Ольга Кобилянська І. Роздуми про жіночу долю



Дата16.07.2016
өлшемі49.5 Kb.


Дорога до себе. Образ жінки в новелі

Ольги Кобилянської „Некультурна”

(методика викладання твору)


Я хотіла би, щоб всі українці були орлами...

Ольга Кобилянська

І. Роздуми про жіночу долю.

Людина вже цінна сама по собі, оскільки щедро обдарована природою. Вона - душа, здатна тонко відчувати і болісно чи радісно реагувати на найменші прояви життя. Людина – це розум, завдяки якому можна пізнати не тільки навколишній світ, а й себе.

Що головне для кожного з нас? Напевно, осягнути гармонію власної душі, здобути внутрішню рівновагу, адже саме це дозволяє нам „любити світ божий у цілій його величі, з різнородними його гарними й чудесними об’явами”. [1, c.367].

Проблема жінки, її свободи, самореалізації була для Кобилянської головною. Письменниця належить до тих митців, які увійшли в літературу, створивши образи сильних духом, вольових, незалежних, емансипованих жінок. Кожен її твір про жінку є глибокою оригінальним у своїй суті.

Новела „Некультурна” – своєрідний твір, бо емансипованість головної героїні є природньою, до певної міри вродженою. До речі, така гуцулка справді існувала. Ольга Кобилянська часто розмовляла з нею під час своїх прогулянок.

Гуцули... Цей вільнолюбний народ, чий гордий дух вихований на вершинах гір, спрямованих до безмежного піднебесся, а його краса як зовнішня, фізична, так і внутрішня, душевна, викохана в мальовничій барвистості глибоких пралісів, мислиться як органічна складова самої природи, зливаючись та розчиняючись у ній, становить з нею одне ціле...

Гуцулка Параска... Кожен епізод з її життя, про який дізнаємося з її розповіді, наскрізь просякнутий відчуттям, а відтак і сприйняттям того, що все у світі наперед визначено. Усе, що відбувається з Параскою, що довелося їй пережити за своє життя, сталося тому, що так мало статися, за її словами: „така вже була воля Божа...” Ця глибока філософія життя сповнює її гармонійним спокоєм, надає гуцулці відчуття щастя.

Але аналіз образу не може бути поверховий, коли йдеться про цілісну особистість, про „дитя природи”, про „некультурну”, яка перевершила своєю самодостатністю сотні „культурних”.

Коли письменниця показує ближче свою героїню, то розповідає, що „коло хати город, а в городі всячина..., а жовтих гвоздиків цілі грядки...” [2, с.62]. Дізнаємося, що „в неї ніколи не було дітей”, але „вона любується кожною квіткою зокрема”. [3, с.63]. Читаємо далі: „В її хаті непорядок і убожество. Довга дубова лавиця, з погорілих дощок збите ліжко..., зате стіни майже повні. Барвні малюнки. Яскраві папери...” [4, с.64]. Хата – її світ. Чим же займається Параска у своїй хаті, у своєму світі? Сидить, пряде, курить, говорить... Крім прядіння, має ще одне заняття: вирізує з дерева „хрести, ложки, мисочки або що-небудь дрібне...” [5, с.65]. А ще вона бралася залюбки за будь-яку чоловічу роботу. Жіночу слабкість не визнавала, бо була сильна духом і тілом. Парасці було добре у своїй хаті та в долині між Рунгом і Магурою. Проте її гармонія порушується стосунками з оточенням, яке бачиться героїні через власну нарцисичну установку низьким і темним.

Так, жінка відкидає кохання чабана, вбачаючи в ньому інстинктивну грубість. За Юрія виходить заміж, бо велів пан Куба. Параска визнає суспільний авторитет шлюбу, але про кохання марно було й думати, тому що жінкою воно не сприймається.

Героїня страждає через непорядність сестри, через зрадливість коханця. Нещастя сиплються на її голову. Результатом чого вони є? Напевно, прокльонів, активних негативних дій самої Параски. Вона заходить у стан відчуження. А в цьому стані людина мусить зробити висновки, примиритися з нижчою частиною свого єства, визнати й свої гріхи.

Тільки після цього відбувається примирення із самою собою. Людина стає цілісною, знайшовши дорогу до себе.

Параска віднайшла у собі сили стати на шлях перетворення. Вона приймає у хату сестру, хоч, „серця для неї більше не має” [6, с.82], вирішує поєднати свою долю з новим чоловіком, намагається миритися з усім, в її особистість вкраплюється мудрість, духовне і моральне зцілення.

Наприкінці твору Параска збирає малини. Це вже не крадіжка, як на початку опису подій: „саме тут заходила гуцулка Параска красти дрова” [7, с.59], а радісна праця.

Завершується новела страшним сном, у якому жінці кажуть, що відтепер щастя покинуло її. Сон – наслідок пережитого страху. Але вона прокидається і відчуває, що її духовний здобуток не пропав даремно, він з нею: „Ні! Теміні нема! Довкола ясна днина і блиск полудневого сонця” [8, с.88].

Полудень – символ зрілості кульмінації особистісного розвитку. ЇЇ попереднє щастя не було повним. Щасливою по-справжньому вона буде після сну, бо, пройшовши через нещастя, зуміла вийти зі стану відчуження. Ця природна особистість стала гармонійною і мудрою.

Людина, яку обдарувала природа, проходить складний шлях, бо їй важче прийняти в собі нижче начало, якого боїться. Але нема світла без темряви, тому вона мусить визнати себе в усіх проявах, злитися із загальним життєвим потоком. Тільки тоді знайде дорогу до себе.



ІІ. Про методику викладання новели „Некультурна” Ольги Кобилянської.

Дух самокритичності не дозволяє мені оголосити власне кредо обов’язковим для всіх педагогів-літераторів.

Усе ж таки плекаю надію, що воно збудить думки колег-читачів, і ми з вами навчатимемо учнів, щоб вони стали й освіченими людьми, і патріотами України.

Борис Степанишин


Високі результати в роботі словесника не завжди пов’язані з засвоєнням учнями великого обсягу інформації про письменників та їхні твори. Не менш важливою є глибина осмислення матеріалу, яка виникає в емоційному стані співпереживання із світом почуттів і роздумів письменника. Педагог має право вважати, що він досяг мети, коли емоційний світ школяра переповнений почуттями радості, зажури, співчуття, відрази. Адже лише тоді духовність учня вагомо облагороджується. Він аналізує, осмислює проблеми твору, робить висновки. Тільки за такої умови будь-який метод, форма роботи на уроці дадуть вагомі результати.

Урок «Дорога до себе. Образ жінки в новелі „Некультурна” Ольги Кобилянської» можна провести за таким планом:



  1. Актуалізація опорних знань, мотивація навчальної діяльності. (бліц-опитування).

  2. Оголошення теми та очікуваних результатів уроку.

  3. Аналіз образу жінки-гуцулки за проблемними запитаннями (робота в малих групах).

Варіанти запитань:

    • Чи погоджуєтесь ви з твердженням, що в гуцулів оригінальне мислення і світосприйняття?

    • Чому нещастя, небезпека супроводжують будь-який акт пізнання?

    • Як ви розумієте вислів мудреця Лоа-Цзи „Високе стоїть на глибокому”?

    • Чому обдарованість не є безумовною цінністю?

    • До яких пір людина почувається самотньою?

    • Чому розповідь про Параску Кобилянська почала з констатації злочину?

    • Героїня не сприймає своє оточення. Чому?

    • Як самостверджується жінка?

    • Чому вона страждає? Як сприймає кохання?

    • Нещастя, які сиплються на голову героїні, - ірраціональні. Результатом чого вони є?

    • Чи примирилася Параска з нижчою частиною себе?

    • Відновлення цілості людської особистості. Що це, на вашу думку?

    • Чи можна говорити про Параску як цілісну особистість?

    • Чим саме захопив вас образ жінки-гуцулки? Розкажіть про природність її єства, щирість і напоєність внутрішнім щастям.

    • Якою була дорога „некультурної” у новелі Ольги Кобилянської до себе самої?

  1. Підведення підсумків (зробити висновки, порівняти реальні результати з очікуваними).

  2. Самооцінювання (учні самостійно оцінюють свою роботу на уроці).

  3. Домашнє завдання. Написати твір „Жінка – образ величності й духовної чистоти” (за творами Ольги Кобилянської).

Література



  1. Кобилянська О. Твори: У 3 т. –К.: Дніпро, 1977.

  2. Мельничук Я. Лесь Мартович і Ольга Кобилянська у світлі нових соціальних досліджень // Українська мова та література. – 2005. - №409. –с.17-19.

  3. Мельничук Я. На вечірньому прузі: Ольга Кобилянська в останній період творчості (від 1914 року). – Чернівці: Видавничий дім „Букрек”, 2006.

  4. Нікітчина Г. Чудовиська на шляху таланту. Спроба архетипного аналізу новели „Некультурна” // Українська мова та література. – 2005. - №446. –с.10-13.

  5. Степанишин Б. Викладання української літератури в школі: Методичний посібник для вчителя. – Київ: РВУ „Проза”, 1995.


Каталог: doc -> files -> news
news -> Урок із всесвітньої історії у 8 класі
news -> Повторення вивчених орфограм
news -> „Вікна в загадкову Азію
news -> «сша в первой половине ХIХ века. Гражданская война в сша»
news -> Определение географических координат ( 6 класс)
news -> Древнейшие государства Двуречья
news -> Конспект урока по русскому языку (развитие речи) по теме "Сочинение-миниатюра на основе загадки", 3-й класс
news -> «Світ тримається на диваках»
news -> Мультимедийная
news -> Тема поета і поезії у творчості Лесі Українки. „Давня казка” Мета


Достарыңызбен бөлісу:


©dereksiz.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет