- 241 ухвалу щодо застосування запобіжного захду у виді тримання під вартою, за результатми розгляду яких скасовано 42 ухвали, залишено без змін 189 ухвал, повернуто 9, не розглянуто 1 провадження;
- 18 ухвал щодо застосування запобіжного захду у виді домашнього арешту, за результатми розгляду яких скасовано 4 ухвали, залишено без змін 13 ухвал, повернуто 1;
- 16 ухвал щодо застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді відсторонення від посади, за результатми розгляду яких скасовано 1 ухвалу, залишено без змін 16 ухвал;
- 34 ухвал щодо застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового доступу до речей і документів, за результатми розгляду яких скасовано 4 ухвалу, залишено без змін 3 ухвали, повернуто - 27;
- 86 ухвал щодо застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, за результатми розгляду яких скасовано 18 ухвал, залишено без змін 61 ухвал, повернуто – 7.
Ухвали слідчих суддів про застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді накладення грошового стягнення та тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, а також ухвали слідчих суддів про застосування запобіжних заходів у виді застави, особистої поруки, особистого зобов’язання (які не підлягають оскарженню) та приводу до Апеляційного суду м. Києва не оскаржувались.
Крім того, особливо звертаємо увагу на положення п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК, за змістом якого в апеляційному порядку під час досудового розслідування може бути оскаржена ухвала слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, лише у разі, якщо такою ухвалою надано дозвіл на вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа – підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність.
В інших випадках ухвала слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Приклади оскарження ухвали слідчих суддів районних судів м. Києва, прийнятих за наслідками розгляду клопотань слідчих, прокурорів за ст. 160 КПК України, про тимчасовий доступ до речей і документів:
Так, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2013 року клопотання слідчого СВ ДПІ у Шевченківському районі м.Києва задоволено, зобов'язано посадових осіб ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" , надати старшому слідчому СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС лейтенанту податкової міліції Перепелиця С.С.тимчасовий доступ до визначеного переліку речей і документів та можливість їх вилучення відносно клієнта банку TOB «Альтабор».
На вказану ухвалу представником ТОВ ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" було подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва було відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника TOB ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" з підстав того, що апелянтом не доведено та в матеріалах справи відсутні підстави вважати, що вилучення визначених ухвалою слідчого судді документів TOB «Альтабор» позбавить TOB ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" здійснювати господарську діяльність.
Аналогіні ухвали прийнято за апеляційними скаргами ТОВ «Ексмітрейд» та ТОВ «Фортрейдінг ЛТД»
Приклади оскарження ухвали слідчих суддів районних судів м. Києва, прийнятих за наслідками розгляду клопотань слідчих, прокурорів за ст. 155 КПК України, про відсторонення особи від посади:
Ухвалою слідчого судді Шевечнківського районного суду м. Києва від 15.05.2013 року в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в Київській області Асипенка В.О. про відсторонення від посади підозрюваного Тхорівського Олександра Володимировича відмовлено.
На вказану ухвалу прокурором прокуратури Київської області було подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 30.05.2013 року ухвалу слідчого судді від 15.05.2013 р. скасовано та відсторонено від посади сільського голови Тхорівського О.В,
Вказане рішення обгрунтовано тим. що слідчим суддею належним чином не було враховано те, що без застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади, у даному кримінальному провадженні неможливо забезпечити швидке, повне та неупереджснс судове розслідування, а тому потреби досудового розслідування виправдовую 11, ступінь втручання у права і свободи підозрюваного Тхорівського О.В. При цьому наявні у справі докази, дають підстави вважати, що саме перебування Тхорівською О.В. на посаді сільського голови села Чернин та села Улашівка Таращанського району Київської області сприяло вчиненню кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється і в подальшому може негативно впливати на хід досудового розслідування, оскільки перебуваючи на вказаній посаді він має доступ до документів, які маю її. значення для досудового розслідування, які може знищити або підробити, а також шпинати на свідків у вказаному кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Шевечнківського районного суду м. Києва від 31.05.2013 року в задоволенні клопотання слідчого СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві про відсторонення від посади Кудлай Віктора Васильовича відмовлено
На вказану ухвалу прокурором прокуратури Шевченківського району м.Києва було подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 11.06.2013 року ухвалу слідчого судді від 31.05.2013 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора у справі - без задоволення.
Вказане рішення обгрунтовано тим, що слідчий суддя прийшов до вірного висновку, що слідчим та прокурором не було доведено про наявність достатніх підстав вважати, що відсторонення Кудлая В.В. від посади є тим заходом забезпечення кримінального провадження який є необхідним для припинення чи запобігання протиправній поведінці підозрюваного, а також не викладено обставин, які дають підстави вважати, що підозрюваний перебуваючи на посаді може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню.
Приклади оскарження ухвали слідчих суддів районних судів м. Києва, прийнятих за наслідками розгляду клопотань слідчих, прокурорів за ст. 181 КПК України, про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту:
Ухвалою слідчого судді Шевечнківського районного суду м. Києва від 15.05.2013 року в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту було відмовлено, застосовано до підозрюваного запобіжний захід у виді застави
На вказану ухвалу захисником потерпілої було подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 07.06.2013 року захиснику потерпілої було повернуто апеляційну скаргу з тих підстав, що виходячи з системного аналізу ст. 309 та 393 КПК України, представник потерпілої не вправі оскаржувати в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту та обрання запобіжного заходу у виді застави.
Ухвалою слідчого судді Шевечнківського районного суду м. Києва від 31.05.2013 року в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту було відмовлено, застосовано до підозрюваного запобіжний захід у виді застави.
На вказану ухвалу захисником підофіовапого було подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18.06.2013 року ухвалу слідчого судді від 31.05.2013 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора у справі - без задоволення.
Вказане рішення обґрунтовано тим. що слідчим суддею досліджені надані матеріали провадження стосовно законності та обґрунтованості застосування вказаного запобіжного заходу, вислухані пояснення учасників судового розгляду, та встановлено, що достатніх підстав для застосування щодо Іванова O.A. запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту немає, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м»яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не наведено та під час судового розгляду доведено не було.
Приклади оскарження ухвали слідчих суддів районних судів м. Києва, прийнятих за наслідками розгляду клопотань слідчих, прокурорів за ст. 171 КПК України, про застосування запобіжного заходу у виді арешту майна:
Ухвалою слідчого судді Шевечнківського районного суду м. Києва від 22.01.2013 року у задоволенні клопотання старшого слідчою в ОВС 1 відділу 1 управління ГСУ СБУ про накладення арешту на предмет і документи було відмовлено.
Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що посилання слідчого на обовязкове вирішення питання про накладення арешту на будь-яке тимчасово вилучене майно не відповідає вимогам ст. 168, ч. 1 ст. 170 KHK України, що передбачають вирішення такого питання у випадку наявності необхідноїсті і тимчасового позбавлення прав визначених законом осіб можлисвості відчужувати певне майно, розпоряджатися будь-яким чином ним та використовувати у визначений процесуальним законом спосіб.
На вказану ухвалу прокурором у кримінальному провадженні ГПУ було подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва на від 08.02.2013 року ухвалу слідчого судді від 22.01.2013 р. скасовано та постановлено іншу, якою задоволено клопотання та накладено арешт на документи і предмети, вилучені пі д час огляду володіння підозрюваного.
Вказане рішення обгрунтовано мім пю слідчим суддею не було враховано, що предмети і документи, на які просить накласти арешт слідчий, відповідають критеріям, визначеним ч.2 ст. 167, ч.2 ст. 170 КПК України, тобто могли бути використані та пристосовані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди, тому на них може буди накладено арешт.
Ухвалою слідчого судді Шевечнківського районного суду м. Києва від 28.02.2013 року у задоволенні клопотання слідчого СВ ЛВ на ст. Дарниця УМВС на ПЗЗ про арешт майна - відмовлено.
Рішення слідчого судді було мотивовано тим, що слідчим пропущено строк на звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, передбачений ч.5 ст. 171 КПК України.
На вказану ухвалу прокурором прокуратури м.Києва було подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 18.03.2013 року ухвалу слідчого судді від 28.02.2013 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора прокуратури м.Києва - без задоволення.
Вказане рішення обгрунтовано тим. що слідчим суддею було обґрунтовано встановлено, що слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт тимчасового вилученого майна з пропуском строку, передбаченого ч.5 ст. 171 КПК України. Крім того Колегією суддів було наголошено на з ому. що вилучені під час обшуку документи та комп'ютерна техніка по своїй суті не були мімчасово вилученим майном, оскільки їх було вилучено на підставі ухвали слідчою судді, тобто майно не потребує додаткового накладення арешту відповідно до вимог закону.
Ухвалою слідчого судді Шевечнківського районного суду м. Києва від 01.04.2013 року було частково задоволено клопотання слідчою СВ УМВС України на ПЗЗ та накладено арешт на Уі частину майно підозрюваного з метою забезпечення у подальшому можливог о задоволення цивільного позову.
На вказану ухвалу захисником підозрюваного та прокурором прокуратури м. Києва було подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 11.04.2013 року ухвалу слідчого судді від 01.04.2013 р, залишено без змін, а апеляційні скарги захисника підозрюваного та прокурора у справі - без задоволення.
Вказане рішення обґрунтовано тим, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, дослідив наявні в матеріалах справи дані, та, врахував правові підстави для арешту майна, з урахуванням зазначених положень діючого КГІК України та того, що майно, про накладення арешту на яке ставиться питання у клопотанні, а саме квартира № 114 в буд. 13 по вул. М. Цвєтаєвої в м. Києві, зареєстрована на праві власності за підозрюваним Можаровським О. П., придбана у шлюбі та в даній квартирі зареєстровано З особи, а саме підозрюваний та дві неповнолітні доньки, обґрунтовано дійшов висновку про накладення арешту на частини квартири.
Ухвалою слідчого судді від 23.04.2013 року було задоволено клопотання слідчого ГСУ СБУ та накладено арешт на рухоме і нерухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права, акції, грошові кошти ПАТ «КЮЗ».
На вказану ухвалу головою правління ПАТ «КЮЗ» було подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 21.05.2013 року ухвалу слідчого судді від 23.04.2013 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу г олови правління ГІАТ «КЮЗ» - без задоволення.
Вказане рішення обгрунтовано тим, що суд дослідив наявність обгрунтованих обставин в клопотанні слідчого для арешту нерухомого і рухомого майна, майнових прав інтелектуальної власності, грошей у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінних паперів, корпоративних прав ПАТ «Київського ювелірного заводу» та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про арешт майна порушень вимог КПК України га чогось очевидно безпідставного чи довільного.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва було скасовано ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2013 року, якою накладено арешт на транспортний засіб автомобіль «Хюндай» д.н.з. СА 095 АМ, який на праві власності належить підозрюваному Діхтяренко Р.Б., який підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ст. 203-2 ч.1 КК України та просив помістити вказаний транспортний засіб на штраф майданчик. При прийнятті вказаного рішення слідчим суддею не було враховано правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна іншим особам; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Разом з тим, санкцією ч.1ст.203-2 КК України взагалі не передбачено конфіскації майна, а передбачена лише конфіскація грального бізнесу, яке в даному провадженні, на момент розгляду клопотання, вже було вилучене.
Скасовуючи ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва про відмову в арешті майна, вилученого під час обшуку у Б. - підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК України, Апеляційний суд м. Києва послався на те, що вилучене під час обшуку майно, речі та документи, не є тимчасово вилученим майном, так як в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку слідчому прямо надано дозвіл на їх відшукання та вилучення.
Підставою скасування ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2013 р. про арешт корпоративних прав, накладений у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, Апеляційний суд м. Києва зазначив ту обставину, що підозра у вчиненні злочину не пред'являлася, а отже правових підстав для накладення арешту немає.
Приклади оскарження ухвали слідчих суддів районних судів м. Києва, прийнятих за наслідками розгляду клопотань слідчих, прокурорів за ст. 183 КПК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою:
Ухвалою слідчого судді Шевечнківського районного суду м. Києва від 30.11.2012 року було відмовлено у задоволенні клопотання слідчою ГУ МВС України в м.Києві про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно Герцкис Б.С. та застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків на підозрюваного.
На вказану ухвалу прокурором прокуратури Шевченківського району м.Києва було подано апеляційну скаргу.
Вказане рішення обґрунтовано тим, що відмовляючи в застосуванні щодо Герцкиса Б.С. виняткового запобіжною заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя обгрунтовано дійшов висновку, що прокурором не доведена недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, разом з тим, застосовуючи щодо Герцкиса Б.С. найбільш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, слідчий суддя не дотримався вимг кримінального процесуального законодавства України та практики Європейського суду з прав людини.
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 18.12.2012 року ухвалу слідчого судді від 30.11.2012 р. скасовано, апеляційну скаргу прокурора прокуратури Шевченківського району м.Києва задоволено частково, застосовано відносно підозрюваного запобіжний захід у виді застави із покладенням обов’язків відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Шевечнківського районного суду м. Києва від 08.02.2013 року було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно Чорнея В.А. та застосовано запобіжний захід у виді застави в розмірі 1602 мінімальних заробітних плат, з покладенням обов'язків на підозрюваного.
На вказану ухвалу підозрюваним було подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 28.02.2013 року ухвалу слідчого судді від 03.02.2013 р.скасовано, апеляційну підозрюваного задоволено частково, застосовано відносно підозрюваного запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 мінімальних заробітних плат, із покладенням обов'язків відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України.
Вказане рішення обґрунтовано тим, що визначаючи Чорнею В.А. заставу в розмірі 1 837 494 гривні слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України. Європейської конвенції з прав людини та практики Європейського суду з прав людини, оскільки не врахував дані про особу підозрюваного, а саме те, що він є людиною пенсійного віку, має тяжке захворювання, сімейний та матеріальний стан, наявність постійного місця проживання та реєстрації, позитивні характеристики тощо.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва було скасовано ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2013 року , якою було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо Семеновського Ю.В., який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.І ст. 289 КК України. Апеляційний суд вказав що при задоволенні клопотання слідчий суддя не врахував молодий вік підозрюваного, працевлаштованого , маючого постійне місце проживання та реєстрації, раніше не судимого, те, що майнова шкода внаслідок вчинення кримінального правопорушення не заподіяна.
Апеляційним судом міста Києва скасовано ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Слідчий суддя при прийнятті рішення про обрання Качуріну A.C. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірив всі обставини справи, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені суддею в судовому засіданні. Разом з тим, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, правильно визначивши розмір застави з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не роз'яснив наслідки їх невиконання та не визначив конкретну суму застави, яку необхідно сплатити в разі її внесення.
Апеляційним судом міста Києва скасовано ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва, постановлену за результатом розгляду клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою Афанасьєва Д.М.. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.07.2013 року клопотання задоволено - продовжено Афанасьєву Д.М. строк тримання під вартою на 30 діб (провадження № 1-кс/759/868/13).
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19.07.2013 року апеляційну скаргу Афанасьєва Д.М. задоволено частково - ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 11.07.2013 року скасовано, клопотання слідчого задоволено, постановлено нову ухвалу, якою продовжено строк тримання під вартою Афанасьєву Д.М. на 30 діб, визначено Афанасьєву Д.М. заставу в межах, що становить 60 розмірів мінімальної заробітної плати, у розмірі 68820 грн. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. При розгляді клопотання слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні Афанасьєвим Д.М. кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 186, ч.З ст. 15, ч.З ст.185 КК України. Також, слідчий суддя дослідив доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення, та необхідність слідчих дій, для проведення яких строк досудового розслідування необхідно продовжити на місяць. Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою. Разом з тим, слідчий суддя залишив поза увагою вимоги ч. З ст. 183 КПК України, яка передбачає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Скасовуючи ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 18 лютого 2013 р. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно К., підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. З ст. 296, ч. 2 ст. 345 КК України, і застосовуючи до нього запобіжний захід у вигляді застави, Апеляційний суд м. Києва послався зокрема на те, що з врахуванням даних про особу підозрюваного необхідності у обмеженні його права на свободу немає.
Підставами скасування ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно П., підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, Апеляційний суд м. Києва зазначив не дотримання вимог ст.ст. 177, 178, 194 КПК України. Відтак за результатами розгляду апеляції прокурора Апеляційним судом м. Києва до П. застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Причинами скасування ухвал слідчих суддів районних судів м. Києва, винесених за результатами розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, є не дотримання слідчими суддями вимог кримінального процесуального законодавства щодо перевірки відповідності змісту клопотання відповідним положенням КПК, не з'ясування питання наявності правових підстав для застосування того чи іншого заходу забезпечення кримінального провадження та доцільності його застосування у межах даного кримінального провадження.
Слід відмітити, що внаслідок недостатнього знання положень чинного КПК України з питань апеляційного оскарження ухвал про застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчі судді раніше зазначали в тих ухвалах, які згідно закону не підлягають оскарженню, що вони підлягають оскарженню. Після обговорення вказаного питання на нараді таких порушень слідчі судді вже не допускають.
7. Проблемні питання та шляхи їх вирішення
При проведенні узагальнення встановлено такі проблемні питання, які потрібно вирішити:
1. Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. Чи є підставою для відмови в прийнятті, в задоволенні клопотання слідчого чи прокурора їх звернення до слідчого судді не в строк передбачений ч.5 ст.171 КПК України?
2. Якими відомостями має підтверджуватися належність телефонного номеру особі, з приводу якої звертаються слідчі органи, щодо здійснення роздруківки телефонних номерів.
3. Роз'яснення потребує положення ч. 2 ст. 190 КПК України щодо зазначення, в якій частині ухвали суду вказуються адреса та телефон прокурора або слідчого, за клопотанням якого постановлена ухвала.
4. Чи вправі слідчий суддя застосувати накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке відповідає критеріям, визначеним ст. 167 КПК України, тобто є доказами у кримінальному провадженні, однак яке не є майном підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
5. У разі встановлення підстави для арешту такого майна, чи є необхідною наявність підозрюваного у кримінальному провадженні, або можливим є вирішення питання про накладення арешту за наявності достатніх даних, як буквально зазначено п.2 ч.2 ст.173 КПК України достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, тобто про подію кримінального правопорушення. Чи є необхідними дані про власника такого майна, чи є достатніми дані про особу, у якої вилучено таке майно, - володільця майна..
6. Можливість повернення клопотання про арешт майна на підставі ч. 3 ст. 172 КПК України, у разі, якщо слідчий суддя встановить, що клопотання про арешт майна подане без додержання вимог ст.171 КПК України, ухвалою слідчого судді одноособово при його прийнятті без призначення клопотання до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників;
7. Враховуючи положення п. 9 розділу XI Перехідні положення КПК України чи наявні правові підстави для скасування слідчим суддею за відповідним клопотанням арешту, який накладено слідчим або судом за правилами КПК України 1960 року, у разі якщо досудове слідство було розпочато, коли діяв КПК України 1960 року, в подальшому кримінальне провадження внесено до ЄРДР і досудове розслідування закінчено постановою слідчого про закриття кримінального провадження за правилами КПК України 2012 року.
8. У разі покладання на підозрюваного передбаченого п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язку, слідчі вимагають від підозрюваного передачі на зберігання як паспорту громадянина України для виїзду за кордон, так і паспорту громадянина України. Захисники підозрюваних звертаються з клопотанням про роз'яснення ухвали слідчого судді в цій частині, а також зі скаргами на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні паспорта, у разі звільнення особи з-під варти у зв'язку з внесенням застави чи зміною запобіжного заходу, на інший, не пов'язаний з тримання під вартою, та покладенням відповідного обов'язку на підозрюваного.
9. Чи можливе звернення органу досудового розслідування з повторним клопотанням про відсторонення від посади однієї і тієї ж особи за тих же обставин в одному і тому ж кримінальному провадженні, у разі закінчення строку, на який було відсторонено особу від посади дією попередньої ухвали, а прокурор своєчасно не звернувся з клопотанням про проводження строку відсторонення від посади.
10. Чи є виключним перелік документів, якими посвідчується користування спеціальним правом, визначений ч.2 ст.148 КПК України, з клопотанням про вилучення яких вправі звертатися сторона кримінального провадження та чи підлягає означена норма більш широкому тлумаченню.
11. Наявність підстав для застосування приводу до особи, яка фактично ухиляється від отримання виклику слідчого
12. При розгляді клопотань про доступ до охоронюваної законом інформації, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій чи потрібно викликати їх представника.
13. Внести зміни до ч. 4 ст. 132 КПК України про те, що слідчий чи прокурор, перш ніж звертатися до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, які не містять охоронювану законом таємницю, і щодо яких немає підстав вважати, що існує реальна загроза їх зміни або знищення, повинен вжити відповідних заходів до їх отримання, і лише у випадку відмовлення володільців у наданні слідчому доступу до таких речей і документів, вони звертаються до слідчого судді з відповідним клопотанням.
14. Чи є обов’язковим надання прокурорм клопотання про продовження строків тримання під вартою при судовому розгляді провадження, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 331 КПК України.
Висновки
Проведеним узагальненням встановлено, що слідчі судді в цілому якісно, в установлені строки розглядають клопотання слідчих та інших учасників кримінального провадження про забезпечення заходів кримінального провадження, дотримуються процесуальних строків розгляду цих клопотань, норм КПК України, однак існують певні недоліки в роботі деяких слідчих суддів, що, насамперед, пояснюється наявністю певних спірних, неврегульованих КПК України питань та відносно невеликою практикою застосування певних норм кримінального процесуального законодавства, низьким рівнем процесуальних документів.
Не сприяє ефективному розгляду даної категорії матеріалів кримінальних проваджень також неналежний рівень самих клопотань, насамперед їх юридичного наповнення, адже в достатньо великій кількості матеріалів про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, слідчі нехтують вимогами КПК України, а прокурори не завжди звертають на це належну увагу.
Достарыңызбен бөлісу: |