Постанова президії вак україни від 14. 10. 09 №1-05/4
жүктеу/скачать 5.06 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Список використаних джерел
- КОНВЕРГЕНЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ТА ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ
- CONVERGENCE MANAGEMENT AND FINANCIAL REPORTING IN THE GLOBALIZATION OF ECONOMY
- УПРАВЛЕНЧЕСКОЙ И ФИНАНСОВОЙ ОТЧЕТНОСТИ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ ЭКОНОМИКИ
- Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями.
- Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми.
- Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів.
- Узагальнення підходів до трактування оборотних активів
- GENERALIZATION APPROACHES TO INTERPRETATION OF CURRENT ASSETS
- ОБОБЩЕНИЕ
- Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми.
Висновки. Аналіз економічної сутності та функціональної специфіки ринку деривативів дав можливість дійти висновків, що оскільки похідні фінансові інструменти призначені для хеджування (управління ціновими ризиками) на відміну від традиційних цінних паперів (що використовуються для залучення фінансових ресурсів), саме цим пояснюється швидке зростання популярності деривативів за умов підвищеної нестабільності фінансових ринків наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. Крім того, швидке зростання обсягів ринку деривативів (темпи цього зростання значно більші, ніж для ринків акцій і облігацій) пов’язане зі становленням постіндустріальної економіки, підвищенням значення віртуального фінансового капіталу і сфери фінансових послуг, оскільки деривативи являють собою специфічну групу фінансових інструментів, остаточно відірваних від сфери матеріального виробництва. Хоча швидкий розвиток ринку деривативів має вирішальне значення у забезпеченні єдності та цілісності глобального фінансового ринку, саме ринок деривативів став одним з чинників загальної дестабілізації фінансових ринків на початку ХХІ ст. Напрямами подальших дослідження автора є аналіз таких тенденцій загальносвітового ринку похідних інструментів: домінування позабіржового ринку деривативів; консолідація операцій на біржовому і позабіржовому ринку; стандартизація деривативів. Це дасть можливість визначити передумови активізації ринку деривативів в Україні. Список використаних джерел:
УДК 657
Нагірська К.Є., аспірант кафедри обліку і аудиту Луцький національний технічний університет КОНВЕРГЕНЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ТА ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ У статті розглянуто актуальні питання взаємозв’язку показників фінансової та управлінської звітності підприємств, досліджено вплив інформаційного середовища на формування звітності в підсистемах бухгалтерського обліку Ключові слова: управлінська звітність, фінансова звітність, інформаційне середовище, зони конвергенції Nagirska K. CONVERGENCE MANAGEMENT AND FINANCIAL REPORTING IN THE GLOBALIZATION OF ECONOMY In the article the actual relationship between indicators of financial and management reporting, information environment influence the formation of sub-accounts in accounting. Keywords: managerial accounting, financial reporting, information environment, areas of convergence Нагирская К.Е. КОНВЕРГЕНЦИЯ УПРАВЛЕНЧЕСКОЙ И ФИНАНСОВОЙ ОТЧЕТНОСТИ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ ЭКОНОМИКИ В статье рассмотрены актуальные вопросы взаимосвязи показателей финансовой и управленческой отчетности предприятий, исследовано влияние информационной среды на формирование отчетности в подсистемах бухгалтерского учета. Ключевые слова: управленческая отчетность, финансовая отчетность, информационная среда, зоны конвергенции Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями. Складність перехідного періоду з планової до ринкової економіки та проведена у зв’язку з цим активна робота по реформуванню системи підготовки облікової та звітної інформації, зумовили орієнтацію теоретиків та практиків бухгалтерського обліку на облікові принципи, що відображені в міжнародних стандартах фінансової звітності. Вимоги МСФЗ передбачають застосування ймовірних та експертних оцінок, визначення справедливої вартості активів і зобов’язань, формування вартісних показників, підготовка прогнозної інформації, що вимагає від бухгалтера виражати своє професійне судження відносно оцінки майбутніх подій. У зв’язку з цим, перед обліково-аналітичними службами постає ряд питань, вирішення яких практично неможливе, а інколи економічно не вигідне в межах трьох діючих підсистем обліку. Проблеми, що виникають при формуванні фінансової звітності, можуть бути вирішені шляхом гармонізації фінансового та управлінського обліку. Окреслена проблема потребує теоретичних та практичних досліджень питань, що спрямовані на розвиток методики управлінського обліку та формування на його основі звітності, яка забезпечить гармонійний перелив інформації з однієї підсистеми в іншу.
В науковій літературі існують різні точки зору щодо цілей та задач, точок дотику, форм та складу вихідної інформації фінансового та управлінського обліку. Слід відмітити, що проблеми інформаційного забезпечення звітності розглядали такі автори, як Н. Вінер, В.І. Подольський, Є.Л. Шуремов, Б.Є. Одінцов, Г.В. Федорова, в працях яких були досліджені питання термінології та виділені класифікаційні ознаки інформації. Цілі статті. Метою дослідження є встановлення межі інформаційних просторів двох самостійних підсистем бухгалтерського обліку та можливість взаємозв’язку фінансової та управлінської звітності з метою задоволення потреб різних користувачів. Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Сучасний характер змін в системі економічних відносин та рівень розвитку господарюючих суб’єктів стали передумовою збільшення кількості користувачів з різними інформаційними запитами. Для обґрунтування та прийняття стратегічних, тактичних та оперативних рішень, зацікавленим користувачам необхідна така інформаційна система, що адекватно реагуватиме на їх потреби. Значимість інформації, потенційно корисної для прийняття управлінських рішень та контролю над їх виконанням в процесі господарської діяльності, важко переоцінити. Інформація відображає різні процеси та події як в середині підприємства, так і за його межами. Таким чином, можна говорити про зовнішнє та внутрішнє інформаційне середовище, необхідне для підтримки певних зусиль та ресурсів, що є основним фактором при визначенні успіху підприємства на ринку. В наукових працях з економіки відмічено, що економічна інформація – сукупність даних в сфері економіки, які необхідно фіксувати, зберігати, передавати та обробляти для використання в управлінні як господарством країни, так і окремими її об’єктами, і включає в себе облікову інформацію ( про минулі події, явища та господарські процеси) і планову (про події, які будуть здійснені в майбутньому) [1,2,3]. Економічну інформацію класифікують по різному, проте для нашого дослідження важливі такі характеристики, як вхідна та вихідна. Нами запропоновано класифікацію інформації, яка циркулює в системі ведення обліку і складання звітності, а також виділені основні групи джерел облікових та необлікових даних обліково-аналітичної системи забезпечення прийняття управлінських рішень (табл.1). Для характеристики інформації, можна виділити й інші класифікаційні ознаки:
Таблиця 1 Класифікація економічної інформації в системі ведення обліку та складання звітності
Класифікація даних, що функціонують в інформаційному середовищі підготовки звітності, дозволяє здійснити початковий етап формування стратегії щодо організації інформаційного забезпечення – визначити тип того конкретного середовища, в якому формується звітність, ступінь його динамічності та впливу на кількісні та якісні характеристики звітних даних. Принципові відмінності, що зумовлені специфікою інформаційного середовища, в якому здійснюється підготовка звітності, а також колом користувачів і нормативно-правовим регулюванням, знаходять своє відображення в багаточисленних відмінностях в методах отримання, змісті та формах представлення показників звітності. Аналіз технічних підходів до обробки інформації в бухгалтерському обліку та отриманні звітних даних, показав, що в науковій літературі розрізняють декілька методів отримання різних видів звітності [4, 5]:
При формуванні системи обліково-аналітичної інформації, на нашу думку повинна зрости роль та межі використання управлінського обліку та звітності. Це зумовлено багатоваріативністю організації управлінського обліку, відсутністю нормативного регулювання, можливістю застосування аналітичного інструментарію та прогнозних оцінок для визначення показників, що необхідні зацікавленим користувачам. В цілях формування окремих показників звітності, необхідно виявити та вивчити специфіку інформаційних потреб зацікавлених користувачів. Користувачі інформації відрізняються за рівнем зацікавленості, при цьому інтереси в них можуть бути схожі, проте вимоги до об’єму та ступінь суттєвості представлених їм показників різним. Система фінансового обліку, на основі якої формується зовнішня звітність, не в змозі задовольняти потреби зацікавлених користувачів при прийнятті управлінських рішень, тому слід використовувати інформацію, що підготовлена в межах управлінського обліку. При цьому якість представленої інформації буде значно вищою, якщо використовувати для її підготовки вимоги та принципи МСФЗ. Мається на увазі, не повномасштабний перехід ведення управлінського обліку та формування на його основі звітності згідно вимог та принципів МСФЗ, а впровадження окремих елементів та підходів, так званих “зон конвергенції” – зон сходження принципів і підходів, які забезпечать формування окремих показників, які неможливо достовірно та об’єктивно визначити в межах ведення фінансового обліку.
УДК 657
Нужна О.А., к.е.н., доцент кафедри обліку і аудиту Луцький національний технічний університет Узагальнення підходів до трактування оборотних активів В статті розглянуто та проаналізовано чотири підходи до трактування сутності поняття «оборотні активи»: сукупність оборотних фондів та фондів обігу; оборотні засоби підприємств, що відображаються в активі їх бухгалтерського балансу; активи, що використовують в одному операційному циклі, обороті або будуть перетворені на гроші протягом одного року; гроші, запаси, борги третіх осіб, короткострокові фінансові вкладення. Nuzhna O.A. GENERALIZATION APPROACHES TO INTERPRETATION OF CURRENT ASSETS In the article four going is considered and analysed near interpretation of essence of concept «circulating assets»: aggregate of floating assets and funds of appeal, circulating assets of enterprises which are represented in an asset them book-keeping balance, assets which use in one operating loop, turn or will be regenerate on a money during one year, money, supplies, debts of the third persons, short-term financial investments. Нужная О.А. ОБОБЩЕНИЕ подходы к трактовке ОБОРОТНЫХ АКТИВОВ В статье рассмотрены и проанализированы четыре подхода к трактовке сущности понятия «оборотные активы»: совокупность оборотных фондов и фондов обращения; оборотные средства предприятий, отражаемые в активе их бухгалтерского баланса; активы, использующие в одном операционном цикле, обороте или будут превращены в деньги течение одного года; деньги, запасы, долги третьих лиц, краткосрочные финансовые вложения. Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями. Економічний механізм формування та ефективного використання оборотних активів викликає інтерес як у теоретиків, так і практиків. В умовах трансформаційної економіки відбувається перехід до ринкових методів господарювання та переосмислюється роль оборотних активів в управлінні підприємствами. Облік відіграє важливу роль в інформаційному забезпеченні процесу управління, оскільки є базою для формування управлінської звітності. Іншими словами, бухгалтерський облік є підґрунтям для прийняття управлінських рішень. Оборотні активи підприємства набули нових істотних змін у формуванні джерел їх фінансування і, в першу чергу, за рахунок нових фінансових інструментів, що найбільш сильно вплинули на процес прийняття тактичних та стратегічних управлінських рішень. Все це і ускладнює відображення в обліку господарських операцій та пошук практичних рішень, які впливають на умови і фактори руху оборотних активів.
У пострадянський період ціла низка проблем, пов’язаних з діяльністю підприємств в умовах переходу до ринку, в тому числі проблема руху й ефективності використання оборотних активів досі залишається мало дослідженою. Проблеми методології, теоретичного та практичного обґрунтування питань, пов’язаних з обліком, аналізом та управлінням оборотними активами, знайшли відображення у працях багатьох вітчизняних вчених. Значним внеском до розвитку уявлень про оборотні активи є праці провідних вчених України, Росії та Білорусії В.К. Родостовця, М.І. Карауша, В.Д. Новодворського, О.О. Додонова, Ю.В. Бакун, Б.М. Занько та інших. Серед відомих науковців, які в своїх працях детально розглядали питання аналізу оборотних активів, слід відзначити таких зарубіжних вчених, як Велми Глен А., Сигел Дж., Шим Дж, Е.С. Хендріксен, а також вітчизняних Ф.Ф. Бутинець, Н.М. Грабова, Ю.К. Гришкунайте, Н.В. Дубенко, А.Г. Загородній, А.Ш. Маргуліс та інших. Фінансовий аспект формування та використання оборотних активів висвітлені в працях І.А. Бланка, О.Д. Василика, Н.В. Колчина, Д.С. Молякова та інші. Питання управління та контролю оборотних активів розглядають Л.В. Пан, Р.С. Сорока. Економічний аспект формування та використання оборотних активів висвітлені в працях А.Н. Бородавкіна, Крамаренко Г.О. та інших вчених. Проте відсутня єдина методика аналізу оборотних активів підприємств, яка вимагає подальших досліджень і наукових розробок. Існує необхідність у створенні такої методики обліку та аналізу оборотних активів, яка б дозволила не тільки чітко визначити їх фінансовий стан, а й була б доступною у використанні, зрозумілою та економічно ефективною з точки зору співвідношення «вигода – витрати». Немає також єдиного підходу до трактування оборотних активів.
В обліковій літературі можна зустріти багато різних понять, пов’язаних із оборотними активами, причому кожне з них має самостійне значення та власне тлумачення. Зокрема, Ф.Ф. Бутинець під оборотними активами розуміє сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточний господарський процес, які повністю споживаються протягом одного операційного циклу [1, c. 126]. Згідно з П(С)БО 2 «Баланс» під оборотними активами розуміють грошові кошти та їх еквіваленти, що необмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації та споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Таким чином, незважаючи на те, що визначення оборотних активів в П(С)БО 2 «Баланс» і навчальній літературі відрізняється, суть поняття не змінюється. Термін «оборотні активи» в економічній літературі має кілька синонімів: оборотні кошти, оборотний капітал, робочий капітал. Однак, незважаючи на різноманітність термінів, економічна суть цього поняття трактується у вітчизняній та зарубіжній літературі однаково. Проаналізувавши різні літературні джерела, можна виділити чотири підходи економістів до трактування сутності поняття «оборотні активи»:
Серед вчених найбільше прихильників першого та другого підходу. Глен А. Велш, Н.М. Грабова, А.Г. Загородній, Н.В. Колчина, А.Ф. Кондратьєва, Е.С. Хендриксен, Р.Л. Хом’як під оборотними коштами розуміють грошові ресурси, що авансуються в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності виробництва та реалізації продукції. Таке трактування, на перший погляд, істотно відрізняється від тих, що наводяться в західних виданнях з фінансового менеджменту. Насправді в них є багато спільного як за змістом, так і за методами впливу на об’єкт управління, в ролі якого в даному випадку виступає власний капітал. Часто у вітчизняній літературі поняття «обігові кошти», «оборотні кошти» та «оборотний капітал» ототожнюються (А.Н. Бородавкін, Д.С. Моляков, Р. Сорока). У політичній економії розглядаються поняття основного (постійного) і оборотного капіталу. Витрати господаря на постійний і оборотний капітали різні, вважали вчені: витрати на останній відновляються після кожного обороту, а капітал постійний, служачи для багатьох оборотів, вимагає тільки виправлень, налагодження, що обходиться набагато дешевше, ніж повне його поновлення. В політичній економії капіталом називаються певні майнові блага, створені виробництвом та призначені слугувати для подальшого виробництва. У вченні про окреме господарство капітал – це абстрактна цінність всіх зібраних підприємством ресурсів. В обліку капітал – це частина пасиву, що показує долю власника в засобах підприємства. Тобто, капітал є власним джерелом коштів, ресурсів підприємства. Таким чином, оборотний капітал – це частина капіталу підприємства, яка належить власнику та спрямовується на забезпечення підприємства оборотними коштами. Оборотний капітал і оборотні кошти – взаємопов’язані поняття, проте вони не є аналогічними. Величина оборотного капіталу показує, наскільки основна діяльність підприємства забезпечена власними фінансовими ресурсами. Однак, за недостатністю власних, в обіг можуть бути залучені спеціально для цього позичені кошти (кредити), або кошти, призначені для погашення заборгованості з поточних зобов’язань, що є цілком нормальним. Оборотний капітал розкриває процес пошуку джерел фінансування оборотних активів. З точки зору бухгалтерського балансу оборотний капітал – це перевищення оборотних активів підприємства над його короткотерміновими зобов’язаннями. Оборотні кошти – авансована підприємством в оборотні виробничі фонди та фонди обігу (за мінусом амортизаційних відрахувань) сукупність коштів, яка опосередковує їх рух у процесі кругообігу, забезпечує безперервний процес виробничо-господарської діяльності. В літературі також зустрічається поняття «оборотні засоби». В.Н. Копоруліна і С.В. Мочерний так називають те, що інші автори іменують оборотні кошти. Однак таке визначення є некоректним перекладом з російської мови терміну «оборотные средства». Слово «средства» в російській мові має два значення:
В даному випадку мова йде про перше значення даного слова і тому доцільним є переклад «оборотные средства» на «оборотні кошти», оскільки «засоби» висвітлюють значення слова «средства» в другому випадку. Як вже зазначалось, оборотні кошти авансуються в оборотні фонди та фонди обігу, поєднання яких є економічною сутністю оборотних коштів, покликаних забезпечити безперервність усього процесу відтворення, в ході якого фонди обов’язково проходять усі стадії від виробництва до споживання. Необхідно також розрізняти поняття «оборотні кошти» і «ресурси», оскільки оборотні кошти є лише однією зі складових ресурсів, які включають кошти, запаси, можливості, джерела засобів. Тобто, оборотні кошти є фінансовою категорією, опосередковуючою ланкою між оборотним капіталом та оборотними фондами, фондами обігу, а в обліку – оборотними активами. Необхідно зазначити, що в публікаціях також можна зустріти трактування поняття «оборотні кошти» як позначення частини оборотних активів – грошових коштів. Але поняття «оборотні кошти», на наш погляд, не можна використовувати в такому значенні, оскільки грошові кошти є лише однією з форм існування оборотних коштів. жүктеу/скачать 5.06 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
| |||||||||||||||||||||||||