Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

темі зв'язків. Якість речей органічно пов'язана з їх кінцем, 
так як зі зникненням даної якості зникає і сама річ, 
перетворюючись на іншу. Поряд з якістю всі речі, 
процеси, явища мають і кількісну визначеність. Вони 
обов'язково мають якийсь розмір, об'єм, масу та ін. 
Кількість — це об'єктивна визначеність якісно 
однорідних явищ, що характеризує їх величину, тривалість 
існування та інтенсивність розвитку в цілому чи окремих її 
сторін (схема 7.4).
Отже, ми з'ясували, що речі і явища мають якісні та 
кількісні особливості. Але може скластися враження, що 
між цими сторонами речей і явищ немає тісного зв'язку, 
що вони незалежні одні від одних. Але це не так. Якість і 
кількість перебувають у діалектичному взаємозв'язку: 
немає кількості, яка б не виражала певної якості, і разом з 
тим немає якості без кількості. До того ж певній якості зав-
жди відповідає не будь-яка, а певна кількість. Ми ніколи, 
наприклад, не бачили стола, який мав би довжину, яка 
дорівнювала б довжині мосту через Дніпро. Важко собі 
також уявити людину, у якої довжина ніг була б 5 м. Таким 
чином, будь-яка якість має кількісну межу. Ця межа 
називається у філософії мірою. Міра — це така єдність 
кількості і якості, у якій певна якість необхідно пов'язана 
тільки з певною кількістю. Міра — це і певний інтервал 
кількісних характеристик або змін, у межах якого може 
існувати належна якість. Зміна кількості в межах міри не 
призводить до зміни якості, однак при переході міри 
предмет перестає бути тим, чим він є. Можна навести 
багато фактів такої взаємодії кількісних та якісних змін. 
Так, наприклад, якщо тілу надати швидкості 1000,2000,7910 
м на секунду, то воно впаде на землю. Якщо ж швидкість 
тіла збільшити лише на одну одиницю і довести її до 7911 м 
на секунду, то тіло відірветься від Землі і стане її 
супутником. Таким чином, кількісні зміни докорінно не 
впливають на якість, якщо вони відбуваються в межах міри. 
Але якщо ці зміни виходять за межі міри, виникає нова 
якість, яка має свою кількісну визначеність і свою міру.
Положення про взаємообумовленість кількісних і 
якісних 
змін 
має 
загальне 
значення. 
Воно 
справедливе стосовно всіх предметів і явищ 
навколишньої дійсності, тобто має силу діалектичного 
закону. Його формулюють таким чином. Закон взаємно-
го переходу кількісних і якісних змін виражає такий 
взаємозв'язок кількісних і якісних сторін предмета, 
внаслідок якого кількісні зміни, виходячи за межі міри, 
обов'язково тягнуть за собою докорінні якісні зміни, які, 
у свою чергу, призводять до нових кількісних 
показників.
Згідно з цим законом, розвиток іде як єдність двох, 
відмінних одна від одної, але взаємопов'язаних стадій — 
безперервності і пе-рервності. Безперервність у розвитку 
— це стадія повільних, непо-

мітних кількісних змін. Перервність у розвитку називають стриб-
ком. Стрибок — це момент, форма, спосіб перетворення однієї 
якості на іншу, це перерва в поступовості, безперервності кількісних 
змін. Стрибком є виникнення життя на Землі, виокремлення людини 
зі.світу тварин, зміна одного суспільного ладу на інший, видатні нау-
кові і технічні відкриття. Будь-який стрибок характеризує перехідний 
момент у розвитку. За своєю природою він завжди суперечливий, бо 
свідчить і про народження нового, і про опір йому старого.
Форми стрибків різноманітні і залежать від природи явища, що 
розвивається, а також від конкретних умов, в яких здійснюється 
його якісне перетворення. Стрибки розрізняються:
1) за тривалістю перетворення (швидкі, повільні); 
2) за формою перетворення (одноактні, багатоактні); 
3) за глибиною перетворення (часткові, повні); 
4)за напрямком перетворення (прогресивні, регресивні, без-
напрямкові).
При розгляданні стрибків важливі такі терміни, як «еволюція», 
«революція», «реформа». Поняття «еволюція» використовується в 
широкому і вузькому значеннях. У широкому значенні «еволюція» — 
це весь процес поступового розвитку, який включає не тільки кіль 
кісні, ал є й якісні зміни, в тому числі й революції. У вузькому значенні 
слово «еволюція» виступає як період, який передує революції, її підго 
товці. Поняття «революція» використовується для характеристики 
суспільних явищ. Це якісний стрибок, який ламає суспільство в самій 
його основі, а не переробляє його повільно, поступово. Реформа — 
це зміна якої-небудь істотної сторони життя суспільства при збере 
женні основ її економічного і державного ладу. 
,:
Таким чином, закон взаємопереходу кількісних змін у якісні 
конкретизується через низку категорій: якість, кількість, міра, стри-
бок, котрі дають цілісне уявлення про його зміст як загальний закон 
розвитку. Даний закон розкриває внутрішній механізм переходу до 
нової якості в будь-якій сфері об'єктивної дійсності, відповідаючи 
на питання, як, яким чином відбувається розвиток, рух і зміна всього 
сутнього.
Якщо розглянуті закони розкривають джерело розвитку і його 
механізм, то закон заперечення заперечення розкриває загальну 
тенденцію розвитку, його направленість. Цей закон певною 
мірою узагальнює, синтезує дію інших законів діалектики.
Що ж являє собою закон заперечення заперечення, яка його 
суть?
Спочатку з'ясуємо зміст категорії «заперечення». Відносно неї 
існує дві точки зору: метафізична і діалектична. Метафізичне «запе-

речення* акцентує основну увагу на моменті зникнення 
старого і практично ігнорує процеси збереження і 
утворення нового. Отже, метафізичне заперечення 
виходить з того, що заперечити означає відкинути, 
знищити. Діалектичне заперечення — це насамперед 
такий перехід від старої якості до нової, за яким певні 
сторони, елементи змісту і функції старої якості входять у 
перетвореному вигляді в зміни нової якості. Діалектичне 
заперечення — це не голе, повне знищення речі, а її 
перетворення на нову річ із збереженням і перетворенням 
деяких рис старої якості, воно свідчить про те, що між 
новим і старим існує зв'язок (схема 7.5). Діалектичне 
заперечення вбирає в себе три суттєві моменти:
1) руйнування, подолання старого; 
2) збереження елементів старого (спадкоємність); 
Схема 75- Закон заперечення заперечення 

3) конструювання,утворення нового.
Ми з'ясували суть метафізичного і діалектичного 
тлумачення заперечення. Тепер розглянемо сутність 
подвійного заперечення.
Заперечення заперечення фіксує той факт, що процес 
розвитку розпочинається з першого заперечення старого, 
яке, у свою чергу через певний час заперечується іншим, 
новим. Але як відбувається розвиток? По прямій чи по 
кривій лінії? Це питання не риторичне, а має суттєвий 
зміст. Бо якби не було зв'язку старого і нового в процесі 
розвитку, не було б спадкоємності, а старе знищувалося б 
повністю, бо розвиток можна було б графічно зобразити 

жүктеу/скачать 7 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: