
Спостерігаються тоді, коли стає значною товщина снігу або під 
час відлиг. У разі виникнення лавини потрібно відійти убік або 
сховатися за навислою скелею.
В екологічному туризмі практикують перехід річки вбрід. 
Рухатися потрібно дивлячись проти течії. Тіло при цьому також 
має бути трохи нахилено назустріч течії. У взутті пересуватися 
безпечніше, ніж без нього. Тож, якщо ситуація критична, варто 
йти взутим.
Хоча вода і являє певну небезпеку, загубившись, можна йти 
уздовж річки, яка обов’язково виведе до людей.
Можливим є перебування туристів у човні, катамарані. Осно-
вні вимоги: не перевантажувати, не розхитувати. Бажано мати на 
собі рятувальні жилети, насамперед на дітях. Можливими є випа-
дки швидкого виникнення сильного вітру, які здатні перевернути 
човен. У разі такої загрози потрібно швидко грести до берега.
З екотуризмом певною мірою пов’язаний і дайвінг — перебу-
вання під водою з використанням аквалангу. Підводний світ за-
хоплює усе більше людей, але водночас і забирає чимало життів.
Головні правила:
• не виконувати занурень на самоті; 
• мати поряд досвідченого напарника;
• перші спроби виконувати на невеликій глибині і з вико-
ристанням рятувальної мотузки; 
• не занурюватися у складних місцях і за умов розбурхано-
го моря. 
У разі пересування по кризі слід дотримуватися таких порад:

53 
• надавати перевагу місцям, де є свіжі сліди інших людей;
• уникати місць, вкритих снігом; 
• уникати місць, де є швидка течія (у затоках товщина кри-
ги більша, ніж на стрижні). 
Обережність має бути від самого берега, де легко підсковз-
нутися. Ідучи по льоду, бажано не відривати ніг від нього. Якщо 
лід почав тріщати чи на ньому з’явилася вода, слід повертатися. 
За будь-яких обставин небезпечним є біг. Рухаючись по льоду, 
не слід тримати руки в кишені. Бажано мати палку в руці. Не 
можна перевіряти міцність льоду ударом ноги, це краще робити 
палкою. Рюкзак слід повісити на одне плече, а коли ситуація 
стає небезпечною, краще тягти його за собою на мотузці.
Досвідчені рибалки знають, що вибратися з ополонки допо-
магають металеві стрижні (цвяхи, викрутки), які тримають про 
всяк випадок у кожній руці — встромивши їх у кригу, можна ви-
братися з ополонки.
В екотуризмі існує реальна загроза від живих організмів: як 
від найпростіших, так і великих ссавців. Усе це об’єднано понят-
тям “біосферні небезпеки”. Так, мікроорганізми є збудниками 
низки небезпечних хвороб: малярії, холери, сибірської виразки, 
ботулізму, сказу. Успіхи медицини сприяли тому, що деякі з цих 
хвороб практично подолано. Разом з тим інші набувають нових 
форм і завдають людству суттєвих втрат. Небезпечними для відві-
дування вважають Індію, африканські країни, де є ризик захворі-
ти на малярію, холеру та інші інфекційні хвороби. Особливо обе-
режним потрібно бути із вживанням води, навіть із крана. Один 
ковток може стати причиною хвороби, а інколи і смерті. Вважа-
ють, що відомий російський мандрівник Микола Пржевальський 
помер від черевного тифу, випивши води безпосередно з річки. 
У сусідній Росії дуже поширений кліщовий енцефаліт, на-
самперед у тайзі на сході країни. Туристам, що планують там 
подорож, потрібно зробити щеплення. Там же — в Росії — влітку 
часто дошкуляють комарі та мошка. Останнє стосується й Укра-
їни. Зменшують напади комарів за допомогою диму, для отри-
мання якого можна підпалити у металевій бляшанці кілька ши-
шок. Існують і більш сучасні засоби.
У разі укусу бджоли уражене місце треба охолодити. Допо-
магає також примочка із солі або соди. Доцільно випити таблет-
ку глюконату кальцію. Особливо небезпечно, якщо бджола вжа-
лить всередині горла.

54 
У Криму, хоч і рідко, зустрічається павук каракурт, якого ще 
називають “чорна вдова”. Реальний, але болісний спосіб змен-
шення ураження — підняти температуру в місці укусу, наприклад 
приклавши запалений сірник. Діяти у цьому разі потрібно дуже 
швидко — упродовж двох хвилин. Після цього можна прийняти 
уже згаданий глюконат кальцію. 
Небезпечним для людей є вживання грибів — передусім у
промислово розвинутих та уражених аварією на ЧАЕС регіонах. 
Симптомами отруєння є нудота, блювота, біль у животі, посиле-
не потовиділення, судоми. Особливо небезпечно це для дітей і 
вагітних жінок. У випадку отруєння бажано звернутися за медич-
ною допомогою. За будь-яких обставин слід промити шлунок. 
Після цього доцільно випити активоване вугілля (4—6 пігулок).
Небезпечними для людини є й тварини. Вони можуть уку-
сити чи скалічити, і до того ж є збудниками багатьох хвороб. 
Зокрема, це стосується уже згаданого сказу, на який хворіють не 
лише собаки (що добре відомо), а й лисиці. Коли в організм лю-
дини потраплять мікроорганізми хворих тварин (а вони практи-
чно всі хворі), фізичний стан значно погіршується. Отже, слід 
уникати диких тварин. Більше того, не можна вживати в їжу 
продукти, що ними пошкоджені, навіть звичайними мишами. В 
останньому випадку існує загроза захворіти на туляремію. Ця 
хвороба супроводжується сильною температурою. Лікують її ан-
тибіотиками, зокрема стрептоміцином. До речі, антибіотиками є 
органічні речовини, які утворють мікроорганізми для свого захи-
сту від інших мікроорганізмів.
Щоб убезпечити себе, продукти харчування кладуть у жорстку та-
ру. На ніч продукти ховають у намет, аби їх не пошкодили тварини.
Слід мати на увазі, що хижі тварини мають чутливі органи 
нюху, і цим у разі небезпеки можна скористатися, розкидавши 
сильно пахучі речовини, зокрема, червоний перець.
Реальною небезпекою для людини є собака. Щоб зменшити 
ризик укусу, слід увесь час бути обернутим обличчям до нього.
Певну небезпеку здоров’ю і життю становлять отруйні змії. 
В Україні отруйними є гадюки, найпоширеніші з них гадюка 
звичайна (по всій території), степова і Нікольського. У разі укусу 
бажано видалити частину отрути. Крім того, доцільно вживати 
багато рідини, яка зменшує концентрацію отрути і водночас по-
силює її виділення з організму. Ще одна порада полягає у міні-
мізації руху ураженої частини тіла. За будь-яких обставин необ-
хідно звернутися до лікаря.

Певну небезпеку становлять і пожежі у природному середо-
вищі, зокрема, лісу та очерету. Щоб зменшити ризик, бажано 
триматися ближче до води. У крайньому разі можна використати 
метод зустрічного вогню.
В екотуризмі важливим є вміння орієнтуватися на місцевості. 
Нині доступним і водночас точним способом цього є мобільний 
телефон, в якому вмикають режим GPS. Завантаживши опцію 
“карти”, на екрані телефона можна побачити місце свого розта-
шування. Фотографування з увімкненим режимом GPS дає змогу 
встановити свої координати з точністю до десятої частки секунди, 
або кількох метрів. Знаючи їх, можна телефоном повідомити про 
своє місцезнаходження і за потреби просити про допомогу.
Відомим, але дещо менш точним є спосіб орієнтування за 
компасом. Велику точність має спосіб орієнтування за Поляр-
ною зіркою, яку шукають, спочатку знайшовши сузір’я Великої 
Ведмедиці (Великого Возу). Удень досить точним є спосіб орієн-
тування за Сонцем. У цьому разі потрібно враховувати те, що 
Сонце досягає своєї найбільшої висоти, коли знаходиться на пі-
вдні. У теплу пору року, а точніше протягом дії “літнього часу” 
це відбувається близько 13-00, у холодну пору року — близько 
12-00. До зазначеного часу Сонце перебуває на схід від півдня, 
за цим — на захід.
Інші способи орієнтування — за місцевими предметами та їх 
особливостями: мурашниками, мохом. Варто знати, що соняш-
ник не обертається за Сонцем, як вважає більшість людей, а по-
вернутий на схід.
На закінчення наведемо такий вислів: “Бійся небезпеки, ко-
ли її немає, а коли з’являється — її долай”.

жүктеу/скачать 2.89 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: