рівноваги організму, яке спрямовує і збуджує до дій, що відновляють цю рівновагу. Безумовно, що потреби
тварин і людей неоднакові. Потреби тварин, які є суто
біологічними, виникають на основі інстинктів і умовних
рефлексів і задовольняються предметами, що їх дає природа в
готовому вигляді. Потреби генетично обумовлюють
активність тварин. Виникнення і задоволення людиною
потреб має більш складний характер. Завдяки свідомості
людина «висвічує» об'єкт потреби, від емоційного моменту
відбувається перехід до раціонального — пошуку шляхів
реалізації потягу, розв'язання суперечності між наявними і
необхідними умовами життєдіяльності. Ця суперечність
розв'язується через цілеспрямовану діяльність.
Слід підкреслити, що людська діяльність не тотожна
активності
біологічних
систем.
Активність
є
відображенням біологічної еволюції і функцією певних
нервово-психічних систем організму, тобто біологічна
активність однозначно детермінована генами, інстинктами,
рефлексами (міграція птахів, полювання хижаків).
Діяльності людини притаманний творчий характер, пошук
більш могутніх та ефективних шляхів досягнення цілей,
задоволення своїх потреб.
Людська діяльність — це:
1) принципово новий, властивий тільки людині спосіб
взаємодії
з природним середовищем, який полягає у створенні
людиною
умов свого існування у зв'язку з тим, що вона не знаходить
їх гото
вими у природі;
2) особливий спосіб існування та розвитку самої людини,
її жит
тєвих сил і здібностей;
3) це особлива властивість і здатність людини,
специфічний вид
І
і форма її життєвої активності, що істотно відрізняється від
усіх про
4
\
цесів тим, що доцільно змінює й перетворює світ на основі
освоєння та розвитку наявних форм культури.
Таким чином, людську діяльність можна визначити
так діяльність — це суттєва визначеність способу