Специфічною формою взаємовідношення
сутності і явища, що
фіксує їх суперечливий зв'язок між собою, є
видимість. Це одно-
бічне неадекватне відображення нашими відчуттями прояву сут-
ності речей, точніше, певних сторін сутності.
Мета наукового
пізнання і полягає в тому, щоб за видимістю розкрити сутність ре-
чей і явищ.
Зміст і його форма. Ці категорії є подальшою конкретизацією
сутності і явища.
Зміст — це сукупність елементів, сторін, властивос-
тей, зв'язків і тенденцій, що складають даний предмет, процес, явище.
Чи може зміст існувати сам по собі?
Кожен,
хто був на заводі, знає, що перед складанням машини
завжди є всі деталі, весь її «зміст». Але чи можна сказати, що перед
нами машина? Звісно, ні. Машина з конвеєра зійде тоді, коли всі де-
талі будуть правильно зібрані або їм буде надана відповідна форма.
Зміст завжди мусить бути оформлений — в
протилежному випадку
його немає, як нема машини, хоча поряд лежить купа всього того, з
чого вона робиться. Отже, будь-якому предмету, явищу притаманні не
лише зміст, але і форма.
Форма — це спосіб організації предметів і
процесів, які становлять зміст.
Іншими словами, форма речі є
організація стійких внутрішніх зв'язків між елементами, що
дозволяє
їй виступати як єдине ціле і виконувати всі властиві функції.
Діалектична взаємодія між змістом і формою виявляється в
Достарыңызбен бөлісу: