16). Актуальні проблеми координації та планування у забезпеченні національної безпеки України.
1. Практика державного управління, що склалася в умовах протидії агресії проти нашої держави, свідчить про здійснення координації у сфері національної безпеки й оборони шляхом створення робочих органів, які входять до структури РНБО.
2. Зазначені координуючі (робочі) органи не наділені безпосередніми повноваженнями і не здійснюють безпосереднє керівництво державними органами, що забезпечують національну безпеку й оборону. Відповідні повноваження здійснює Президент України як голова РНБО України та деяких робочих органів. Зазначені повноваження ним не делегуються.
3. Форми і методи роботи таких координуючих органів відповідають загальному характеру форм роботи РНБО (засідання), використовуються повноваження її Апарату для підготовки, розгляду питань, здійснення контролю виконання.
4. Інші механізми здійснення координації у цій сфері поки що відсутні або ж не регламентовані нормативно-правовим шляхом. Нині існують певні правові колізії та неузгодженості у приписах законодавчих актів, проте не виникає колізії у повноваженнях з огляду на їх концентрацію безпосередньо у Президента України.
17). Організаційні особливості здійснення реформ системи національної безпеки України.
Завдання реформи на 2019–2023 рр. та очікувані результати їх втілення
Ключовим завданням на наступні п’ять років має стати розбудова оборонних і безпекових спроможностей на основі стандартів НАТО. Головні зусилля в цьому плані варто зосередити на проведенні системних реформ, передбачених законом «Про національну безпеку України», з метою формування цілісного сектору національної безпеки та оборони на основі принципів національної стійкості (national resilience), який підлягатиме всеосяжному цивільному нагляду.
Важливе запровадження довгострокового планування, орієнтованого на розвиток оборонних і безпекових спроможностей, спрямованих на відновлення територіальної цілісності та суверенітету України. Критично важливе також створення системи урядового управління (зі створенням незалежного урядового органу) у сфері оборонної промисловості з метою забезпечення ефективного функціонування українських виробників будь-яких форм власності та з країн НАТО, зокрема, внаслідок прозорого доступу до державного оборонного замовлення (ДОЗ).
Окремими напрямками реформування в секторі безпеки та оборони мають бути:
– Постійне навчання доброчесності, підтримка боротьби з корупцією та тренінги для тренерів у сфері закупівель, виконання державного оборонного замовлення, оборонної промисловості та військовотехнічного співробітництва.
– Встановлення рівня секретності державного оборонного замовлення відповідно до стандартів НАТО.
– Удосконалення закону «Про державну таємницю».
– Реформування СБУ та інших спецслужб із приведенням їх до стандартів НАТО, зокрема, що стосується забезпечення цивільного нагляду.
– Перехід до моделі професійної армії з усуненням пострадянських репресивних підходів до призову до Збройних сил та інших силових відомств, з формуванням добровільної територіальної оборони та резерву.
Достарыңызбен бөлісу: |