Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів



Pdf көрінісі
бет168/204
Дата25.09.2023
өлшемі7 Mb.
#478487
түріНавчальний посібник
1   ...   164   165   166   167   168   169   170   171   ...   204
danilyan-og-taryanenko-vm-osnovi-flosofyi

людини, що, у свою чергу, можуть стати основою для 
типології особистості. У європейській моделі особистість у 
різних ситуаціях зберігає свій «стрижень», бо це певна 
цілісність. Для східноїмоделі особистості ключовими 
поняттями є обов'язок і повага до традицій. Європеєць 
наділений схильністю стати помітним і завоювати 
навколишній світ, а східна людина прагне злитися з 
природою, усвідомлює себе її невід'ємною частиною.
Роблячи висновки, слід зазначити, що в реальному житті 
поняття «індивід», «індивідуальність» і «особистість» 
взаємозалежні, внутрішньо єдині. Тому, коли ми говоримо про 
особистість, маємо на увазі особу-індивідуальність, тобто 
таку структуру поведінки одиничного учасника, для якої 
водночас характерні самостійність і самобутність, відпові-
дальність і обдарованість, свідомість і різнобічність.


На сучасному етапі Україна здійснює перехід до 
демократичного суспільства і відповідно до Конституції нашої 
держави людина є найвищою цінністю і метою розвитку Тож 
виникає необхідність зрозуміти і проаналізувати типи 
взаємозв'язку в системі людина — суспільство.
Історичні типи взаємин людини і 
суспільства
Багатство і складність соціального змісту особистості 
обумовлені різноманітними її зв'язками із суспільним 
цілим, ступенем перетворення в її свідомості і діяльності 
різних сфер життя суспільства. Ось чому рівень розвитку 
особистості є показником рівня розвитку суспільства і 
навпаки. Але особистість не розчиняється в суспільстві. 
Вона зберігає значення неповторної і самостійної інди-
відуальності, що формує суспільне ціле.
У кожну історичну епоху формується сукупність умов — 
матеріальних, соціальних, духовних, — які визначають 
соціальний тип людини і характер її взаємин із 
суспільством, що в соціальній філософії називається 
історичним типом соціальності. Основи вчення про 
історичні типи соціальності були закладені ще Карпом 
Марксом, який на основі формаційного підходу до історії 
виділив три основних типи соціальності: відносини 
особистої залежності, відносини речової залежності при 
особистій 
незалежності 
і 
відносини 
вільних 
індивідуальностей. Пізніше ідеї Маркса розвинули і 
доповнили у своїх роботах соціологи Чейз Рейч, Еріх 
Фромм, Джон Рісмен.
Так, на думку американського соціолога ЧейзаРісмена 
(1909 — 1950), можна виокремити такі соціальні 
характери особистості на різних історичних етапах 
розвитку суспільства:
1)особистість «традиційно орієнтована» (архаїчне 
суспільство);
2)особистість, «орієнтована зсередини» (активний 
суб'єкт 
конкурентної 
боротьби 
епохи 
вільного 
підприємництва);
3)особистість, «орієнтована ззовні» (суб'єкт підлеглий 
бюрократичній організації, пов'язаний з ускладненням 
промислового виробництва й урбанізацією суспільства);
^автономну 
особистість, 
(суб'єкт 
відкидає 
конформізм в ім'я незалежності своїх суджень, свого 
покликання й усвідомлення своєї відповідальності перед 
суспільством).
За основу своєї типології відносин між особистістю і 
суспільством Еріх Фромм (1900 — 1980) бере різні 
історичні типи само-відчуження людини. Відповідно до 
цього підходу він вирізняє чотири типи соціального 
характеру: 
накопичувальний, 
експлуататорський, 
«рецептивний» (пасивний),ринковий.


Розглянемо більш докладно типи відносин між 
особистістю 
і 
суспільством, 
Грунтуючись 
на 
формаційному підході до історії
(схема 134)-
Першим історичним типом відносин між особистістю і 
суспільством є відносини особистої залежності. Такий 
тип характерний для всіх доіндустріальних видів 
суспільств, як докласових, так і класових. Для індивідів 
цього типу притаманна повна залежність від жорстко 
регламентованої системи суспільних зв'язків, що може 
приймати вид роду, громади, стану, касти і т. д. 
Розходження ж між докласовими і класовими суспільствами 
знаходять свій вияв у тому, що в докласових суспільствах 
ще відсутні експлуатація людини людиною, а особиста 
залежність виявляється як безпосередня залежність 
людини від первісного роду, який був у ті часи єдиним суб'-
єктом права. Через скупченість суспільних функцій 
інтереси особисті ще не були відокремлені від інтересів 
колективу. Людина, становлячи одне ціле з родом, не 
вирізняє себе з нього. Усі її права й обов'язки є не 
особистими, а родовими.
Отже, особистості в архаїчному суспільстві не 
існувало.
У процесі розвитку праці і збагачення на її основі 
суспільних 
відносин 
відбувається 
диференціація 
соціальних функцій людей. Здобуваючи особисті права й 
обов'язки, усвідомлюючи певну ступінь особистої 
відповідальності, людина все більше починає ві-
докремлюватися від роду і розвиває в собі якості суб'єкта. 
Так поступово людина стає особистістю.
Схема 134- Історичні типи взаємин людини і суспільства 


Другий історичний тип відносин між особистістю і 
суспільством пов'язаний з розвитком капіталістичного 
товарного 
виробництва 
і 
ліквідацією 
системи 
позаекономічного примусу до праці (цей період у 
сучасному суспільствознавстві називають індустріальним 
суспільством). Наслідком цього стала руйнація відсталих 
соціальних структур, станових та інших перешкод між 
людьми. Це, у свою чергу, приводить до своєрідної 
атомізації суспільства, тобто його поділу на безліч 
незалежних індивідів, вже не пов'язаних відносинами 
особистої залежності. Формальна рівність між людьми, у 
яких різний майновий статок, приводить до того, що одні з 
них змушені продавати, а другі зацікавлені купувати 
робочу силу. У зв'язку з цим відносини між людьми у своїй 
основі стають відносинами товаровиробників, приватних 
власників, тобто речовими відносинами. Виникає зовсім 
новий тип соціальних відносин, у яких головною формою 
соціальних зв'язків виступає мінова вартість і капітал. Це 
відносини речової залежності людей при їхній особистій 
незалежності.
Розвиток особистості і її відносини із суспільством у 
цей період являють собою суперечливий процес. З одного 
боку, індустріалізація суспільства сприяє подоланню 
містечкової замкнутості, людина звільняється від станових 
зв'язків і перед нею відкриваються небачені раніше 
можливості спілкування і саморозвитку. З другого боку, 
усі ці можливості визначає приватна власність, що робить 
людей нерівними, різні форми відчуження особистостей 
від суспільства і один від одного.
Перехід розвинених країн у стадію постіндустріального 
суспільства створив умови для формування третього 
типу відносин між особистістю і суспільством. Це — 
відносини вільної особистості.
Характерними рисами постіндустріального суспільства 
є те, що в ньому визначальними стають знання й 
інформація, класовий розподіл поступається місцем 
професійній диференціації, сфера послуг Поступово-
починає переважати над сферою виробництва. Розвиваючи 
могутні продуктивні сили і всесвітні суспільні зв'язки, ця 
епоха формує матеріальні і духовні передумови для 
використання всіх надбань культури, набутих людством 
упродовж усієї історії, в інтересах розвитку особистості. 
Таке відкрите, вільне суспільство вперше в історії 
створює умови для появи справді вільної особистості, яка 
має право і, головне, економічні і правові можливості 
вільно вибирати відповідно до своїх здібностей і 
покликання професію, місце і спосіб життя.
Отже, особистість може бути вільною тільки у 
вільному 
суспільстві. 
Тільки 
високоорганізоване 
суспільство) створює умови для формування активної, 
всебічно розвиненої, самостійної особи-


стості, і саме ці якості робить мірою оцінки людських 
чеснот. Прикладом такого суспільства є правове 
суспільство, де кожна людина являє собою самоціль і вищу 
цінність. Саме в такому суспільстві переборюється 
відчуження людини від власності і влади, повною 
мірою реалізуються принципи демократизації і гуманізму у 
взаєминах між його суб'єктами, забезпечується чіткий 
баланс між волею і відповідальністю особистості.


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   164   165   166   167   168   169   170   171   ...   204




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет