О. А. Маліновський

Щодо клопотань про зміну запобіжного заходу, то великий відсоток становить відмова у задоволенні клопотання. Наприклад, причиною відмови у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт стало те, що даний запобіжний захід не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Також, в поданих на розгляд слідчого судді клопотаннях не зазначено, які нові обставини не були предметом розгляду при вирішенні слідчим суддею клопотання про обрання міри запобіжного заходу,і не враховані слідчим суддею, а також не надано підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання з доданими до нього копіями матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

Аналізуючи клопотання про продовження строків тримання під вартою, можна зробити висновок, що слідчими в більшості випадків у поданих клопотанням та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, що є підставою для задоволення таких клопотань. Також, звертаючись з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий, зокрема, посилається на те, що необхідно завершити розпочаті процесуальні дії, чи провести ряд слідчих дій, зокрема: встановити місцезнаходження викраденого майна, встановити додаткових свідків події, провести одночасний допит між підозрюваним та потерпілими, провести слідчий експеримент з підозрюваним та потерпілими, отримати висновки експертиз, виконати вимоги ст.290 КПК України, в тому числі скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, завершити досудове слідство, що об'єктивно неможливо у строк, встановлений ухвалою слідчого судді, який закінчується.

Враховуючи положення ст. 181 КПК України та приймаючи до уваги, що строк обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не виходить за межі розумного та є доцільним, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися, а обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та незаконно впливати на свідків, слідчі судді приходять до висновку, що дію запобіжного заходу у виді домашнього арешту слід продовжити в межах строку досудового розслідування.

Виходячи із статистичних даних, наданих районними судами м. Києва, вбачається, що окрім задоволення клопотань, що виникали частіше, були і відмови у їх задоволенні.

Також слідчими суддями клопотання про надання тимчасового доступу до документів, які містяться в матеріалах кримінальних справ (проваджень), які перебували в провадженні органів досудового розслідування, залишались без задоволення з мотивів належності матеріалів кримінального породження, які перебувають в провадженні органів досудового розслідування, до таємниці досудового слідства, а тому стороні кримінального провадження ухвалами роз'яснювалась можливість звернення безпосередньо до слідчого чи прокурора з приводу надання дозволу до вказаних документів в обсязі, в якому вони визнають за можливе.

Залишаючи без задоволення зазначені клопотання, слідчі судді вказували, що орган, досудового розслідування звернувся з клопотанням, яке підлягає розгляду слідчими суддями Апеляційного суду м. Києва, оскільки вимоги, які ставляться у вказаних клопотаннях стосуються фактично негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, втручання в приватне спілкування, оскільки в клопотанні ставиться питання про надання інформації щодо невстановленого кола осіб.

Неодноразовими є випадки звернення органу досудового слідства із клопотаннями про надання тимчасового доступу до речей, які за своєю суттю є клопотаннями про надання дозволу на входження до володіння особи і охоплюється положеннями ст. ст. 233-234 КПК України. В кожному випадку слідчими суддями такі клопотання залишались без задоволення з мотивів невідповідності клопотання вимогам закону та роз'ясненням положень ст. ст. 233-234 КПК України.

Підставою відмови у продовженні строку обов'язків, покладених ухвалою слідчого судді у зв'язку з застосуванням до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, було звернення з відповідним клопотанням слідчим, а не прокурором, як цього вимагає ст.194 КПК України.

Підставою для відмови в допиті особи як свідка за клопотанням сторони захисту, було те, що сторона захисту не позбавлена можливості звернутись з відповідним клопотанням до слідчого в порядку ст.93 КПК України та подальшого оскарження відмови у задоволенні відповідного клопотання про проведення слідчої дії в порядку ст. 303 КПК України.

Причинами повернення клопотань про тимчасове відсторонення від посади було те, що в порушення п. 6 ч. 2 ст. 155 КПК України, в клопотанні слідчого не були зазначені виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином (справа № 1-кс/760/1861/13). Після усунення недоліків слідчим, повторно надане ним клопотання було задоволено (справа № 1-кс/760/1966/13 Солом’янського районного суду м. Києва).

З аналогічних підстав було спочатку повернуто, а після усунення недоліків задоволено ще одне клопотання (справи № 1-кс/760/1817/13 та № 1-кс/760/2182/13).

Відповідно до п. 2 абз. 2 ч. 2 ст. 155 КПК України, до клопотання додаються документи, які підтверджують надання підозрюваному, обвинуваченому копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання. Через порушення зазначених приписі» процесуального закону було повернуто клопотання про відсторонення від посади гр. (справа № 1-кс/760/1209/13). Повторно подане слідчим клопотання містило такі ж самі недоліки, тому було повернуто прокурору вдруге (справа № 1-кс/760/1402/13).

Причинами відмови в задоволенні клопотань про надання тимчасового доступу до речей і документів найчастіше є такі обставини:

- із подання незрозуміло, яке значення може мати вказана інформація в разі її отримання від оператора мобільного зв'язку;

- слідчі та прокурор не змогли належним чином обґрунтувати необхідність вилучення інформації, якою володіють транспортні телекомунікаційні мережі і яка становить охоронювану державою таємницю, не змогли довести у який спосіб мають намір використати цю інформацію і потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання;

- не доведено, що вичерпані всі можливості для встановлення причетних до кримінальних правопорушень осіб у інший спосіб;

- із подання незрозуміло - для встановлення якої обставини у кримінальному провадженні мають значення вказані в поданні документи.

Попри те, що чинний КПК України не наділяє слідчого суддю правом залишати клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів без руху або повертати його для приведення у відповідність вимогам КПК України, переважно, слідчі судді в таких випадках користуються пунктом 10 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-558/0/4-13 від 05.04.2013 р. і повертають клопотання для усунення недоліків.

На користь подібного підходу свідчить також позиція Верховного Суду України, викладена в Постанові Пленуму від 28.03.2008 року № 2 «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно- розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства».

Пунктом 8 вказаної Постанови зазначено, що при розгляді подання про тимчасове обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина суддя перевіряє, чи відображено в ньому всі необхідні дані для їх розгляду, чи підписане воно повноваженою службовою особою і чи погоджене воно у визначених законом випадках з прокурором, вивчає матеріали оперативно-розшукової, контррозвідувальної або кримінальної справи, за необхідності вислуховує суб'єкта внесення подання і виносить умотивовану постанову про задоволення подання або відмову в такому задоволенні. Обсяги надання матеріалів справи визначаються суддею. Невиконання законних вимог судді може бути підставою для відмови в задоволенні подання.

Таким чином, в разі якщо клопотання про надання доступу до речей і документів обґрунтовано лише формально, до нього не додано жодного доказу на обґрунтування викладених слідчим або іншим учасником кримінального провадження, який має право на його подання, доводів, підписано неповноважною особою тощо, вважаємо правильною практику слідчих суддів, які у такому випадку повертають клопотання для усунення недоліків, а у разі їх неусунення - відмовляють в його задоволенні.

Найпоширенішою причиною для відмови слідчим у задоволенні клопотань була та обставина, що ані слідчий у своєму клопотанні, ані згодом прокурор в судовому засіданні не доводили наявності даних, які вказували б на те, що особа переховується від органу досудового розслідування, або на тс, що цю особу взагалі викликали у встановленому КПК України порядку.

Проте, мали місце випадки коли слідчі судді в ухвалах посилаючись на недодержання прокурором вимог ст. 188 КПК України, не зазначали в чому саме полягало це недодержання відмовляли в задоволенні клопотань.

Підставою для відмови задоволенні клопотання про надання дозволу на затримання підозрюваного П. з метою приводу для участі в розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою, стала відсутність в матеріалах самого клопотання про зміну гр. П. запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою. Це позбавило слідчого суддю можливості по суті розглянути клопотання про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу, оскільки судове засідання по розгляду питання щодо запобіжного заходу не може бути призначено за відсутності відповідного клопотання (справа № 1-кс/760/2517/13). З аналогічних підстав відмовлено в задоволенні клопотання по справам №№ 1-кс/760/2683/13, 1-кс/760/2693/13 та інші.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадку, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

Так, у разі, якщо клопотання слідчого, прокурора не відповідає вимогам, які висунуто до клопотання, таке клопотання підлягає поверненню прокурору, як це передбачено ст. ст. 151 ч. З, 156 ч. 2, 172 ч. З КПК України тощо. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 189 КПК України клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу розглядається за участі прокурора. Через те, що, відсутність прокурора унеможливлювала розгляд клопотання, слідчий суддя Демидовська А.І., визнала його таким, що підлягало поверненню прокурору (справа № 1-кс/760/3425/13 Солом’янського районного суду м. Києва).

Аналізуючи оформлення клопотань слідчих про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, слід відмітити, що в багатьох випадках клопотання за змістом не відповідають вимогам КПК України, що є підставою для відмови у їх задоволенні.

Так практично у всіх без винятку клопотаннях про застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчі детально викладають обставини злочину і повністю викладають зміст зібраних доказів, хоча процесуальний закон вимагає зазначати лише короткий виклад обставин злочину та лише тих обставин, які мають значення для вирішення того чи іншого клопотання.

Оскільки зазначені слідчим у клопотанні обставини у більшості випадків викладаються і у відповідних ухвалах слідчого судді, які підлягають виконанню у встановленому порядку, це фактично призводить до розголошення відомостей досудового розслідування.

У клопотаннях слідчих про тимчасовий доступ до речей і документів часто не зазначається значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а у разі подачі клопотань про доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, не доводиться неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за їх допомогою.

Допускаються випадки, коли слідчі звертаються з клопотаннями про тимчасовий доступ до речей і документів до внесення відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань або при недоведеності існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину.

Прикладом таких клопотань є клопотання начальника ГВПМ ДШ У Дарницькому районі м. Києва про надання тимчасового доступу до документів, які містять інформацію про зв'язок, подане в межах оперативно- розшукової справи, заведеної для пошуку і фіксації фактичних даних про протиправні діяння та документування підготовки до вчинення ухилення від сплати податків у великих розмірах. З огляду на те, що досудове розслідування за даним фактом розпочате не було, слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ухвалою від 18 квітня 2013 р. відмовив у задоволенні клопотання.

5. Аналіз змін, продовження та скасування заходів забезпечення кримінального провадження

Відповідно до ст. 197 КПК строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:

- шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості;

- дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Згідно ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

- виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

- виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя зобов’язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Статтею 200 КПК передбачено, що прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов’язково зазначаються обставини, які: виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність зміни запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором також має право подати клопотання про дозвіл на затримання особи, яке розглядається слідчим суддею, судом згідно з правилами, передбаченими статтею 189 цього Кодексу.

У ст.201 КПК зазначено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Слідчий суддя, суд зобов’язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

Відповідно до ст. 203 КПК ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

22 лютого 2013 року в провадження слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого прокурора прокуратури Оболонського району міста Києва про продовження строку тримання особи під домашнім арештом (справа№756\2881\13-к).

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 22 лютого 2013 року вказане клопотання було задоволено та продовжено підозрюваному Романюку В.В. строк тримання під домашнім арештом до 3 місяців, заборонивши останньому залишати місце свого проживання у певний час доби.

Слідчий суддя мотивував свою ухвалу, тим, що по даному кримінальному провадженню необхідно провести ряд слідчих дій, необхідних для встановлення істини по даному кримінальному провадженню, а з урахуванням особи підозрюваного та тим, що при розгляді клопотання слідчим та прокурором доведено існування ризиків, які не зменшились та обставин, передбачених ст.194 КПК є всі підстави для задоволення клопотання.

Вказана ухвала слідчого судді була оскаржена та 07 березня 2013 року залишена без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва.

15 березня 2013 року в провадження слідчого судді районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві про продовження строку тримання під вартою відносно Богдана О.П. (справа №756\3993\13-к).

15 березня 2013 року ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва вказане клопотання було задоволено та продовжено підозрюваному Богдану О.П. строк тримання під вартою до трьох місяців.

Дана ухвала мотивована тим, що по даному кримінальному провадженню необхідно провести ряд слідчих дій, необхідних для встановлення істини по кримінальному провадженню, та крім того, підозрюваний на час розгляду клопотання знаходиться на стаціонарній судно-психіатричній експертизі і потребує тривалого спостереження в стаціонарному відділені СПЕ.

Вказана ухвала слідчого судді не оскаржувалась.

12 липня 2013 року в провадження слідчого судді районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого СВ Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві про продовження строку тримання під вартою відносно Багрінцева М.Г. (справа №756\9897\13-к).

12 березня 2013 року ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва вказане клопотання було задоволено та продовжено підозрюваному Багрінцеву М.Г. строк тримання під вартою до трьох місяців.

Дана ухвала мотивована тим, що по даному кримінальному провадженню необхідно провести ряд слідчих дій та отримати висновки по призначеним експертизам, необхідних для встановлення істини по кримінальному провадженню, а також враховано інші обставини, які виправдовують подальше тримання під вартою підозрюваного.

Вказана ухвала слідчого судді не оскаржувалась.

При розгляді клопотань зазначених категорій в цілому проблемних питань не виникало. Клопотання були розглянуті з дотриманням вимог ст.ст.108, 199, про що також свідчить відсутність скасованих рішень судом апеляційної інстанції.

Єдиним спірним питанням, яке іноді виникає у слідчих суддів є питання пріоритетності розгляду клопотань про продовження та зміну запобіжного заходу у випадку їх надходження в один день в провадження різних слідчих суддів. Незрозуміло, яке з цих клопотань - подане стороною обвинувачення чи стороною захисту - необхідно розглядати першим, адже об'єднання двох клопотань в одне провадження КПК України не передбачає, а одночасний розгляд клопотань двома слідчими суддями неможливий.

Аналізуючи практику продовження заходів забезпечення кримінального провадження, їх зміну та скасування, слід відмітити, що особливих проблем при розгляді клопотань зазначеної категорії немає.

6. Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування в апеляційному порядку та практика їх розгляду

Стаття 309 КПК визначає перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування

Під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про:

1) відмову у наданні дозволу на затримання;

2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні;

3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні;

4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні;

5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні;

6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні;

7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні;

8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні;

9) арешт майна або відмову у ньому;

10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність;

11) відсторонення від посади або відмову у ньому.

Під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.

Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Відповідно до ст. 310 КПК оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.

За період з 20 листопада 2012 року по серпень 2013 року до Апеляційного суду міста Києва оскаржено 395 ухвал слідчих суддів, постановлених за результатами розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, з них скасовано – 69, залишено ухвалу слідчого судді без змін – 281, повернуто апеляційні скарги – 44; не розглянуто – 1.

Так, до апеляційного суду м. Києва оскаржено