врахуванню при визначенні розміру відшкодування. Роботодавець чи
суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої
дійсної шкоди, повинні враховувати ступінь вини працівника і ту
конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. До конкретної обстановки, за якої було заподіяно шкоду, слід відносити обставини, що
перешкоджали працівникові виконувати належним чином покладені на
нього обов’язки, зокрема відсутність нормальних умов зберігання
матеріальних цінностей, неналежна організація праці. Разом з тим
необхідно враховувати, чи приймав працівник залежні від нього заходи
до запобігання шкоді. Коли шкода стала наслідком не лише винної
поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують
збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути
відповідно зменшений.
Передбачена ст. 137 КЗпП України можливість зменшення розміру шкоди, що підлягає покриттю, з урахуванням ступеня вини, конкретних
обставин і майнового стану працівника, стосується всіх видів
матеріальної відповідальності. Зменшення розміру шкоди допустиме лише у виключних випадках при наявності зазначених у ст. 137 КЗпП
умов, які мають бути підтверджені ретельно перевіреними доказами, з
обов’язковим викладенням у рішенні мотивів зменшення суми, яка
стягується. Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної
працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків,
коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з
корисливою метою (п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України
від 29 грудня 1992 р. № 14 «Про судову практику в справах про
ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
502
відшкодування
шкоди,
заподіяної
підприємствам,
установам,
організаціям їх працівниками»).