Передмова
жүктеу/скачать 0.72 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- /Звучить тривожна музика, батько виходить, діти злякано кричать/
Дія 1Маріам Давиде, Рут, ідіть-но сюди, я розповім вам, що я щойно бачила повертаючись від тітки Марії. Рут Цікаво, Давиде, що ж таке величне побачила наша Маріам? Маріам Я бачила багато-багато людей. В руках у них були пальмові гілки… Рут То й що? Ми покинули усі наші справи, щоб почути, що ти бачила пальмові гілки?! Давид Нехай продовжує! Маріам Ці люди встеляли дорогу своїм одягом і пальмовими гілками, голосячи: “Осанна, благословенний Цар, ідучий в Ім’я Господнє! Осанна!” Давид Дивно… Саме так повинен прийти Месія. Батько говорив, що про це написано в Торі. Рут Напевно це і є Месія, і тепер Він вижене римлян. Давид Повертаймося до своїх справ. Мені ще з батьком потрібно йти вибирати до Пасхи ягня. Дія 2Йосип Давидко, ось цей баранчик, мабуть, підійде. Він однорічний і зовсім безвадний. Давид Батьку, а чому таке миле, ні в чому неповинне ягня повинне померти? Йосип Так написано в Законі, а ми повинні виконати Закон, його Бог встановив, ти ж знаєш, Давиде. Але ви з дівчатками можете ще побавитися з ним. Рут Ой, який гарненький! Маріам А давайте нагодуємо його! Рут Я вже так звикла до нього, він такий милий! Давид Я теж звик, шкода, що він не може залишитися в нас… Йосип Давайте діти мені ягня, я поспішаю у храм. Рут Татку, нам так шкода його, може ти в храмі іншого купиш? Йосип Це жертва для Господа, а жертва – це те, що тобі дороге. Маріам Але для чого Богу наше ягнятко? Йосип Не Богу він потрібен, донечко, а нам! Щоб простились нам наші гріхи. Це – Закон. /Звучить тривожна музика, батько виходить, діти злякано кричать/Давид О,що це?! Рут Мамо, мамо! Земля… Маріам Земля трясеться, мамо! Сарра Що відбувається? Такого ще ніколи не було. Що трапилося, Йосип? Йосип Завіса у храмі розірвалася надвоє. Кажуть, що це пов’язано зі смертю Ісуса на хресті – ось що трапилося. Сарра А що, Він уже помер? Йосип Так, і досить швидко. Давид А ми думали, що Він – обіцяний Месія… Йосип Я бачив, як Його вели на Голгофу, ніби ягня на заколення. Рут Ягня?! Маріам На заколення?! Сарра Але ж пророк Ісая саме так і говорив: “Як ягня ведений Він був для заколення”. Йосип А пам’ятаєш, Іван Хреститель показав на Нього і сказав: “Ось Агнець, Котрий бере на Себе гріхи світу”? Сарра Так Ісус – Месія?! Так вони що,- Месію вбили?! Маріам Це ж Йому кричали недавно: “Осанна! Благословенний грядущий в Ім’я Господнє!” Йосип Я думаю, діти, що вам більше не доведеться розлучатися з улюбленим ягням. Тепер Ісус, Месія, помер за наші гріхи. Він тепер – Пасха наша! Сарра (до Рут) Чого ти плачеш? Рут Ісуса шкода… Йосип Ну добре, діти, ідіть спати… Я впевнений, тепер усе зміниться… Дія 3Марія Йосип, Сарра! Йосип Що трапилося, Маріє? Марія Ми були біля гробниці Ісуса. Його в ній немає! Він воскрес, як і написано про Месію! Рут Ура! Давид Ісус воскрес! Маріам Воістину воскрес! Всі Христос воскрес! Моє серце Дійові особи: автор, Таня, Оля, Гнів, Заздрість, Неправда, Непослух, Нечемність, Погана Думка 1, Погана Думка 2, Лінь, Невіра, Любов, Радість, Послух, Читаю Біблію, Молюсь Безперестанку, Хороша Думка 1, Хороша Думка 2, Добре Діло 1, Добре Діло 2, Віра Автор Любі друзі! Ми раді вітати вас усіх зі святом Христового воскресіння: “Христос воскрес!” Пропонуємо вашій увазі розповідь про дівчинку Олю та її серце, а ще про те, як Господь змінив її серце, коли оселився в ньому і став його Господарем. Якось Оля прийшла в гості до однокласниці Тані. Та саме розучувала нову пісню, яку чула в недільній школі і намагалася потрохи її співати. Таня (співає) Він так любить всіх нас, що покинув небо, І прийшов у грішний світ цей, щоб людей спасти, І щоб кожний грішник, яким не був би грішним, Замість смерті радість вічну міг собі знайти. Пр.: Він родився, щоб гріх твій на Себе прийнять, Був розп’ятий на Голгофі, за тебе вмирав. І тобі віддав всю силу і любов Свою, Назавжди вернув в країну неземну. О, невже сьогодні ти Христа не приймеш, І не можеш зрозуміти ту святу любов? О, невже даремно на хресті вмирав Він, Проливав за тебе там Свою невинну кров? Оля Яка дивна пісня… Я таких ще не чула. Невже Христос вмирав за мене? Не можу в це повірити… Як Він міг віддати мені всю Свою славу і любов, коли в мене стільки недоліків?! Таня Якщо в твоєму серці житиме Ісус, він допоможе тобі звільнитися від усього поганого. Оля Ісус може жити в моєму серці? Хіба там може хтось жити? Хіба серце – це будинок, у якому є кімнати? Таня А давай заглянемо в твоє серце і дізнаємося, хто там живе. Таня Зайдемо в першу кімнату. Тут живе Гнів. Гнів Ну і дочекається в мене цей Володька! Постійно він до мене пристає: то за волосся смикне, то ногу підставить. Наступного разу як дам йому рюкзаком – буде знати! Таня А в другій кімнаті живе Заздрість. Заздрість І вічно ця Галька перша! Завжди все знає, на уроках руку тягне. Всі з нею рахуються. І вчителька її більше всіх любить. А вчора вона прийшла в школу в новій сукні. І я таку хочу. Таня А в третій кімнаті живуть погані нахили: Неправда, Непослух, Нечемність. Неправда Візьму й викину щоденника, а вчительці скажу, що загубила, і мама не дізнається про зауваження. Подумаєш, погано себе вела на уроці… Непослух І чому я повинна весь час прибирати в кімнаті? Навіщо складати підручники, якщо я знову їх розкину? Навіщо витрачати час на такі дурниці? Нечемність Не буду одягати шапку! І куртку теж не хочу! На вулиці вже тепло! Таня А в наступній кімнаті живуть Погані Думки. ПД 1 Не йди до Іри в гості. Вона така нерозумна, некрасива, не те, що ти. ПД 2 І взагалі: згадай, який сон тобі приснився. Щось трапиться погане… ПД 1 І чорний кіт зранку дорогу перейшов… ПД 2 А раптом на тебе бандити нападуть? ПД 1 Або в ліфті застрянеш? ПД 2 Або ногу вивихнеш? ПД 1 І вартує все це терпіти через якусь Ірку? Таня А в цій кімнаті живе Лінь. Лінь Хто придумав цю школу? Ці уроки? Навіщо рано вставати, якщо ще можна поспати? Навіщо ці домашні завдання, коли можна просто відпочити? Ох, я так втомилася… Таня А в шостій кімнаті живе Невіра. Невіра Бабуся говорить, що Бог живе на небі, а хто Його бачив? Космонавти літали, але не зустріли Його там. І в телескоп Його не побачиш. Казки це все! Оля Ось бачиш, Таню, яке у мене серце… Хіба Бог може зробити мене святою?.. Таня Для цього тобі потрібен Ісус. Оля А куди ж я Його поселю? В моєму серці немає для Нього і найменшої кімнатки. Таня Олю, ти мене не зрозуміла. Ісус повинен стати Господарем усього будинку твого серця. І тоді твоє життя зміниться, а в кімнатах твого серця оселяться інші мешканці. Любов займе кімнату, де раніше жив Гнів. Любов Ех, Володя, Володя… Я ж знаю, що ти добрий товариш, ніколи не зрадиш, не покинеш у важку хвилину. Давай не будемо з тобою сваритися. Ісус любить тебе, тож і ми всі повинні любити один одного. Таня Замість Заздрості оселиться Радість. Радість Молодець Галя! Вона така старанна! Багато читає, за це її поважають в класі. І їй так личить нова сукня! Таня Там, де жили Погані нахили, житимуть Хороші: Послух, Читаю Біблію і Молюсь Безперестанку. Послух Мама буде дуже задоволена, якщо я приберу в кімнаті, складу свої підручники. Я хочу бути чемною, тому що Ісус цього хоче. Читаю Біблію Яка дивна Книга – Біблія! Дякуючи їй, я вмію розрізняти, що добре, а що погано, що правда, а що неправда. Через неї Бог багато чому вчить мене. Молюсь Безперестанку Я вмію розмовляти з Богом і знаю, що Він чує мене завжди і всюди, коли я звертаюся до Нього в молитві. Таня Хороші Думки займуть кімнату Поганих Думок. ХД 1 Сьогодні, коли я піду до Іри в гості, я розповім їй про Ісуса. ХД 2 Нехай вона не засмучується, що їй важко дається математика. ХД 1 І не потрібно вірити у різні прикмети. ХД 2 І придумувати собі різні страхіття. Таня В кімнаті, де жила Лінь, оселяться Добрі Діла. ДД 1 Іра так часто хворіє, сьогодні вона знову в школу не прийшла. Потрібно її навідати. ДД 2 Вона так сильно відстала, потрібно допомогти їй розібратися в математиці. Таня А там, де мешкала Невіра, оселиться Віра. Віра Я така щаслива, що Ісус любить мене і я вічно буду з Ним! Оля Невже моє серце може стати таким? Таня Може. Оля А що я повинна для цього зробити? Таня Ти повинна попросити Ісуса увійти в твоє серце і стати його Господарем. Скажи Йому про це. Оля Дорогий Ісус! Я не хочу, щоб у моєму серці жили Гнів, Заздрість, Неправда, Непослух, Лінь, Невіра. Увійди в нього і очисти його, щоб там могли оселитися Любов, Радість і Віра. Амінь. Таня і Оля (співають)Він так любить всіх нас, що покинув небо І прийшов у грішний світ цей, щоб людей спасти. Тож прийди сьогодні на поклик Господній, Відчини сердечні двері і Христа впусти! Пр.:.Він родився, щоб гріх твій на Себе прийнять, Був розп’ятий на Голгофі, за тебе вмирав. І тобі віддав всю силу і любов Свою, Назавжди вернув в країну неземну. Назорей Дійові особи: Автор 1, Автор 2, Ісус, Марія Автор 2 В цій розповіді коротенькій нашій Христа ми хочемо відобразити, Той смертний образ, передсмертний час, І перед світом знову оживити. Автор 1 На захід вже день похилявся, Згасало сонце золоте, В смерканнях вечір наближався, По всій Юдеї вкривши все. Та раптом звук пісень долинув, На крилах вітру несучись, Світильник впав, і на гору Оливну Христос із учнями ішли. У співі цьому виділялись звуки Якоїсь туги і журби, І невимовної гіркої муки, Сердечної тремтячої мольби. Душею змученої втоми Христос учнів Своїх просив, Щоб в цюю ніч вони не спали, А пильнували разом з Ним. Автор 2 Темна палестинська ніч… Незлічимі зорі розкидані по темному небосхилі сяяли нерухомим далеким світлом. Густа темрява вкрила старий Гетсиманський сад і наповнила його тишею. Все спить. Спить Єрусалим після денних турбот, тихо дрімає Гетсиманський сад. Дерева схилили додолу свої земні віти, немовби думають свою сумну, нескінчену думу… Поснули навіть Петро і обидва сини Заведеєві. Спить цілий світ, повитий пеленою гріха. Автор 1 Тільки не спить Ісус, не спить небо, не спить і зло… Той, на славу Якого було створено все, і Кому корились всі сили природи, Той, Хто називається Сином Божим схилив свої коліна у Гетсиманському саду і гаряче молився до Свого небесного Отця. Ісус Отче мій, Люблячий! Мене Нехай промине чаша ця, Та воля хай буде Твоя, Як прагну випить її Я. Та дух у боротьбі мій знемагає, Дай сили, Отче, прошу я Тебе… А якщо можна,- хай минає Ця чаша гіркая Мене. Автор 1 Блідий промінь світла плив по Його сумному лиці, і освітлював землю, на яку падав піт, немов краплі крові. Автор 2 Голгофа! Черепове місце! Прокляте місце, де каралися усі злодіяння, місце де закінчували життя усі грішники світу, місце, де звершилось спасіння всього людства, місце торжества. Без Голгофи немає спасіння, немає прощення гріхів. У садку чути тихе моління, - То Ісус просить Свого Отця, Щоб зміцнив завершити спасіння На Голгофськім хресті до кінця. Ісус Я прошу знов – хай Твоя воля В мені звершиться на землі, Я знемагаюсь, як людина… Благаю, Отче, поможи Мені!.. Автор 1 І голосіння неба досягнуло, На землю ангел поспішив. І Сина Божого в борінні Він силою небесною зміцнив. Ісус Отче! Я іду виповнити Твою волю! Автор 2 Ученики, як і раніше, спали, Спаситель ніжно їм сказав: Ісус Вставайте, сплячії в печалі, Ось зрадника вже час настав. Автор 1 І звук мечів солдатів грізних Сад Гетсиманський наповнив, І відблиск факелів зловісних Лице враз Юди освітив. Шумить юрба, горять вогні, Всі учні вмить порозбігались. Ісуса воїни зв’язавши повели, Й до ранку всі над Ним знущались. Видно втому смертельну на Його чолі, Краплі поту кривавого падають в землю, Ніби кожна із них промовляє усім – Це за тебе, за тебе, за тебе… Автор 2 Ось перший допит у Анни, тестя Каяфи. Цілий ряд свідків, які виступають проти Нього, а Він все мовчить і мовчить. Був час, коли Він говорив красномовно, і так чудово, як ні одна людина в світі, а тепер Він мовчить…і мовчить. Це мовчання привело в лютість Його ворогів. Вони били Його по щоках, плювали в лице, і в кожному плюванні, і в кожному ударі в лице було чути: за тебе, за тебе, за тебе… Автор 1 Далі Його повели до Пилата. Цей, побачивши стомлений вигляд Спасителя, сказав: “Я відпущу Його, бо не бачу в Ньому ніякої вини”. Своїми словами Він хотів розжалобити серця людей, але натовп, підбурюваний первосвящениками, кричав: “Розіпни Його, розіпни!!!” І це все за мене, за тебе, за нас… Автор 2 Ось люди Бога засудили, Котрий і їх судить буде, Йому на плечі хрест звалили, І повели Його на смерть. Відразу стихли всі розмови, Зарухався у натовпі весь люд, І дивляться туди усі, угору, Звідкіль смертельників ведуть. По всій дорозі із боків, Засуджених до смерті злої, Солдатів римських йшов загін, І всі священики з юрбою. Обличчя їхні в страшній злості, В лукавій лютості жорстокій, В них сам, немовби сатана сидить. Автор 1 І насміхаючись, хода їх є поважна й гордовита. Вони вдоволені, що Назорей в руках у них. Їх сан священства для людей посеред йдучих так контрастний, вони пихаті і сильні, і торжества у собі повні і величавості негласної. А поряд з ними – Назарянин, Їх ненависний ворог-змій, Під ношею зігнувшись зранений, Переставляє ледве крок слабий. І в тихому мовчанні… І ні звуку Уста Його не скажуть, промовчать. Хоч повні горя тяжкого і муки, І члени тіла всі Його болять. Він бачить злобність фарисеїв, І знає лютість їх сердець, Та любить їх Христос, жаліє, Їх жде загибелі кінець. Ісус іти уже не може, Хоч вибившись із сил Він ще стояв. Та ось зовсім Спаситель Божий Спіткнувся раптом – і упав. І ноша дуже важко придавила Ісуса груди у тяжкий цей час, Та Він зібрав останні Свої сили, Встає, хреста держачи на плечах. І далі, стомлений і в ранах, Іде Христос зовсім без сил,- Стрімкішою дорога стала, В каміннях весь і тернях схил. Вже після полудня і спека незносима, Не ворухнеться вітерець ні чуть, І скорбний плач Він чує за спиною, Із натовпу жінок, що йдуть. І вухо вразливе Христове Вловило вмить стогнання ці. Сказав жінкам Він, ставши, слово, Щоб чули навколо усі. Ісус За Мною плакать не потрібно, Ви за собою плачте, за дітьми… Автор 1 Поглянувши на них, Він ніжно Просив, щоби не плакали вони. Ісус Це Мій є жереб, Моя доля, І чашу смерті вип’ю Я. Життя Своє по Своїй волі Для вашого Я віддаю життя. Автор 1 Він поглядом обвів всіх знову, В якому сльози, смуток і любов, І не кидаючи хреста важкого Став підніматись вгору знов. Та ось до Нього, йдучи схилом, Наблизився якийсь юдей, Назвавши ім’я своє – Симон, Пройшов крізь натовп від людей. З плечей Христа собі на спину, З очима повними від сліз, Взяв хрест тяжкий, і перекинув, І важко дихаючи, ніс. І ось Голгофа, натовп люду, Хто тільки зміг, йшов з Ним разом,- Із міст, із сіл, майже зі всюди, Всяк, хто проходив цим шляхом. Автор 2 Голгофа… Останній етап великих Христових страждань. Приготовані цвяхи, удар молотка і кров пресвята полилась… Та безжалісне серце у палача не здригнулося, сльоза не знайшлася. Продовжує справу спокійно свою, Він руки і ноги до хреста прибиває, Яке це жорстоке є серце в ньому, Найменшої жалості зовсім не знає. І вже прибиті руки й ноги, Й для огляду зі сторони, На дереві розп’явши Сина-Бога, Кати Хреста підняли догори. На них з хреста Він дивиться з любов’ю, Хотів сказати їм: “За ваші це гріхи У муках я тяжких стікаю кров’ю, Щоб вас від вічної загибелі спасти”. І руки розкинув, як символ бажання, Щоб людство земне усе ними обнять. Висить на хресті оця жертва святая, Для світу усього вона – благодать. І йшли хвилини по хвилині, Христос не рухавшись висів, У витівках блюзнірських, фарисеї Глумилися усі в злобі над Ним. Солдати деякі також Дражнили у цей час Христа, Мовляли, насміхаючись: “Ну що ж, Якщо Ти сильний, то зійди з хреста”. Христос мовчав, і голову схиливши, Незлобним був Він до насмішників Своїх, Відкривши очі й голосом Він тихим:
І ось Йому на довгій очеретині Із губки пити оцет подають, І скоштувавши у зітханні тихім, сказав: Ісус Звершилась тайна Божа тут! Автор 1 Обличчя потім як Своє піднявши, До Бога в небо кликнув Він: Ісус Ти, Отче, дав мені цю чашу, До дна Я випив Сам її. Хай буде воля Твоя, Правий, А їм прости в любві святій, За тяжкий гріх цей і кривавий… До Тебе йду – прийми дух Мій!.. Автор 1 Сказав Він це, і в цю хвилину Обм'якло тіло, помер Він, І стало всім навкруг жахливо, І темрява від сонця заховала схил. Земна твердиня похитнулась, І рухаючись, затряслась земля, І кожний, біжучи, про себе думав: “Найгрішніший і винуватий в цьому я…” І в храмі Соломоновім завіса Роздерлася надвоє у цей час, Із шерсті плетена і чиста; Вогонь в світильниках погас. І друзі прийшли, із хреста тіло зняли, В гробниці новій поховали Його, І камінь великий до гробу приклали, В сльозах безутішних пішли від Нього. Автор 2 Чи спала у ту ніч Марія? Напевне ні. Біля вікна Стояла доки засіріє, На всій землі одна, одна… В сльозах розлуки, в безнадії, З безмірним горем віч-на-віч… Про що ти думала, Маріє, В ту найтемнішу в світі ніч?! До гробу йти давно готова, Держачи пахощі в руках, Та знову плакала, ридала, І повторяла все в думках: Марія За що Твоє невинне тіло, О, Незрівнянний в доброті, Пробите цвяхами, висіло, Стікало кров’ю на хресті?.. Яка розлука! Серце плаче… Сумують учні, вся рідня. За що сьогодні не побачать Твої ласкаві очі дня?.. За що те тіло бездиханне, За що безмовні ті уста, За що з життя пішли так рано Твоя любов і доброта?.. О, швидше б довга ніч минула!.. Ти в гробі… О, пекуча біль!.. В останній раз я ще б припала, О, зболений Ісусе мій! Автор 1 Ще спав Єрусалим передранішнім солодким сном. Вузенькі, криві вулички були порожні. Тихо… Блідли далекі діамантові зорі. Небо чисте, безхмарне засвітило ранкову зорю… Ось на сході скоро сонце заграє своїми райдужними барвами. Марія поспішала… Тривожна думка поклала тіні на засмучене лице. Легкий хід її трохи порушував таємницю тиші. Марії не страшно одній на сонних вулицях, байдуже їй до всього навкруги, зовсім байдуже… Одна на серці, одна дума – скоріше знайти Господа… Марія Розп’яли… А за що? Що недоброго зробив Він, кому зло вчинив? Які злі люди, які жорстокі фарисеї… Бідний Учитель… Як змучили Його! А камінь? Хто відкотить? Як намащу я миром тіло Його? Автор 1 Роїлись в стомленій голові уривчасті думки і кололи жіноче серце, ранили гострими ножами. Огортав важкий сум душу. Марія Розп’яли… За що?.. Автор 2 Ось і сад… Печера… Вже видно. Марія поспішає. Хоче випередити сонце. Ще схід тільки в загравах вогняних… Але що це? Холод пробирається Марія за шию, морозить її… Камінь відвалений… І Господа у гробі немає. Автор 1 Одинока жінка, обтяжена горем, проливає гіркі сльози туги, невтішної, глибокої… Марія Його немає… Забрали… Жорстокі… Ах, злі, немилосердні які! Куди понесли, хто скаже?.. Яка неправда на світі, яка сваволя дужих… Автор 1 І сльози журної жінки падали на холодний камінь, зігрівали його й висихали, знову падали… Всміхнулось сонце на верховіттях дерев, прокинувся сад, защебетало птаство. Ісус Жінко, чого ти плачеш? Автор 2 Ніжний голос почула Марія. Очі в сльозах. Не підняла погляду… Байдуже. Хіба хто може зрозуміти її, хіба хто оцінить її втрату? Люди – злі, недобрі. Люди – звірі, замучили Учителя. Але з грудей вирвалось: Марія Забрали Господа… Автор 1 Сонце золотило пробуджений Єрусалим, обіймало природу і барви лишало в очах Марії, повних сліз. Сам Він – Воскреслий Христос – стояв біля неї. Не впізнала. Знову падали краплі сліз на холодний камінь. Ісус Маріє!.. Автор 1 Знайоме і рідне, промінням осяяне, впіймав її слух… Марія Учителю! Автор 1 І впала до ніг Воскреслого. Марія Він! Так… Живий Господь. Автор 2 Очі зайнялися вогнем радості й натхнення… Не мертвий Господь, Живий! Воскрес! Не обірвалася путь життя. Не згасла зоря! Не має смерть перемоги! Ніч щезла… Марія впізнала Живого Христа… І ожила духом… Понесла той вогонь іншим. Автор 1 Коли високо сонце золоте пливло в блакиті, дзвеніли сади піснями, коли було так надійно і радісно жити, тоді апостоли боролись з відчаєм і приймали Воскреслого Христа, Його силу життя. Автор 2 Друже мій! Хочеш позбутися зневіри в житті, відчаю, даремних сліз? Хочеш творчості, служіння Богові, хочеш радості Духа? Прийми Воскреслого Ісуса Христа. Дай Йому осяяти твою скорботну душу вічним сяйвом істини. Естер Дійові особи: Автор 1, Автор 2, Цар, Гаман, Мордехай, Естер, Зереш, Слуга Дія 1 Автор 1 Біблія – одна з наймогутніших і найдавніших книг світу. Біблія – це першоджерельна звістка Бога людству, єдине непогрішиме свідоцтво про Божу спасенну діяльність задля людей. Вона єдина безпомилкова, абсолютно істинна, гідна довіри і непогрішима книга. Це стосується не лише спасіння, етичних цінностей і моральностей, але також і всіх книг, про які в ній йдеться, включаючи і історичні. Автор 2 Такою є Книга Естер. Ім’я Бога жодного разу не зустрічається в цій Книзі, але Воно невидимо присутнє в кожному слові. Естер, молода юдейська дівчина, стає дружиною Артаксеркса, могутнього царя, який п’ятсот років до нової ери правив імперією зі стадвадцятьмасіма провінціями, що простяглась від Індії до Ефіопії. Царський канцлер Гаман – марнославна і жорстока людина, яка ні на що не зважає. Однак цар так його звеличив, що одного разу видав наказ: Цар Гаман – любимець мій. Його турбота – Щоби любві поклони завжди від всіх мати, Якщо буде його хтось раптом зустрічати Поблизу царського палацу, - хто б не був тоді, Вклонитись низько перед ним повинен до землі.
Краплина він мутна, а Бог наш – океан. Автор 1 Бог для Мордехая був найкращим Другом. Працюючи з вірою – він мав добрий успіх. А прославляючи Бога, - служив при царському дворі. Якось він розкрив замах на царя, і тим самим врятував йому життя. Поважаючи царя, і будучи йому відданим слугою, Мордехай залишався вірним Своєму Богові, який займав перше місце в Його житті. Гаману поступатися він не міг, та й щиро цього не бажав. Автор 2 І взнав про це Гаман. По декількох цих днях, Немов вулкан злоби втаївсь в його грудях. Гаман Та як посмів нікчемний Мордехай Суворим царським повелінням нехтувать?! Тепер не зможе він себе урятувать! І як посмів мене він образити? Узнає він і весь його народ про це, Який кінець страшний усіх їх скоро жде. Автор 2 І в перший місяць року була рада в слуг така: Щоб знати відповідь – і вкинули всі жеребка: Коли і як всіх ворогів нещадно погубити, І все добро із їх домів для себе захватити. А кожний жадібно зробити це бажав, Їм на останній місяць жеребок упав. І до царя в палац прийшов міністр Гаман, І приступивши говорив такі слова: Гаман О, царю, дав ти був такий наказ,- Щоби для мене була від усіх хвала, Ніхто щоб не забув поблизу царського двора, Й переді мною низько він склонився, Але слуга один твій цьому не скорився. Вважає він, що твій наказ – мізерна надто справа. Для нього є тільки Великий Бог і Його слава. Він – ворог твій, і Мордехай він ім’я носить, Це він усім в надмірній смілості голосить. О, як образливо твою величність осміяв, І до краплини мутної тебе він прирівняв. Терпіти так не можна, щоби ворог досі жив. О, царю, він від тебе тільки смерті заслужив. А з ним – нехай увесь його народ помре, Щоб зрозумів, як це – не слухати тебе! Якщо ж догідно стане, царю, це тобі, - Знайти кінець із ворогом цим в боротьбі, То писарі це можуть зараз написати, І в кожний край наказ твій розіслати. Великий внесок у казну готовий я внести, І честь твою, великий Артаксеркс спасти.
Не стане раб мій розум затемнять! Любимець мій! Візьми мою печать! Пиши негайно ти страшний наказ царя, Над ворога життям ще воля є моя! А свій багатий внесок ти собі лиши, Бо в боротьбі за честь правдивий завжди ти!
Готові ми тоді усе її віддати… Та смерть ніколи і ніхто не підкупив, І навіть лишньої хвилини не прожив… Автор 2 Царські гінці поспішили у всі кінці країни із цією невтішною звісткою. Усіх євреїв заполонив смертельний жах. Сонце, яке звично для них світило, зайшло за темно-сірі хмари страху й небезпеки. Ні радісного сміху, ні веселого співу не було чути з їхніх уст. Мордехай Невинний бідний мій народ не знає, Яка страшна біда його чекає. Автор 2 Посеред площі в Сузах він гукав, Від Бога порятунку лиш чекав. Дія 2Автор 1 Виходила вранці вона на веранду, І ніжно вдивлялась у двір до воріт, В садах розквітали, горіли троянди, І милим здавався для неї весь світ. Плескалася риба в басейнах розкішних, Поглянеш на них – зачарують зовсім. І бризкали воду фонтани потішні, Заповнивши сріблом повітря, своїм. Не кожна могла таке мати в ту пору, Надмірно хороша вродилась Естер, Бо цар забажав її взяти до двору, Щоб стала царицею зіронька зір. Автор 2 І євнухи бігали там перед нею, Готові умерти, - а їй догодить, Як любо дивитись було Мордехаю, Що так для племінниці хороше жить. Хоч, правда, не міг він зайти в дім жіночий, Та часто приходив у двір до воріт, І щиро здалека стрічались їх очі, Взаємно несучи ласкаве “Привіт!” О, так би й пливло те життя білокриле, Під шелест листочків і клекіт води, Та сонечко хмара раптово покрила, Віщуючи прихід якоїсь біди. Поглянула вранці вона на ворота… Естер О, що це?! В пилюці сидить Мордехай. Розірваний одяг, в обличчі скорбота, І падають сльози на землю з очей.
Візьміть кращий одяг, одіньте його, Спитайте, що сталося… Може він в ранах?.. Щоб знала я як і коли, від чого. Автор 1 Та одяг не взяв він, Естер розгубилась, А потім покликала євнуха. Естер Йди!.. Автор 1 І серце скоріше чутливо забилось, Як б’ється у грудях у неї завжди. Згадала сім’ю ту, де виросла в дяді, Народ свій юдейський та звичаї їх, Які вони щирі були та їй раді, Коли виростала здоровою в них. Вона не зізналась про рід свій цареві, Як ми тепер часто скриваємось теж, Плекаючи мрії звабливо-рожеві, І щастя в житті свому повне, без меж. Автор 2 Чекає Естер післанця на веранді, Аж бачить – записку якусь він несе, Забула про рибу, про чудо-троянди, І хоче взять в руки її понад все. Естер (читає записку) Тривога… Тривога!.. Піди до царя. Автор 2 Вимагав Мордехай. Естер Коли ти ще любиш свій рід, свого Бога, До ніг упади і благай за людей. А як же підеш до царя самовласно, Коли він не кличе уже 30-ть днів? Піду… а він жезл не простягне, то ясно, Що смерть мені буде, як всім, хто ходив. Автор 2 І раптом вагання наповнили груди, І страшно зробилось до болю, до сліз. Естер О, як поступити, і як воно буде, Мабуть відкажуся піти навідріз. Бо смерті мені не минути, це вірно, І буде даремним безцільний мій труд. А дядько, якому була я покірна, Не дасть мене совісті власній на суд. Автор 2 І хоче побігти сама за ворота, Та євнух затримав, не можна туди, Ще більше вривається в серце скорбота, Ще більше примножилось горя й біди. Бувають хвилини такі в житті, друзі, Що важко сказати, що – так, а що – ні, Й ходила в тривозі, й ходила в напрузі, Немов босоніж по колючій стерні. Від того, що рішиш, - залежить майбутнє: Поступиш фальшиво – пожнеш свій обман, Є Бог справедливий, Він завжди присутній, І всякий розвіє, як сонце, туман. Автор 1 Естер завагалась, а євнух поспішно Побіг і вагання її передав. І зблід Мордехай на слова ці невтішні, Він словом пророчим таке їй сказав: Мордехай Не думай, Естер, що у царському домі Одна ти спасешся, а ми всі – помрем, Як Лота Він спас там колись у Содомі, Так віримо, й тут з Ним рятунок знайдем. Як ти промовчиш в цю рішучу хвилину, - То горе тобі, і на батьківський дім Прийде та неждана нещасна година, Яка все зруйнує і знищить зовсім. Хто знає, чи ти тут тепер не для того, Знаходишся в царському домі, як є, Щоб виконать плани великого Бога, Який тобі, власне, нагоду дає. Подумай, не можна тобі легковажить. Постало питання: нам жить, чи не жить?! Вага справедливості, що переважить, На совісті в тебе, Естер, вже лежить… Естер Ну що ж, нехай у Сузах буде піст три дня, З проханням щирим тим я піду до царя. І хоч без виклику до нього я іду, Та думаю, що він відверне цю біду. Щоб тільки свій народ від смерті вберегти, Від страшного меча життя йому спасти. Автор 1 Три дні в сльозах молився Мордехай: Мордехай Мій Бог, життя всіх нас в руці тримай. Захочеш Ти – прийде спасіння нам, Як ранам всім зціляючий бальзам. Насліддя знову Ти Своє спаси, Господь і Бог, все завжди знаєш Ти.
Я б цілував як раб, та тільки Ти – мій Бог. Бо честі і хвали достойний завжди Ти, І нас щитом спасіння знову збережи. Автор 1 Естер розуміє, що допомога може прийти тільки від Бога, Бога ізраїлевого. Тому в сльозах схиляється в молитві до Нього, щоб наблизитись до Його небесного престолу. Естер О, Боже, пошли милість нам, як росу, У муках до Тебе молитву несу. В печалі, один захисник, тільки Ти, Почуй нас із неба, споглянь з висоти. Готує нам страту страшний ворог наш, Не дай підступити йому до всіх нас. Народ так чекає на захист в сльозах, І в кожного в серці – один тільки страх. З’яви Себе, Боже, в любві Ти Своїй, Верни нашу радість, як в пройдені дні. Автор 2 Естер мала покірливу вдачу, але нещастя мобілізує її внутрішні сили. Бог – джерело її натхнення. Його планам вона підпорядковує своє життя. Вона хоче виконати Його волю. Жереб кинуто. Естер спалила за собою всі мости. Молода жінка зважується покласти на терези своє становище, майбутнє, своє життя заради свого народу. Естер Якщо мені й померти вже тепер дано, То до царя в цей час ввійду я все одно!.. Автор 1 Страшний був цар, великий гнів в очах палав, Здавалось, ніби випив гіркоти бокал. Злякалася Естер, побачивши царя, Бо золотом займалась його одіж вся. І блідістю покрилося її ясне лице, Від бурі ніби сильної слабеньке деревце. Вклонилась ніжним станом перед ним вона, І теплих царських слів змінила щедрота. Цар Ну що ж, Естер, послухаю, що скажеш ти, Тобі завжди готовий я допомогти. Автор 1 І знову серце лева вразила вона, До нього ніжно промовляла так слова: Естер О, царю мій! До мене на банкет прийди, І Гамана, міністра свого, запроси. Автор 1 Скупою посмішкою цар сказав: Цар Прийду… Щоб бути вечір весь з тобою у саду! Автор 2 Перша частина молитви почута! Її особисте життя в безпеці. Бог відчиняє двері спасіння для її народу. Але ж вона недаремно просила мудрості, Естер очікує допомоги від Бога. Вона відчуває, що неповинна випереджати час. Сьогодні ще не Божа година. Тому запрошує Артаксеркса і Гамана вдруге на банкет. До Гамана в цей день прийшли всі друзі знов, Р озмова велася за чашами з вином. В промові цій Гаман друзям своїм казав:
Тепер поставлений я вище слуг царя, Для Артаксеркса є слугою вірним я.
Тож ворогам наблизився вже смертний час. Ще не один до цього день збіжить, Але не буде Мордехай вже більше жить! Зереш Ще більше, слуги, нам несіть вина! Автор 1 Гукнула жінка його, Зереш, ці слова. Зереш Чому так довго, друзі, нам іще чекати, Ще і сьогодні може Гаман наказати, І смерті шибениця ворога хай жде, Кінець хай словом стане, й збудеться усе. І Мордехай хай буде з завтрашнього дня Повішений, як злодій, з самого рання. Автор 1 У спальні царській тої ночі сон пропав, Надходив ранок, але сон царя не брав. Один із слуг читає йому літопис щоденних подій в царському палаці. Там написані події, про які Бог допустив забути. Тепер вони повертаються із забуття, аби сприяти Божому задуму, порятунку єврейського народу. Цар дізнається, що Мордехай, розкривши замах на нього, не отримав за це винагороди. Тепер це упущення має бути виправлене. Цар Багато як зробив для мене вірний друг, А що зробив я сам для друга свого? Слуга Ти, царю, не зробив йому нічого. І знає Гаман це, любимець близький твій, З собою бориться і ходить, як не свій.
Тепер змінилась в мене думка про нього. Автор 1 А тим часом Гаман і не сподівався, що цар призначить його, Гамана, особисто нагородити Мордехая. Призначить того, хто звелів приготувати шибеницю у 50 ліктів заввишки, щоб повісити на ній Мордехая. І як прийшов раненько Гаман, цар його спитав: Цар Скажи, як щедро цар би нагороду дав, Якби хотів належне він комусь віддати, І у своїй країні всім це розказати.
Достойний буде він хай, славний цар, Твоєї доброти, як щедрий дар. Нехай його по царський одягнуть, Коня його на площі хай ведуть, І щоб провісник в Сузах всім сказав, За що, мій цар, ти честь йому віддав.
Достойний слави друг мій - Мордехай. Що ти сказав – зроби! І поспішай! Біля воріт моїх сидить він й жде. Автор 2 І в гіркоті до нього Гаман йде. З царем він сперечатися не смів, І в одяг царський ворога одів. Він голову його вінцем вкрасив, Його по площі у цей день водив. І там всьому народу голосив, Як щедро цар його нагородив.
Ні мужності, ні сил не було в ньому. Буває так: раніше той, хто був малим – Пізніш підніме Бог великим і значним. А хто великим був зі скреготом зубів – Того Господь скидає лиш в глибокий рів. І від дружини Гаман чує вдома:
До ворога, напевно, близький Бог-суддя… Автор 2 Й погодилися з нею всі їхні друззя. Де взяти пару слів, далеко вже других, Короткою та радість стала так для них. Настав кінець вже для минулих всіх похвал. Слуга прийшов і Гамана на свято звав. Естер проводила в саду гостину знову, Та Гаман жодному не був там радий слову. І тут пита царицю знову цар: Цар Моя кохана зірко, мій вівтар! Скажи, яке прохання таїш ти, Бо хочу я тобі допомогти?!
Не дай його від багатьох забрати. Ось, Гаман в лютості своїй на нас повстав, Йому народ твій вірний вже нелюбий став. Зробив він все, щоби усіх згубити, У багатьох невинну кров пролити. Автор 1 Добавив тут один із царських слуг: Слуга Великий царю! Твій є вірний друг Наш Мордехай, і відданий слуга. Його одів хоч Гаман, як царя, - До нього ж ворожнечею палав, Стовпа йому для смерті зготував, І ранком він хотів його скарати, - Не хоче твоїх друзів шанувати.
Підступний, ти обманом тільки жив, І при мені неправдою служив. Що скажеш ти на це мені в цей час? Автор 1 Гаман мовчав, слова всі зникли враз… Цар Мовчиш? Себе не можеш оправдати?.. На смерть Гамана палачам віддати! Гаман Кінець прийшов… Автор 1 Він тихо шепотав… З чола останній піт він свій втирав. Наказ скоренько виконаний був Над тим, хто шлях до правди вже забув. Другий наказ царя несли гінці По всіх краях великої землі. Повсюди линув вже спасіння клич:
Стрясаючи небо, навколишню, мир, Розвіялись хмари смертельно тривожні, І знову всміхнулася сонцем Естер. Автор 2 Завдяки мужності й заступництву цариці, було врятовано цілий народ від масового знищення. Через 30 років Неємія знову відбудує стіни Єрусалиму. Без Естер це було б неможливо. Бог вибрав її. Важко уявити, як би розвивалася світова історія без неї. Без неї єврейський народ не вижив би. Без цієї нації не було б Месії, без Месії – загинуло б людство. Естер, безумовно несвідомо, готує шлях для Ісуса Христа. В рятувати народ від політичного гніту й неволі з Божою допомогою може проворний політичний провідник. Спасти країну від економічної катастрофи може розумний державний муж. Порятувати недужу людину від смерті може досвідчений лікар. Але спасти людей від їхніх гріхів не може ніхто на землі. Найбільш праведна людина не може спасти грішників. Не може спасти грішних людей також жодна церква чи релігійна громада. Не може спасти грішника благовісник, проповідник, пастор, ані інший церковний служитель, хоч вони можуть привести його до Спасителя, - спасіння належить Богові. Бог не залишав протягом всієї історії людства цей світ напризволяще, щоб він загинув, і з превеликої любові до Свого творива Він послав Своє спасіння.
Ради викуплення і спасіння грішників від вічної загибелі, Предвічний Син Божий прийняв вигляд людини й узяв на Себе всі вимоги Божого закону, щоб дослівно виконати їх усіх. Як невинний Агнець Нового Завіту, з превеликої любові до нас, Господь Ісус Христос узяв всю нашу вину на Себе. Спасіння – це Божий дар, якого не можна набути жодними людськими засобами чи зусиллями. Свій безцінний дар, спасіння, Бог дає кожній людині даром. Спасіння від гріха й від вічної загибелі, яке осягнути людям своїми засобами й зусиллями є цілком неможливим, Бог учинив найпростішим і найлегшим: вірою в Сина Божого – Господа Ісуса Христа прийняти прощення гріхів і дар вічного життя.
Сам Бог Його дарами наділив… Умів Він слово мудре говорити, І дивні чудеса серед людей творив. То був Христос, що в тіло воплотився, Щоб тілом тим гріхи людей забрать, А щоб в спокусу не ввійти – молився, І так старався всіх людей навчать. Та люди цю науку не приймали, Самі ж вони занадто злі були, Проти Христа вони завжди шукали, Щоб знищити Його з лиця землі… Для чого мусять чути дорікання, Що у гріхах своє життя ведуть, Що їхня “святість” – другим спотикання, І так усі до пекла вони йдуть. Хіба лиш Він уміє люд навчати? А хто ж то Він? – Це Йосипа синок! Ні, так не може буть, пора зірвати І смерті цього вчення колосок. І час настав. Христа у Гефсиманії Взяли й мерщій на суд всі повели, Ніхто не знав, що у Господнім плані Шляхи ці вже накреслені були… Судили, били, у лице плювали, Вінок терновий на чоло сплели, Яким ще більше болю завдавали, І до кінця в неправді суд вели. Юрба 1 Хай живе Цар Юдейський! Автор 2 І сміялись над Ним… Для Спасителя смерті бажали… Вони били Його по колючім вінку, Били в щоки, в обличчя плювали… Юрба 1 Нам Вараву пусти! Юрба 2 А цього – розіпни! Автор 2 Всі кричали. Пилат Не знаходжу я жодної в Ньому вини… Автор 2 Та їх крик наче буря зростала! Юрба 1 Його кров вся на нас! Автор 2 І Пилат свої руки вмиває. Але народ продовжував кричати… Юрба 1 Повинен вмерти! Юрба 2 Стратити Його! Автор 2 Крик переміг, - і повели Його до страти, Свого Месію і Свого Царя! На Голгофу ведуть… Під Хрестом Він знеміг, важкий піт з чола Його спливає… Часто в безсиллі, не чуючи ніг, падав. Кров рясна Його слід зрошує… Автор 1 Голгофа! Черепове місце! Місце, де карались всі злодіяння, місце, де закінчували життя багато злочинців світу, Голгофа! Місце, - звідки починають життя усі грішники світу. Місце, де звершилось спасіння всього людства, місце перемоги над гріхом. Місце торжества. Без Голгофи немає спасіння, немає прощення гріхів… жүктеу/скачать 0.72 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|