ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
514
актами або трудовим договором. Заробітна плата виплачується
працівникам регулярно в робочі дні в строки,
встановлені у
колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок
часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Слово «майно»
означає «сукупність речей, цінностей, які належать певній особі або
установі». Отже заробітна плата – це майно, яке належить працівнику з
моменту, коли згідно з колективним договором,
вона повинна бути
виплачена.
Непорушність права приватної власності означає, що
нікому не дозволено користуватися протизаконно чужим майном, у
тому числі, й заробітною платою громадянина.
Саме на конституційній нормі ст. 41 сформульовані положення ст. 22
Закону України «Про оплату праці». Своєчасність та обсяги виплати
заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від
здійснення інших платежів та їх черговості. Забороняється будь-яким
способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю
заробітною платою,
крім випадків, передбачених законодавством.
Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку із
порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу
зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку,
встановленому чинним законодавством. Така компенсація здійснюється
згідно з Законом України від 19 жовтня 2000 р. «Про компенсацію
громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх
виплати».
Відповідно до ст. 141
КЗпП України роботодавець, як суб’єкт
трудових правовідносин, зобов’язаний через свою адміністрацію
забезпечити дотримання законодавства про працю. Виплата заробітної
плати працівнику за виконану ним роботу – це обов’язок роботодавця,
передбачений ч. 1 ст. 21 КЗпП України. Якщо роботодавець порушує цей
обов’язок, він вчиняє трудове правопорушення і повинен відшкодувати
працівнику заподіяну у зв’язку з цим шкоду.
Затримка розрахунку або
невидача трудової книжки є об’єктивною
стороною трудового матеріального правопорушення, яке покладає на
роботодавця обов’язок виплатити працівнику відшкодування в розмірі
його середнього заробітку по день фактичного розрахунку (І. Піскарьов).
Трудові правовідносини не припиняються до того часу, допоки
роботодавець не виконав перед працівником усіх зобов’язань,
передбачених законом. Саме тому ч. 1 ст. 117 КЗпП України й
передбачає
норму, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому
працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, за
відсутності спору про їх розмір підприємство, установа,
організація
повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час
затримки по день фактичного розрахунку. В цьому випадку йдеться про
Достарыңызбен бөлісу: