Передмова
І морок ночі десь за яром щез…
жүктеу/скачать 0.72 Mb.
|
І морок ночі десь за яром щез…Весна сади вбирає ніжним чаром: Христос воскрес! Христос воскрес! Над степом чайка втомлено літає, Торкаючись крильми невидних лез… І перша бджілка мед з квіток збирає. Христос воскрес! Христос воскрес! Земля і небо в спільному поході Звеличують це чудо із чудес! Могутній спів лунає з уст народу: Христос воскрес! Воістину воскрес! *** Опромінена сонцем Голгофа, Всіх зустріти сьогодні готова, Не для того, щоб там нас розп’яти – Щоб простити, в Христі всіх обняти. Через роки гріховного плину Щоб провести в небесну царину, Де є вічні для вірних оселі, Радісні, і щасливі й веселі. Там усі: і багаті, і бідні – Назавжди у Христі стануть рівні, Там усі, і далекі і близькі, - Назавжди у Христі стануть рідні. Радість всіх обійме незбагненна Від того, що душа є спасенна, І співатимуть щиро: “Осанна!” Вірні Богові всі Християни. Хто бажає святу радість мати, Треба йти, вже тепер поспішати, На правдиву спасіння дорогу, Що веде з тягарем на Голгофу. На осяяну сонцем вершину Вічний Бог кличе кожну людину, Не для того, щоб там розпинати – Щоб простити, в Христі всіх обняти. За Христом поспішайте сміливо, І душа усміхнеться щасливо, Радість втрачена, радість забута Тільки вірою буде здобута. ***
Гріхами стомлений, сьогодні Ти на Голгофу подивись, На древо так, як Син Господній, Розбійники два піднялись. Там за свої вони провини Терпіли муки на хресті, Та за тебе віддав Бог Сина, І за мене, і за усіх. Його пречиста кров стікала, Немов цілюще джерело, Людині небо відкривала, Змиваючи весь гріх і зло. І радість і благословіння Пізнав розбійник на хресті, Як до Його прийшло прозріння, Що Іісус – Спаситель всіх. Душі молитва була щира, Навіки прощеним став гріх, В країні вічній щастя й миру, Знайшов він рідний оберіг. А той, що не прийняв Ісуса, І в тяжкий час, у час біди, Від Нього серцем відвернувся – Став мертвий духом назавжди. До тебе я звертаюсь, друже: “Не відвертайся від Христа, Не йди шляхом своїм байдуже, І не марнуй свої літа”. Якщо спасенним бути хочеш, - Впади до ніг Його святих, Один Христос лиш тільки може Тобі простити всякий гріх! ***
Тихим променем наші літа Колосяться, як в полі жита, Їх згинають вітри і дощі, В світі важко так кожній душі. І людина, як стомлений птах Із сльозами проходить свій шлях, Хто їй може в житті помогти? Іісус, тільки Ти, тільки Ти. Світ гріховний, земна марнота Губить віру людини в Христа, Губить кращі її почуття І до болю нівечить життя. Скільки нивок зчорнілих вже є, Колосочками в полі гниє. Хто їх може від смерті спасти? Іісус, тільки Ти, тільки Ти. Ти на себе узяв людський гріх, На хресті був розп’ятий за всіх, Ти вмирав, як добірне зерно, Плодом Ти воскресав, як воно. Зерен вічності стільки в Тобі, Як людей всіх на грішній землі, Хто їх може до неба вести? Іісус, тільки Ти, тільки Ти. Перед Тебе схиляємось ми. Святим Духом наш дух обійми, Дай нам сили в останні часи Слово правди всім людям нести. Дай нам сили у вірі стоять, Жити свято, Тебе прославлять. Просим, будь з нами поруч завжди, Іісус, тільки Ти, тільки Ти. ***
В короткому спортивному моменті Штангіст підняв небачену вагу; Підняв – та й кинув. Грім аплодисментів Відразу ж розпалив хвали жагу. Рекорд! Рекорд, - болільники кричали. І їхній дружній крик понісся в даль; Рекорд! Рекорд, -і судді так сказали, - Йому по праву золота медаль! А мій Христос не тільки зміг підняти, Він ще й поніс вагу гріхів моїх; Важкий тягар? А з чим же порівняти Мільярдотонний всенародний гріх? Не кинув набік, виніс на Голгофу Гріхи минулих і майбутніх поколінь; Щоб не попав ніхто у катастрофу – Розп’яв тягар той на хресті, мов тлінь. У хресних муках, в боротьбі смертельній Про тебе і про мене Він подбав, А над Собою силі зла пекельній Злорадно насміятися не дав. Два дні повзло до Нього жало тління, Хотіло смерті ядом отруїть; Він, примінивши силу воскресіння, Зумів те жало вщент розпорошить. З народу взявши ту вагу жахливу Пекельних мук, прокляття і терпінь, Подарував Він долю всім щасливу – Чи ж не Йому віддать жагу хвалінь? Таких рекордів ні в боях, ні в спорті, Ні в суперечках ще ніхто не мав; У всій суспільно-світовій когорті Із мертвих ще ніхто не воскресав. А Він воскрес і вічно вже царює; Народ Йому свідомо віддає Могутнє, тріумфальне “Алілуя!”, І Ним оновлене життя своє.
Бо в ній – душовтішаючий рекорд; Йому, Христу, бринить гучним хвалінням Ніколи не змовкаючий акорд! *** Червоною стрічкою в’ється спасіння, Дивлюсь я на неї крізь сотню віків, - Під сонцем гарячим, під сонцем пекучим Розп’ятий Христос на Голгофі висів.
Марія стояла і плакала там, А Той, Хто являв в чудесах Свою силу, Тепер обезсилений наче був Сам… Та руки простерті неначе хотіли В останню хвилину обняти весь світ, І губи пошерхлі в крові шепотіли Стражденну молитву за грішний нарід. Тих слів не багато, та стільки в них сили, Що рвалося серце від болю й снаги. І сонце померкло, зійшло до могили, Земля затремтіла уся навкруги. Завіса у храмі роздерлась надвоє, “Це праведний Син божий”, - сотник сказав, Тоді народ бив себе в груди, що скоїв Такий над Ним гріх – і додому вертавсь. А мати Ісуса в знемозі упала, Руками обнявши скривавлений хрест. Не плакала, - просто душею ридала, Біль серце прошила, немов гострий меч. У новому гробі Христа положили, І навіть сторожу поставили там, Та сталося так, що Він встав із могили, Щоб вічне спасіння усім дати нам. *** О, місто славне, місто чудове, Єрусалим, Єрусалим, Зустрів велично ти в’їзд Христовий. Чому ж так гірко плакав Він?
Ти віття пальм стелив під ноги, А в серці пусто твоїм було, В багатстві всьому ти був убогий, Бо слів пророчих не чув Його. А скільки раз Він хотів зібрати Всіх, наче квочка своїх курчат, Теплом зігріти, як рідна мати, Та не лишив ти гріховних вад. Блукав шляхами ти свого серця, Вінок терновий Йому сплітав, Тому, Хто Сином Господнім зветься, Ти хресні муки приготував. Ти був жорстокий, ти жив в неправді, Тому так гірко заплакав Він. У місті славнім, величнім граді, Був розіп’ятий Господній Син. О, місто славне, місто чудове, Єрусалим, Єрусалим, Вже скоро прийде Спаситель знову, Якою ж буде та зустріч з Ним? Готуйся ж нині Його зустріти, Та лиш не з віттям в своїх руках, Не з гірким плодом, не пустоцвіттям, А сонцесяйним плодом в снопах! *** Він якось так невимушено й просто Відмовився, попри своїй біді, Від всемогутності і чудотворства І став земним воістину тоді. Здавалось, ніч Йому остання буде, Поза якою – смерть і небуття… А Всесвіт був холодним і безлюдним, І тільки сад став місцем для життя. А Він, Ісус, крізь темряву заснулу Здіймав свій погляд в небо без кінця. О, щоб ця чаша смерті обминула, Усе палкіш молив Свого Отця. Не спав Ісус – лишалися години, Коли слова підтвердяться святі… І Він, Христос, у образі людини Розкине в муках руки на хресті. Розкине так, щоб людство обійняти, Його в Своїй любові зберегти. О, як важливо нині не проспати, І нам до Нього сущого прийти. Він кличе нас на сонячну дорогу В ім’я безсмертя нашого, майбуть… Вже скоро час, коли на суд до Нього Із темряви століття попливуть. ***
Ти йшов на Голгофу і думав про мене, Про день, що гряде з верховини століть, А хрест щораз важче тиснув на рамена І тіло гуло Твоє болем, як мідь. З любов’ю дивився Ти людям у вічі, Дарма, що Тебе таврували вони… Ти йшов на Голгофу – не падав у відчай, Хоча й за Собою не бачив вини. Здавалось, ще трохи – і сили покинуть; Знеславлений людом – поникнеш чолом… Ти йшов на Голгофу неквапно, спокійно, Хоча й неспокійно довкола було. Дорога нестерпна: і втома, і спрага, І терня колюче, й злорадісний сміх… Ти йшов на Голгофу – безсмертя не прагнув, Його до останку для людства беріг. *** Воскресіння – сила незборима, Життєдайний переможний час, Недаремно дні весняні зримо Так бентежно обіймають нас.
Пророста пагіння молоде, І земля, щаслива до нестями, Вже чекає радо на людей… Вже прийшло й до мене воскресіння – Дощ Господній щедро оросив. Не біда, що я в саду осіннім – Ще не пізно душу воскресить. ***
Лукаво зраджений Своїм учеником, Пилатом кинутий на нелюдське страждання Він мовчки зніс і сум, й жорстоке бичування, На смерть засуджений судом. Розп’яли на хресті… Терпів у муках Син. Багрянилась земля Його святою кров’ю. Та з висоти хреста прорік прощення Він, І ворогам платив за люте зло любов’ю. Століття пронеслись, мов зграї журавлів, Ісусу в храмах ми хвалу співаєм дружно, Геть істину женем, синів її паплюжим, І… розпинаєм тих, хто – світло й сіль землі. ***
О, Голгофо, я тебе не бачу, Та й чи буду бачити коли? Ти, напевно, ще й сьогодні плачеш За Христом, Якого розп’яли. Я іду у помислах до тебе. Із гріхом вступаючи в двобій, Відчуваю на душі потребу, Низько поклонитися тобі. Може, тут, сягаючи вершини, Де віки з вітрами гомонять, Я почую стомлене: “Звершилось…” І сприйму, як Божу благодать. І життя, що вже надміру сіре, Враз освітять чисті небеса, І до серця доторкнеться віра, Дух Святий, що творить чудеса. І прийде так легко й світанково Вже згори народження моє… О, Голгофо, з іменем Христовим Образ твій для мене постає. Хоч тебе й ні разу я не бачив, Та чи й буду бачити коли? – Все одно – задумаюсь і плачу – Тут Його, Ісуса розп’яли. Він за мене у нелюдських муках Смерть прийняв здолавши силу зла. О, Голгофо, сива, як розлука, До твойого прихилюсь чола. Може тут, на перехресті світу, У недремній пам’яті сторіч, Я прозрію і побачу світло, Що розсіє наді мною ніч. Зможу душу спраглу оросити Життєдайним золото-дощем,
Прославляти ще Його і ще… *** Коли надія в серці гасне, Дивись угору – до небес, Тут на землі усе дочасне, Христос є вічний – Він воскрес! Не говори, що все пропало, І не буває вже чудес, Христос у смерті вирвав жало, Хоч вмер, - та в третій день воскрес! Хоч буря стогне, не здавайся, За обрієм хоч промінь щез. Тобі Він каже: “Не лякайся! Радій! Спаситель твій воскрес!” Душа від радості співає, Христос звільнив нас від тюрми, Як хор небесний залунає, Тоді воскреснемо і ми. *** Кайяфа, Ірод – це Єрусалим, Пилат, Преторія – язичний Рим; Умова дружби, миру – кров свята, І розп’яли невинного Христа.
При вході – камінь. Вартові стоять. - Воскресне з мертвих? Ні! Цьому не буть – Й ілюзії химерні з Ним умруть! - О, жало смерті! Твій кінець настав. Звершилось Слово: Він із мертвих встав! Найбільше чудо із усіх чудес: Володар світу до життя воскрес! Пилат, Кйяфа, Ірод ще і днесь Сліпі. Для них Христос ще не воскрес. Та повниться хвалою світ увесь: - Життя воскресло! Наш Христос воскрес! *** Весна, мій Господи, весна… Як добре, що зима минула, І Твоя слава осяйна Крилом чола мого торкнулась. Твій Дух, мій Господи, Твій Дух О, Алілуя! Чує слух Твій тихий голос зсередини… Люблю, мій Господи, люблю! – Як довго я цього чекала! Благословив! – Благословлю, Щоб ще чиясь душа співала. Твій мир, мій Господи, Твій мир, Тепер я знаю, що він значить! Дай сил, Спасителю, дай сил Усім, холодним і гарячим. Твоя, мій Боже, теплота Хай відігріє дух остиглий. Гріхи прибиті до хреста, І ми – спасенні від могили. Хай лине слава до небес, Нехай звучать псалми хваління, Бо Ти воістину воскрес! Я – свідок Твого воскресіння! ***
Пасхальна пісня в небо лине, Звершилось чудо із чудес, Хай кожна тішиться людина: Христос воскрес, Христос воскрес! Жінки до гробу поспішають, Та бачать ангела з небес, Який новину їм звіщає: Христос воскрес, Христос воскрес! Серця їх радість наповняє, Не плачуть більше: смуток щез. Біжать і всім розповідають: Христос воскрес, Христос воскрес! Чому ти, друже, зажурився? Христос життя Своє віддав, Щоб ти душею відродився І в серце Господа прийняв. Він кров пролив, щоб дать спасіння, Відкрити світле майбуття. Повір в Христове воскресіння
жүктеу/скачать 0.72 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|