Навчальний посібник Київ "Інтерпрес лтд" 2015 ±¢¨



Pdf көрінісі
бет7/72
Дата20.04.2024
өлшемі2.89 Mb.
#499360
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   72
2015 Вишневський Еко туризм

Запитанння для самоперевірки 
Які функції має екотуризм? 
У чому полягає економічна функція екотуризму? 
Якою є виховна функція екотуризму? 
Чи може екотуризм відігравати природоохоронну роль? 
Якими є складові природоохоронної функції екотуризму? 
1.3. ІСТОРІЯ ЕКОТУРИЗМУ 
Елементи екотуризму були наявні із самого початку виник-
нення туризму, навіть за часів Томаса Кука. Нагадаємо, що пе-
рший свій тур він здійснив у 1841 р. Невдовзі з’явилися тури, в 
яких роль природи була значною. У будь-якому разі до таких 
турів належала організована Т. Куком навколосвітня подорож.
Відвідання незайманих куточків, насамперед розташованих у 
горах, було змістом діяльності багатьох клубів і гуртків у наступ-
ні десятиліття. Можна згадати Перший альпійський клуб, що 
виник у Великій Британії в 1857 р. Головними завданнями клубу 
були розвиток альпінізму та розповсюдження знань про гори. 
Подібною виявилася діяльність віденського товариства “Друзі 
природи”. У цьому разі важливим завданням стала пропаганда 
подорожей у цілому. Як видно, ця діяльність виникла в Західній 
Європі, що не випадково.
Своєрідним і важливим заходом у сфері екотуризму можна 
вважати взяття під охорону визначних пам’яток природи та ак-
тивізацію уваги до них. Прикладом є створення у США в 1872 р. 
першого у світі Єллоустонського національного парку. З того 
часу майже півтора століття він відіграє роль важливого об’єкта 
екотуризму. Щороку його відвідують кілька мільйонів людей. 
Згодом подібні парки з’явились і в інших країнах. Вони слугують 
не лише для збереження рослинного і тваринного світу, а й для 
відвідування, популяризації знань про природу, природоохорон-
ного виховання.
У 1880 р. у Карпатах, а саме біля селища Ворохта було облад-
нано першу на території сучасної України екологічну стежку. За 
кілька років в Українських Карпатах почали встановлювати по-
кажчики для руху туристів.
У 80-х роках XIX ст. виник “Гурток шанувальників приро-
ди, гірського спорту і Кримських гір” в Ялті. В останні роки XIX 
ст. у Криму було прокладено першу екологічну стежку, названу 
на честь лікаря та пропагандиста туризму Ф.Т. Штангеєва. Штан-


16 
геєвська стежка розташована біля Ялти, точніше — біля водоспа-
ду Учан-Су. Згодом було організовано Боткінську стежку.
У 1888 р. у США виникло Національне географічне товарис-
тво, яке поставило за основну свою мету поширення географіч-
них знань. Товариство засновали особи, не байдужі до подоро-
жей. Того самого року побачив світ перший випуск журналу 
“National Geographic”. За час свого існування товариство сприя-
ло організації великої кількості експедицій і справді досягло по-
ставленої мети — поширенню знань про навколишній світ.
У 1890 р. в Одесі виник Кримський гірський клуб, який зго-
дом змінив свою назву на Кримсько-Кавказький гірський клуб. 
Зазначимо, що одеський клуб публікував звіти учасників турів
що сприяло популяризації туризму, збагачувало читачів відповід-
ними знаннями. Разом з тим слід визнати, що члени цих гуртків 
усе ж складали нечисленну групу ентузіастів.
Поступове зростання масовості подорожей, залучення до 
них учнівської молоді зумовило потребу в підготовці відповідних 
кадрів. В Україні цю діяльність було започатковано в 1902 р. Ос-
нову відповідних кадрів склали вчителі Одеси.
У 1895 р. зі Львова до Сколе вирушив перший туристичний 
потяг. Тоді ж — у 1895 р. — виник Російський туринг-клуб у 
Санкт-Петербурзі, який у 1901 р. було перетворено на Російське 
товариство туристів.
У 1911—1912 р. у Західній Україні виникли гуртки пластунів, 
важливою складовою яких було і залишається вміння вільно по-
чуватися на природі, зокрема, за несприятливих умов. Виник-
нення пласту багато в чому спиралося на скаутський рух, запо-
чаткований кількома роками раніше в Західній Європі. Поняття 
“скаут” і “пласт” мають багато спільного. Так, англійське слово 
“scout” означає “розвідник”. Так само пластунами називали ко-
заків-розвідників. Складовою скаутського і пластового руху є 
виховання патриотизму. 
Розвитку екотуризму сприяла поява такого захоплення, як 
бердвотчинг (birdwatching), яке набуло поширення після 1932 р., 
а саме після виходу у світ добре ілюстрованої книги, за допомо-
гою якої можна було розпізнавати птахів. Нині у розвинених 
країнах бердвотчингом захоплюються мільйони людей. Поміж 
них є і монарші особи. 
У наступні десятиліття екотуризм продовжував розвиватися і 
набувати все більшої масовості. З’явилися певні регіони з його 
найбільшим розвитком. Зокрема, в колишньому СРСР до них 
належала Карелія. Розвитку туризму в цьому регіоні сприяла по-


17 
рівняно невелика, як для СРСР, віддаленість, майже незаймана і 
різноманітна природа. Карелія приваблює віковічними ялинови-
ми лісами, численними річками та озерами, а також мальовни-
чими скелями.
Становленню екотуризму сприяли і громадські діячі, зане-
покоєні змінами стану природного середовища. Проблема погір-
шення стану довкілля була основною темою міжнародної конфе-
ренції у Стокгольмі в 1972 р. Учасники конференції ухвалили 
рішення про відзначення Дня охорони навколишнього природ-
ного середовища. Його відзначають 5 червня — день, коли кон-
ференція розпочала свою роботу. Щороку в цей день проводять 
низку заходів, спрямованих на активізацію уваги щодо збере-
ження природи.
Тоді ж у 1972 р. ЮНЕСКО прийняла Конвенцію про охоро-
ну Всесвітньої культурної та природної спадщини. Невдовзі роз-
почалася діяльність з виділення таких об’єктів. Нині близько 200 
природних об’єктів зі всього світу занесені до Всесвітньої спад-
щини (World Heritage), і вони стали популярними туристичними 
об’єктами.
Наведені вище відомості можна тлумачити як передісторію 
виникнення екотуризму. Сучасний екотуризм, що виник на по-
чатку 80-х років ХХ ст., відрізняється від попереднього етапу 
низкою особливостей: 
• більшою масовістю; 
• організованістю; 
• професійністю. 
Саме у 80-х роках минулого століття значного поширення 
набули туристичні клуби, секції та гуртки. Їх чисельність в Укра-
їні сягала кількох тисяч. Найчастіше їх створювали при навчаль-
них закладах і промислових підприємствах. Деякі з цих закладів 
працюють і нині. 
Тоді ж — у 80-х роках ХХ ст. — було запропоновано поняття
“екологічний туризм”. Як уже зазначалось, його автором вважа-
ють мексиканського економіста та еколога Гектора Цебаллос-
Ласкурейна. Поширення цього поняття розпочалося з 1983 р.
Цікаво, що авторами терміну “екотуризм” виявилися не 
професійні менеджери з туризму, а радше соціологи — фахівці, 
що вивчають суспільні та взагалі глобальні проблеми людства. 
Стурбованість цих людей станом довкілля сприяла тому, що у 
80-х роках ХХ ст. з’явилося поняття “sustainable development”. 


18 
Під цим поняттям розуміють такий розвиток людства, за якого 
довкіллю завдається мінімальна шкода. В Україні це поняття 
найчастіше формулюють як “сталий розвиток”.
Ідея людського розвитку з незначним впливом на довкілля 
найбільшої моди набула після всесвітньої конференції у Ріо-де-
Жанейро в 1992 р., де було прийнято документ “Порядок денний 
на XXI століття” (Agenda 21).
Висловимо думку, що мода не буває постійною. Останнім 
часом словосполучення “сталий розвиток” трапляється рідше
ніж ще кілька років тому. Поясненням є те, що економічні про-
блеми для людства важливіші за проблеми довкілля. Проте слово 
“сталий” для екотуризму залишається доречним, адже передба-
чає бережливе ставлення до екоресурсів.
У поширенні екотуризму певну роль відіграла діяльність ба-
гатьох організацій, зокрема Міжнародного екотуристичного сою-
зу (The International Ecotourism Society, скорочено — TIES). На 
сайті цієї організації коротко висвітлено її історію. Зазначено, 
що в 1990 р. її активу вперше вдалося отримати грант для своєї 
діяльності. За час, що минув, TIES провів кілька конференцій
випустив кілька книжок. Організація є відкритою для вступу кож-
ного, але для цього потрібно внести певну суму для здобуття 
членства.
На жаль, 90-ті роки для туристичної галузі в Україні вияви-
лися невдалими — насамперед через тривалу економічну кризу. 
Разом з тим, саме в ці роки почали створюватися вітчизняні ту-
ристичні фірми.
Етапним в історії екотуризму став 2002 р., який ООН прого-
лосила роком екотуризму. На це є відповідна резолюція. Вказаний 
рік проголошено також роком гір. У 2002 р. у Квебеку (Канада) 
відбувся Всесвітній саміт з екотуризму, в якому взяли участь 
представники 132 країн світу. Поміж іншого, на саміті було сфор-
мульовано ті особливості екотуризму, про які йшлося вище, зок-
рема залучення місцевого населення до екотуристичної діяльності. 
Згодом, у 2007 р. відбулася Всесвітня конференція в Осло.
На сьогодні екотуристична діяльність добре організована, у 
ній створено значну інфраструктуру, і вона приносить економіч-
ний зиск. Нині екотуристи — це не лише окремі ентузіасти, а 
численна армія людей, які прагнуть відпочити, краще пізнати 
природу і до того ж заробити.
Останнім часом на туризм в Україні, і зокрема екологічний, 
істотно вплинула російська агресія. Першим її кроком була ане-
ксія Криму. Внаслідок цього Крим став менш доступним для 


19 
громадян як України, так і Росії. Згодом не без участі Росії заго-
стрилася ситуації на сході України. Воєнні дії негативно позна-
чилися на економічному стані більшості населення України. Не 
оминуло це і громадян Росії. Як наслідок, позитивна динаміка 
туризму, яка спостерігалася останніми роками, порушилась. 
Особливо це стосується міжнародного туризму. Можна спрогно-
зувати, що найближчим часом в Україні переважатиме внутріш-
ній туризм, зокрема внутрішній екотуризм. Напевне у ньому та-
кож переважатимуть недорогі подорожі.


Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   72




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет