Схема 14-4- Структура культури
Поділ культури на духовну і матеріальну є відносним.
Дуже часто неможливо однозначно віднести ті чи інші
явища до галузі матеріальної чи духовної культури. Одними
своїми гранями вони належать до культури матеріальної,
іншими — до культури духовної. Так, зокрема,
виготовлення знарядь праці чи будь-яких предметів, що
задовольняють матеріальні потреби людей і суспільства (а
це елементи матеріальної культури), неможливі без участі
людської думки, і, таким чином,
цей процес належить до
сфери духовної культури, одночасно належачи й до
матеріальної культури. З другого боку: продукти духовного
життя — ідеї, художні твори, суспільні норми — знаходять
своє вираження в певній речовій матеріалізованій формі,
тобто в рукописах, книгах, картинах, нотах, кресленнях
тощо. Вже через це їх включають у коло елементів
матеріальної культури.
Духовна культура —
важливий чинник суспільного
прогресу. її рівень визначає ступінь інтелектуального,
естетичного, художнього та морального розвитку
суспільства. З поняттям »культура» пов'язаний процес
набуття знань та досвіду в тій чи іншій галузі діяльності,
засвоєння
людиною
певної
системи
цінностей,
визначення власної лінії поведінки.
Кожна людина вже з дитинства перебуває під
впливом певної культури, а точніше — певного
культурного середовища з тим або
іншим (високим чи низьким) рівнем культури,
опредмеченої
у
відповідних
цінностях
чи
антицінностях. Виховання і
навчання людини полягає в
її прилученні до культури, у засвоєнні нею накопичених
суспільством знань, умінь, навичок, а також духовних
цінностей і норм поведінки тієї країни, в якій вона живе.
Характер виховання й освіти, що притаманні суспільству
на певному щаблі його розвитку, є показником рівня
культури даного суспільства.
Існує певна
типологія культур. Так, зокрема,
виокремлюють
культуру:
національну
(українську,
російську, французьку, тощо); регіональну (слов'янську,
американську, африканську і т. д.); культуру певних
соціальних суб'єктів. Вирізняють
також певні культурні
епохи: культура античної епохи, культура середньовіччя,
культура епохи Відродження; певні форми культури:
політична, соціальна, правова, економічна, екологічна,
етнічна, фізична, моральна і т. ін. культури. В літературі
називають також такі специфічні культурні пласти й
культурні підрозділи, як масова,
елітарна, молодіжна
культура тощо, а також офіційна культура.
Культура як суспільне явище виконує певні
функції.
Серед основних такі: перетворювальна, пізнавальна
(гносеологічна),
комунікативна,
регулятивна,
або
нормативна,
функція
емоційного
регулювання
життєдіяльності людини, ціннісно-орієнтаційна, які
органічно взаємопов'язані. Але, на думку багатьох
культурологів,
інтегруючою
функцією
культури
є
людинотворча функція (схема 14.5).
Достарыңызбен бөлісу: