Соціологічний дуалізм. У сучасній антропології
варіантом соціологічного дуалізму є вчення Зигмунда
Фрейда. Людську психіку він розглядає як складне
явище, до змісту якого входять несвідоме (сфера
витіснених
афективних
поглядів),
передсвідоме
(виконує функції «цензури», яка вибірково пропускає у
свідомість те, що для неї прийнятне) і свідоме (сфери
знань про себе самого і про зовнішнє середовище).
Основну ж її «масу» становлять заражені величезною
енергією несвідомі психічні імпульси активності людей.
Ці
динамічні
джерела
інстинктивного
заряду
мотиваційної енергії нестримні і аморальні, а також
цілком ірраціональні за своєю природою. Саме вони, а
не розум, не свідомість є головними стимулами поведінки
і діяльності людини в цілому — основний висновок 3.
Фрейда.
Третя група сучасних концепцій людини —
спіритуалізм (лат. від spiritualis — духовний). Вона об'єднує
погляди, за якими в основі розкриття сутності людини
лежить її внутрішній духовний світ (безкорисливий пошук
істини, здатність до морального вибору, до переживання
прекрасного, до творчості, наявність свободи волі та гли-
бинної
самосвідомості),
і
проголошує
первинність
індивідуального «Я» як духовного стрижня особистості. До
цієї групи належать такі течії
Суб'єктивний антропологізм. Його форми дуже
різноманітні. Найбільш впливовим є екзистенціалізм (Карл
Ясперс,Мартін Хайдег-гер,Жан-Поль Сартр,Альберт Камю,
ГабріельМарсель).
Представники
екзистенціалізму
вважають, що немає заданої людської природи, ніяка
зовнішня сила, крім даного індивіда, не може за нього
здійснити його перетворення на людину. І саме він несе
відповідальність, якщо перетворення на людину реально так і
не відбулося. Людина є свого \ роду «проектом», який живе,
реалізується або не реалізується, і процес \ набуття людської
сутності триває все життя, не втрачаючи гостроти, напруги,
драматизму. Вільний вибір індивіда — його доля, відпові-
дальність і його трагедія.
Достарыңызбен бөлісу: |