ву реальність, що у всіх
своїх проявах являє форму
об'єктивації абсолютного духу.
Значний внесок у розвиток даної категорії зробили
Бенедикт
Спіпоза,Жан-ЖакРуссо,Вальтер,КарпМаркс,
ФрідріхЕнгельс, Ар-тур Шопенгауер, Фрідріх Ніцше,
Жан-Паль Сартр, Карл Ясперс, Микола Бердяєв,
Володимир Соловйов, Григорій Сковорода, Пантелеймон
Куліш і багато інших філософів і мислителів. Як бачимо,
підходів до поняття «свобода » дійсно багато, і це ще раз
доводить,
що
свобода
надзвичайно
складний,
багатоаспектний феномен. Який же з цих підходів міг би
стати стрижневим при аналізі категорії «свобода»?
На думку багатьох дослідників,
однією з найбільш
розроблених концепцій свободи є концепція
марксизму.
Для
того
щоб
краще
усвідомити
особливості
марксистського розуміння свободи в її діалектичній
взаємодії з необхідністю, слід розглянути трактування
свободи з позиції волюнтаризму і фаталізму.
Волюнтаризм (вщ лат.
іюіипіаз — воля) — це
ідеалістичний напря-моку філософії, що розглядає волю як
вищий
принцип
буття.
Передумовою
сучасного
волюнтаризму є
ідеіАвгустина йіоанаДунса Скот-та про
перевагу волі над інтелектом, а також вчення Канта й Фіхте
про примат практичного розуму Як самостійний напрямок
волюнтаризм був розроблений
Шопенгауером, для якого воля
— це лиш сліпа, нерозумна першооснова, що
диктує свої
закони людині.
У
соціально-політичній
практиці
волюнтаризм
знаходить вираження в діяльності, що не Грунтується на
об'єктивних законах історичного розвитку, а керується
суб'єктивними бажаннями суб'єктів, які її здійснюють.
Діяти в дусі волюнтаризму — значить не рахуватися з
історичною необхідністю, із законами природи і
суспільства і видавати своє свавілля, свободу за вищу
мудрість. Отже, волюнтаризм абсолютизує свободу і
відкидає необхідність в історії суспільства і житті окремої
людини. Прикладом волюнтаризму може бути політична
практика з
життя як нашої, так і інших країн, наприклад,
проведена керівництвом маоїстського Китаю політика
«великого стрибка» (1958 — 1960) і «культурної революції»
(1966 — 1976), що принесли
багато страждань
китайському народу.
На думку ж прихильників
фаталізму (від
пал./аіак—
фатальний), історія людства і життя кожної людини
накреслені долею (міфологія і повсякденний фаталізм),
Божою волею (теологія) або ж невблаганним поєднанням
причинно-наслідкових
зв'язків
усередині
замкнутої
каузальної системи (раціоналізм
Гоббса, Спінози). Таким
чином, фаталізм абсолютизує необхідність у соціальних
процесах і відкидає свободу вибору. Ця позиція відбиває
уявлення про безаль-
тернативність соціальних процесів, а отже, неможливість
будь-що змінити зусиллями людей. Фаталізм неминуче
призводить до смирення
людини перед своєю долею і
тим самим прирікає її на пасивність і покірність, на
відмову від діяльності по удосконаленню суспільства. З
історії відомо, що найбільшого поширення фаталізм у
вигляді різних окультних доктрин (астрології,
спіритуалізму тощо) набуває в кризові чи перехідні
періоди розвитку суспільства.
Марксистське розуміння свободи в його діалектичній
взаємодії з необхідністю відкидає як волюнтаризм, з його
ідеєю довільності людських вчинків, так і фаталізм, що
розглядає їх як наперед визначені. Відомо, що в
повсякденному житті люди зіштовхуються не з
абстрактною необхідністю, а з її конкретно-історичним
втіленням у вигляді реально існуючих умов, соціальних
відносин, а також наявних
засобів для досягнення
поставленої мети.
Люди не в змозі змінити умови свого життя, однак
вони мають певну свободу волі у виборі цілей і шляхів їх
досягнення, оскільки в кожен момент звичайно існує не
одна, а кілька реальних можливостей для їхніх дій. Крім
того, вони певною мірою вільні у виборі засобів для
досягнення обраної мети. Свобода, отже, не абсолютна, а
відносна і перетворюється на життя шляхом вибору того
чи іншого плану дій. Що чіткіше усвідомлюють люди свої
реальні можливості, що більше засобів для досягнення
поставленої мети вони мають, то більшою є свобода. У
цьому і полягає об'єктивна підстава свободи як феномена
людського життя.
Таким чином, вибір варіанта діяльності поєднується з
великою моральною і соціальною відповідальністю за
наслідки цього вибору. Тому справжній вибір відрізняється
від свавілля тим, що він є результатом складного синтезу
об'єктивних
можливостей
зовнішньої
дійсності
і
суб'єктивного багатства
внутрішнього світу людини, на-
копиченого нею соціального досвіду. У процесі вибору
розкривається справжній зміст, духовне і моральне
багатство особистості. Саме вільний вибір є випробуванням
на міцність таких компонентів особистості, як совість,
гідність, честь, відповідальність тощо.
Отже, що ж являє собою відповідальність з позиції
соціальної
філософії?
Відповідальність — це
Достарыңызбен бөлісу: