Підручник

ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
10 
різного роду управлінські теорії та політичні гасла, які пропагують 
цинічний індивідуалізм, досягнення мети добробуту за будь-яку ціну. 
Класичним прикладом таких теорій є теорія «стратегії піщинок», яка 
направлена на виокремлення індивідуальних трудових правовідносин, на 
активне запровадження у сферу праці ринкових принципів, жорсткої 
конкуренції працівників один з одним, на поступове розмивання тих 
правових норм та інститутів, які певною мірою пом’якшують і 
обмежують цю конкуренцію, піддають її певному соціальному контролю. 
Йдеться про теорії, які в основі своїй направлені на ліквідацію основ 
трудового права як галузі із соціальною спрямованістю. 
Ефективне вирішення проблем сталого соціально-економічного 
розвитку України можливе тільки за умови чіткого виконання суб’єктами 
владних повноважень, роботодавцями та працівниками базових положень 
Конституції України. По-перше, відповідно до ст. 1 Конституції – 
Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова 
держава. Стаття 5 Основного Закону визнає носієм суверенітету і єдиним 
джерелом влади народ України. Народ здійснює владу безпосередньо і 
через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. По-
друге, Конституція передбачає основи правового регулювання 
економічних відносин в Україні. Так, ч. 1 ст. 15 Конституції передбачає 
те, що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, 
економічної та ідеологічної багатоманітності. Відповідно ж до ч. 1 ст. 41 
Конституції кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися 
своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. 
Найважливішим демократичним здобутком у економічній сфері є 
гарантоване ч. 1 ст. 42 Конституції право на підприємницьку діяльність, 
яка не заборонена законом. Стаття 42 ГК України визначає 
підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний 
ризик 
господарську 
діяльність, 
що 
здійснюється 
суб’єктами 
господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і 
соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно ж до ст. 44 ГК 
України підприємництво здійснюється на основі вільного найму 
підприємцем працівників. Ч. 1 ст. 43 Конституції надає кожному право на 
працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він 
вільно обирає або на яку вільно погоджується. Підприємцеві ж 
Конституція гарантує право на підприємницьку діяльність, що включає 
можливість вільного найму працівників. Таким чином поєднуються 
економічні інтереси підприємців і працівників, а тому трудові відносини 
– це своєрідна, але безумовна складова економічних відносин. Вони 
мають бути цивілізованими і врегульованими правом. Тому вирішення 
найважливіших соціально-економічних та правових проблем, що 
виникають між підприємцем (роботодавцем) і працівником мають 

Модуль 1. ТРУДОВЕ ПРАВО ЯК СКЛАДОВА ПРАВА ДЕРЖАВИ 
11 
ґрунтуватися на визнанні спільності їх інтересів та об’єктивної 
необхідності співпраці. 
Важливо, щоб труднощі економічного характеру для окремого 
підприємства, установи чи організації не ставали аргументом для ревізії 
норм трудового права України в цілому. Соціальна спрямованість 
розвитку норм трудового права – це, безперечно, позитивний процес, 
обумовлений соціальною сутністю нашої держави, головний напрямок 
якого – встановлення високого рівня правового захисту інтересів 
працівників. Така охорона стає тим більше важливою, коли економічний і 
соціальний стан погіршуються. На жаль, спостерігаються інші тенденції. 
Чим гірше або не стабільніше економічне становище в державі, тим 
швидше ослаблюються гарантії, встановлені трудовим правом. У зв’язку 
з цим в останні десятиріччя поширеною стала думка про необхідність 
посилення гнучкості трудового законодавства (застосування принципу in 
реins). На наш погляд, такі підходи в правовому регулюванні праці в 
Україні є неприйнятними з ряду причин. По-перше, відповідно до ст. 1 
Конституції України наша держава є соціальною. Тому реалізація в 
трудовому законодавстві України принципу in реins суперечить цій 
конституційній нормі. По-друге, у більшості західних країн кодифікація 
трудового законодавства не здійснювалась. Відсутність кодифікації 
посилює гнучкість і лабільність трудового права, його динамізм і реакцію 
на потреби й вимоги виробництва, що відповідає інтересам економічної 
рентабельності, більшої ефективності виробництва. Але це не 
задовольняє інтереси людей праці, які складають значну більшість 
громадян будь-якої країни. Відсутність кодифікованого нормативного 
акта про працю знижує захищеність найманих працівників, ускладнює 
сприйняття трудового законодавства, утруднює для індивідуальних 
працівників, незнайомих із тонкощами юриспруденції, можливість 
застосовувати норми трудового права з метою захисту своїх інтересів. 
Тому на часі прийняття нового Трудового кодексу України, який 
закріпить основні трудові права працівників і які будуть недоторканими 
за будь-яких економічних умов, а також ефективні юридичні гарантії 
недоторканості цих прав. 

жүктеу/скачать 3.64 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: