Навчальний посібник Київ "Інтерпрес лтд" 2015 ±¢¨

8 
довольства і житла. Отже, в останні десятиліття кращими стали 
умови для розвитку культури, і зокрема екологічної.
Діяльність, спрямована на зменшення негативного впливу на 
природу, вже дала себе знати — принаймні у розвинених країнах. 
Нині у цих країнах чистішими, ніж раніше, є і повітря, і вода. До-
волі часто на околицях західноєвропейських міст можна зустріти 
зайця, лань чи козулю. Немає сумніву в тому, що в майбутньому 
бережливе ставлення до природи ще більш пошириться. 
Важливу роль у розвитку екологічного туризму відіграють 
інформаційні джерела, насамперед телевізійні передачі та Інтер-
нет. Завдяки ним можна отримати уявлення про найвіддаленіші 
куточки світу. Так, сайт Національного географічного товариства 
США подає велику кількість відео про подорожі в різних куточ-
ках світу (www.nationalgeographic.com).
Цікавість до природи, бажання подорожувати формують і 
друковані засоби — журнали, фотоальбоми. Поміж них може бу-
ти згаданий “National Geographic”, який видає Національне гео-
графічне товариство. Нині версії цього журналу розповсюджу-
ються у багатьох країнах світу. Численні статті про природу та 
подорожі містить також журнал “Вокруг света”. Існують періо-
дичні видання і суто туристичного змісту: “Міжнародний ту-
ризм”, “Мир туризма” та ін. З 2011 р. почав виходити у світ 
“Российский журнал экологического туризма”.
Цінну спадщину, яка стосується природи, залишили відомі 
мандрівники і водночас майстри слова: Джеральд Даррел, Тур 
Хейєрдал, Жак-Ів Кусто та ін. Зокрема, англієць Джеральд Дар-
рел є автором понад 30 книжок, які не лише цікаві, а ще й на-
повнені гуманізмом.
Не можна оминути і діяльність митців, зокрема художників і 
фотомайстрів. Так, з-поміж художників може бути названий Іван 
Шишкин.
Розвитку екотуризму сприяє діяльність зі створення та роз-
ширення меж національних і регіональних ландшафтних парків, 
інших об’єктів природно-заповідного фонду. Корисною є й їх 
популяризація. Тут існує зворотний зв’язок — отримання додат-
кових коштів будь-яким національним парком або заповідником 
дає змогу поліпшити рекламу, яка, у свою чергу, привертає увагу 
нових відвідувачів.
Позитивною є й роль екотуристичних та екологічних органі-
зацій, як міжнародних, так і національних. З організацій, які 
поширюють екологічні знання та культуру, передусім потрібно 
назвати ЮНЕСКО — спеціалізовану Організацію Об’єднаних 

9 
Націй з питань освіти, науки і культури. Під егідою ЮНЕСКО 
започатковано кілька програм щодо поліпшення навколишнього 
середовища. Поміж них — ЮНЕП (від англ. — United Nations 
Environmental Program). Основна діяльність ЮНЕП спрямована 
на посилення уваги до стану довкілля. Дізнатися про зміст цієї 
діяльності можна на сайті www.unep.org. 
Окремої згадки потребує Міжнародний екотуристичний со-
юз — The International Ecotourism Society (скорочено — TIES). 
Сайт — www.ecotourism.org. 
Відомим є й Міжнародний союз з охорони природи (МСОП), 
який основну свою увагу приділяє збереженню біорізноманіття. 
МСОП публікує список видів, яким загрожує зникнення. Певною 
мірою це сприяє їх збереженню. Охорони природи та екотуризму 
стосується діяльність учасників Всесвітнього фонду дикої природи 
World Wild Fond, скорочено WWF (офіційний сайт — 
http://wwf.panda.org). Емблемою фонду є гігантська панда. Фонд 
спрямовує увагу і дає певні кошти на розвиток екологічного тури-
зму. Це, зокрема, торкнулося Карпатського і Дунайського біосфе-
рних заповідників. За сприяння WWF підготовлено та опубліко-
вано безліч книжок, буклетів, знято чимало кінофільмів природо-
охоронного змісту. Достатньо подивитися хоч б один з них, як 
виникає бажання зануритися у царину дикої природи.
Численні громадські організації функціонують і в Україні:
Національний екологічний центр України (НЕЦУ), Всеукраїнсь-
ка екологічна ліга та ін. 
Екотуристичній тематиці присвячені численні наукові кон-
ференції, які проводять у багатьох країнах світу і, зокрема в Ук-
раіні. Увагу громадськості привертають і цікаві акції. Так, в 
Україні за ініциативи народного депутата Миколи Томенка в 
2007 р. було проведено опитування громадської думки щодо 
найвизначніших історико-архітектурних пам’яток. Серед номі-
нантів виявився дендрологічний парк “Софіївка”, в якому важ-
ливу роль відіграє природа. Наступного року було проголошено 
акцію “7 природних чудес України”, переможцями якої стали: 
1) біосферний заповідник “Асканія-Нова”; 
2) регіональний ландшафтний парк “Гранітно-степове По-
бужжя”; 
3) Дністровський каньйон;
4) Мармурова печера;
5) Національний природний парк “Подільські Товтри”; 
6) озеро Світязь; 
7) озеро Синевир.

10 
Ця акція сколихнула увагу людей до перелічених об’єктів і 
не лише до них. Наступного року після оприлюднення результа-
тів опитування заповідник “Асканія-Нова”, який виявився пер-
шим у списку, відвідала рекордна кількість людей — 140 тис., або 
в півтора рази більше за попередній показник. Разом з тим, зга-
дуючи “Асканію-Нова”, треба зауважити, що до його створення 
доклала зусиль не лише природа, а й люди. Відповідну діяльність 
було розпочато ще в XIX ст., і вона триває донині. 
Увага громадськості до природи зростає під час відзначеннія 
днів, які умовно можна назвати екосвятами, наприклад: 
22 березня — Всесвітній день води; 
22 квітня — Всесвітній день Землі; 
5 червня — Всесвітній День охорони навколишнього приро-
дного середовища; 
27 вересня — Міжнародний день туризму. 
Говорячи про чинники сприяння екотуризму, потрібно зу-
пинитися і на тому, що його стримує. Крім чинників, які стри-
мують туризм у цілому (нестача коштів, нестабільний політич-
ний стан, незадовільна інфрраструктура), є й специфічні. До 
них, як уже було зазначено, належать певні обмеження, зокрема 
в комфорті. Інший чинник полягає в тому, що багатьох людей 
природа, на жаль, не цікавить. Якось автор був свідком того, як 
туристи з Одеси, що приїхали на Кінбурнську косу, зайшли на 
так звану Ковалівську сагу (ділянку перезволоженого лісу) і про-
були там щонайбільше 2 хвилини. На питання, чому так швидко 
залишаєте це місце, відповідь була така: “Кусають комарі”.
Чинником, що гальмує екотуризм, є незадовільна фізична 
форма багатьох потенційних туристів. Ще один чинник полягає 
у тому, що далеко не всі регіони Землі багаті на екотуристичні 
ресурси. Деякі є небезпечними. Додамо, що в цілому для екоту-
ризму властива невелика прибутковість. Отже, для багатьох тур-
операторів екотуризм нецікавий.
Стосовно географії екотуризму можна зауважити, що в ній, 
як і в географії туризму загалом, існують певні особливості. До-
норами звичайно є економічно розвинені урбанізовані країни, в 
яких населення має добрий матеріальний стан і традиційно ви-
соку екологічну культуру. Стороною, що приймає, часто є краї-
ни і регіони з порівняно слабким розвитком економіки та відсут-
ністю екологічно небезпечних галузей.
Поширенню екотуризму відповідають знання і публікації у 
цій сфері. Останніх найбільше виходить у світ у США та країнах 

11 
Західної Європи. Щоб переконатися в цьому, достатньо відкрити 
у Вікіпедії англомовну статтю “Екотуризм”.

жүктеу/скачать 2.89 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: