на рівні суспільства — це ті вимоги,
які приписуються
індивіду і які він повинен виконувати в силу соціального
обов'язку. Таким чином, суспільна мораль є способом
адаптування до суспільного середовища, сферою
суспільної необхідності.
Потреби людей у сприйнятті і створенні досконалого,
піднесеного, що давало б їм духовну насолоду, викликали
до життя
мистецтво і
естетичну свідомість. Вони
виникли, як і інші відносини та форми свідомості, що їм
відповідають, на основі суспільно-історичної, передусім
виробничої практики людей. Специфіка естетичної
свідомості визначається її предметом, художньо-образним
способом відображення дійсності і функціями. Естетична
свідомість
включає смаки, уявлення, думки, ідеали,
погляди і теорії, які відображають естетичну цінність
предметів і явищ об'єктивної дійсності, а також предметів і
явищ, створених самою людиною. Відображення дійсності
в естетичній свідомості здійснюється через поняття
прекрасного і потворного, піднесеного і підлого,
комічного і трагічного. Це відображення здійснюється на
ідеологічному і буденно-психологічному рівнях.
Важливу роль у духовному житті суспільства відіграє
релігія і
релігійна свідомість. Вона охоплює релігійну
ідеологію і релігійну психологію.
Релігійна ідеологія являє
собою більш чи менш струнку систему релігійних ідей,
поглядів на світ. Релігійна ідеологія, як правило,
розробляється і розвивається теологами. Релігійна психологія,
складаючись головним чином стихійно, безпосередньо в
процесі відображення повсякденних умов життя людей,
включає несистематизовані релігійні почуття, настрої,
звичаї, уявлення, пов'язані головним чином з вірою в
надприродне. Суттєве місце в побутовій релігійній свідомості
посідає процес релігійного
поклоніння або культ, що
являє собою найбільш консервативний елемент будь-якої
релігії. В процесі здійснення такого поклоніння людина
піддається значному і різнобічному духовно-емоційному,
психологічному впливу.
Між релігійною і
філософською свідомістю є дещо
спільне. І релігія, і філософія спрямовані на усвідомлення
граничних смислів людського буття, на пошук глибинної
єдності і зв'язку людини із світовим універсумом. Але це
усвідомлення здійснюється різни* ми способами, різними
шляхами. Так, філософія — це теоретичні, поняттєві
роздуми над проблемами сенсу людського існування. Це
наближує її до науки. Але, на відміну від науки, філософія
служить не тільки цілям теоретичного пізнання, а й цілям,
і це в першу чергу, людського самовизначення у світі,
цілям злагоди між людиною і світом її буття. Тому вищою
цінністю філософського пізнання є мудрість, як
переживання і усвідомлення істини, як особисте осяг-
нення смислів і знань усього, що існує, шляхів творчого
саморозвитку людини. Релігія, спираючись не на знання, а
на
релігійну віру, вказує на духовно-практичний шлях
осягнення сенсу життя. Вона дає людині духовні
орієнтири для досягнення безсмертя, маючи специфічні
форми усвідомлення єдності людини і світу.
Наука як форма суспільної свідомості спрямована на
відображення об'єктивних закономірностей і зв'язків
природного і соціального світу. Вона систематизує
об'єктивні
знання
про
дійсність
інтелектуально-
понятійним (раціональним) способом. Результатом і
основною її цінністю є істина. Наука має теоретичний і
емпіричний
(експериментально-дослідний)
рівні
дослідження і організації знання, спирається на
спеціально розроблену
систему наукових методів
пізнання і доведення знань для людей. Як соціальний інсти-
тут наука оформилася в ХVІІ-ХVШ століттях. За своїми
видами наука поділяється на гуманітарні, технічні науки і
природознавство.
Важливе місце в структурі суспільної свідомості
належить
її
носіям:
масовій,
колективній
та
індивідуальній свідомості.
Масова свідомість — це
рівень суспільної свідомості, суб'єктами якої виступають
великі людські спільноти, що становлять більшість насе-
лення. Масова свідомість виникає на ґрунті єдності
соціально-економічних, ідейно-політичних і культурно-
етнічних умов життя багатьох людей і включає
найпоширеніші,
типові уявлення, погляди, прагнення,
ідеали, настрої та емоції, звичаї і традиції, що формуються в
процесі
духовно-практичного
освоєння
світу
і
безпосередньо вплетені в повсякденну практичну
діяльність. Масова свідомість є інтегруючим виявом
взаємодії індивідуального і групового рівнів суспільної
свідомості. Вона формується під впливом науково-теоре-
тичної і буденної свідомості, ідеології й соціальної
психології. Масова свідомість виступає безпосередньо
спонукальною силою соціальних дій мас, 'їхньої
соціально-перетворюючої діяльності.
Достарыңызбен бөлісу: