ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
60
створювати умови, які забезпечують дійсну рівність людей. Конвенція
МОП № 29 про примусову чи обов’язкову працю 1930 р. визначає
примусову працю як будь-яку роботу чи службу, що вимагається від
будь-якої особи під загрозою якого-небудь покарання, для якої ця особа
не запропонувала добровільно своїх послуг. Підп. «а» п. 3 ст. 8
Міжнародного пакту про громадянські і політичні права,
прийнятого
Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р., і ратифікованого
Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від
19 жовтня 1973 р., передбачає, що ніхто не повинен примушуватися до
примусової або обов’язкової праці. Стаття 1 Конвенції МОП № 105 про
скасування примусової праці 1957 р. зобов’язує кожного члена
Міжнародної організації праці, який ратифікує цю Конвенцію, скасувати
примусову або обов’язкову працю і не вдаватися до будь-якої її форми: а)
як засобу політичного впливу чи виховання або як засобу покарання за
наявність чи за висловлювання
політичних поглядів, чи ідеологічних
переконань, протилежних усталеній політичній, соціальній чи
економічній системі; б) як метод мобілізації і використання робочої сили
для потреб економічного розвитку; в) як засіб підтримання трудової
дисципліни; г) як засіб
покарання за участь у страйках; д) як захід
дискримінації за ознаками расової, соціальної і національної
приналежності чи віросповідання.
Достарыңызбен бөлісу: