Продовжуємо публікацію матеріалів проекту журналіста І письменника володимира кулеби про історію чемпіонатів європи євро-1988: голландський тріумф

Мюнхен. 25.06.

Олімпійський стадіон. 62770 глядачів.

Суддя: М.Вотро (Франція).

Голландія:

Ван Брекелен, Ван Аерле, Р.Куман, Райкаард, Ван Тіххелен, Воутерс, Гулліт (к), Мюрен, Е.Куман, Ваненбург, Ван Бастен.

Тренер - Р.Міхельс.

СРСР:

Тренер - В.В.Лобановський.

Голи: 1:0 Гулліт (33), 2:0 Ван Бастен (54).

Попереджені: Дем’яненко, Литовченко, Хідіятуллін, Воутерс, Ван Аерле.

На 59-й хвилині Бєланов не реалізував пенальті.

ВІДЕОРОЛИК ФІНАЛЬНОГО МАТЧУ СРСР - ГОЛЛАНДІЯ див. тут: http://www.euro88.narod.ru/main.htm

ЗБІРНА СРСР 1988 року:

Верхній ряд (зліва направо): Ренат Дасаєв, Вагіз Хідіятуллін, Анатолій Дем’яненко, Олег Кузнєцов, Сергій Алейніков, Олексій Михайличенко.

Нижній ряд (зліва направо): Тенгіз Сулаквелідзе, Олександр Заваров, Ігор Бєланов, Василь Рац, Олег Протасов.
За збірну СРСР у відбірному і фінальному турнірах чемпіонату Європи виступали:

Сергій АЛЕЙНІКОВ (Динамо Мн), Сергій БАЛТАЧА (Динамо К), Ігор БЄЛАНОВ (Динамо К), Володимир БЕЗСОНОВ (Динамо К), Олег БЛОХІН (Динамо К), Олександр БУБНОВ (Спартак М), Сергій ГОЦМАНОВ (Динамо Мн), Рінат ДАСАЄВ (Спартак М), Анатолій ДЕМ’ЯНЕНКО (Динамо К), Ігор ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ (Динамо М), Вадим ЄВТУШЕНКО (Динамо К), Олександр ЗАВАРОВ (Динамо К), Олег КУЗНЄЦОВ (Динамо К), Микола ЛАРІОНОВ (Зеніт Лд), Геннадій ЛИТОВЧЕНКО (Дніпро Дн, Динамо К), Віктор ЛОСЄВ (Динамо М), Олексій МИХАЙЛИЧЕНКО (Динамо К), Віктор ПАСУЛЬКО (Спартак М), Олег ПРОТАСОВ (Дніпро Дн, Динамо К), Василь РАЦ (Динамо К), Сергій РОДІОНОВ (Спартак М), Тенгіз СУЛАКВЕЛІДЗЕ (Динамо Тб), Вадим ТИЩЕНКО (Дніпро Дн), Вагіз ХІДІЯТУЛЛІН (Спартак М), Віктор ЧАНОВ (Динамо К), Олександр ЧІВАДЗЕ (Динамо Тб), Павло ЯКОВЕНКО (Динамо К), Іван ЯРЕМЧУК (Динамо К).

Головний тренер - Валерій ЛОБАНОВСЬКИЙ.

5 Марко Ван Бастен - Нідерланди

2 Олег Протасов - СРСР

2 Руді Феллер - ФРН

* Ханс ван Брекелен, Нідерланди

* Джузеппе Бергомі, Італія

* Рональд Куман, Нідерланди

* Франк Райкаард, Нідерланди

* Паоло Мальдіні

* Джузеппе Джанніні - обидва Італія

* Лотар Маттеус, ФРН

* Ян Воутерс

* Рууд Гулліт - обидва Нідерланди

* Джанлука Віаллі, Італія

* Марко Ван Бастен, Нідерланди

МАРКО ВАН БАСТЕН - "УТРЕХТСЬКИЙ ЛЕБІДЬ"

3-разовий чемпіон Голландії

3-разовий володар Кубка Голландії

3-разовий чемпіон Італії (1987/1988, 1991/1992, 1992/1993)

2-разовий володар Кубка Чемпіонів (1988/1989, 1989/1990)

2-разовий володар Суперкубка Європи (1989, 1990)

2-разовий володар Міжконтинентального Кубка (1989, 1990)

Володар Кубка Кубків

Чемпіон Європи (1988)

4-разовий кращий бомбардир чемпіонату Голландії

2-разовий кращий бомбардир чемпіонату Італії

3-разовий володар «Золотого м'яча» кращого гравця Європи

Володар титулу кращого гравця року за версією ФІФА

2-разовий володар титулу кращого гравця року за версією World Soccer

Володар Золотої Бутси
Марко Ван Бастен народився 31 жовтня 1964 року у місті Утрехт у спортивній сім'ї: батько відомий у 50-і роки футболіст, мама - гімнастка.

Початкову футбольну освіту Марко пройшов у любительському клубі "Елснквійк". У 13 років на нього звернув увагу відомий сьогодні багатьом фахівцям футболу Лео Беенхаккер, який у той час тренував юнаків роттердамського "Фейєноорда". Батько, який тоді все вирішував, вважав по-іншому: "Ти станеш знаменитим, якщо гратимеш у "Аяксі".

Вдруге батько прийняв ще одне принципове рішення, завдяки якому світ дізнався про великого футболіста Марко Ван Бастена. Голландський хірург Рейна Стрікверд, оглядаючи 14-річного Марка, виніс суворий вердикт: "Якщо ти не хочеш до 20-ти років опинитися в інвалідному візку, то маєш кинути футбол. Якщо ти все ж не можеш жити без нього, грай не частіше одного разу на тиждень. Про те, щоб стати професійним гравцем, забудь". Батько Ван Бастена вже за дверима медичного кабінету сказав синові: "Давай зробимо вигляд, що цієї розмови ніколи не було".

Незабаром Марко опинився в "Аяксі". У ті роки там грав сам "король голландського футболу" Йохан Кройф. Ігровий дебют Ван Бастена відбувся 3 квітня 1982 року на стадіоні "Де Меєр" в Амстердамі, причому замінив він у ході зустрічі "Аякс" - "Нейменген" 35-річного Кройфа. З'явившись на полі, сімнадцятирічний дебютант став автором одного з п'яти переможних м'ячів. Це був єдиний вихід на поле цього сезону, який запам'ятався ще й словами Кройфа: "Коли зможеш так і завжди грати, тоді далеко підеш".

У 1980-му, під час товариського матчу в Мілані, Йохан Кройф (тренер «Аякса» на той час) познайомив Марко з Сандро Маццолою, легендою "Інтера": "Подивися на нього, це ж я!". Пізніше Маццола скаже: "Кройф показав нам молодого Ван Бастена, і вже тоді було зрозуміло, що перед нами великий гравець". Марко було всього 16 років...

Уже в наступному сезоні Марко забив 9 м'ячів у 20 матчах. Потім був сезон 1983/1984, який приголомшив усю голландську лігу - Ван Бастен забиває 28 м'ячів, зігравши лише 26 матчів. Наступним етапом його феноменальної кар'єри стало завоювання "Золотої бутси" в 1986 році з 37 м'ячами, забитими у чемпіонаті.

З "Аяксом" він виграє два титули чемпіонів Голландії, два Кубки країни, завойовує Кубок Кубків. За Аякс Ван Бастен забив 128 голів у 143 матчах, чотири рази ставав кращим бомбардиром першості країни.

Вигравши все, що можна у себе на Батьківщині, Марко в 1987 році переходить до "Мілану": його блискуча гра настільки вразила нового господаря італійського клубу Сильвіо Берлусконі, що він загорівся бажання залучити голландця до своєї команди в будь-який спосіб. Інтуїція не зрадила майбутнього прем'єр-міністра Італії. Переходили вони втрьох: Гулліт, Райкаард і Ван Бастен - саме "голландське" тріо й допомогло "Мілану" зійти на вершину світового футболу.

За проведені в "Мілані" неповні вісім років, Марко Ван Бастен у 147 матчах забив 90 голів (це в серії А, де більшість команд славляться жорсткою опікою нападаючих противника і "бетонною" обороною). У "Мілані" голландець виграв три скудетто, два кубки європейських чемпіонів, два суперкубки УЄФА, міжнаціональний кубок і двічі став кращим бомбардиром "кальчо".
Чудово грав Ван Бастен і в збірній Нідерландів. Його дебют відбувся в дев'ятнадцятирічному віці, а зоряний час настав на чемпіонаті Європи-88 у ФРН. Сюди він приїхав зі щойно залікованою травмою, починав з лавки запасних, а завершив хет-триком у ворота англійців, вирішальним голом у ворота збірної ФРН і чудо-голом у фіналі у ворота Дасаєва. Того ж таки 1988 року Ван Бастен стає володарем "Золотого м'яча", який згодом завоює ще двічі. Свій перший «Золотий м'яч» він віддасть батькові.

Життя, проте, не пестило Ван Бастена, і не все в його футбольній кар'єрі складалося вдало. Так, на чемпіонаті світу в Італії він не зблиснув, а в 1995 році, всього лише в 31 рік, завершив кар'єру через хронічні травми.

85 тисяч уболівальників прийшли на Сан Сіро попрощатися зі своїм кумиром. Тоді Адріано Галліані сказав: "Футбол втратив свого Леонардо да Вінчі".

Марко унікальний, тому що він уособлює всю філософію того голландського футболу, винайденого на початку 70-х. Універсальність однієї команди виражена лише одним гравцем, який не має слабких місць: Марко може прекрасно бити обома ногами і головою, він чудово бачить гру. Разом із Франко Барезі і Джанні Ріверою, Марко Ван Бастен - улюблений гравець Мілану всіх часів.

Прийшовши до збірної, Ван Бастен заявив, що його команда гратиме в атакуючий, характерний лише голландській команді футбол, і що ставку він зробить на молодих талановитих гравців, яких у Країні тюльпанів завжди вистачало. Це й зрозуміло: для багатьох молодих футболістів новий головний тренер є не просто авторитетом, але й кумиром. Перший рік у збірній показав правильність рішення федерації. Практично безболісно пройшовши зміну поколінь, "помаранчева команда" під керівництвом Марко Ван Бастена чудово впоралася з першим завданням. Взявши у своїй відбірковій групі 10 перемог у 12 матчах, вона достроково завоювала право брати участь у фінальній частині чемпіонату світу в Німеччині. Отже на питання, чи може людина, що не має серйозної тренерської практики, очолити збірну країни і досягти з нею успіху, правильна відповідь: так, може, якщо її ім'я - Марко Ван Бастен.

У нас був чудовий колектив, хороша|добра| команда. Перед турніром ми виконали|проробили| відмінну підготовчу роботу. У цьому плані треба віддати належне Валерію Лобановському. Схоже, він один знав, на що ми в результаті здатні|здібні|. Адже зараз розумію, що тренувальний процес перед чемпіонатом був розрахований на участь у всіх іграх, включаючи фінальний матч. Щоправда, тренер нам про це не говорив.

Перший матч із|із| голландцями ми провели "на жилах". Вони ж домінували упродовж|упродовж| всього матчу. Але|та| результат був на нашому боці. Непростою вийшла гра і з|із| ірландцями. Ми програвали по ходу зустрічі, а потім Протасов забив. Нам також було важко|тяжкий|. А ось|от| на третій груповий матч з|із| англійцями ми вже виходили в іншій фізичній формі. Втома минула|, почало|зачинало| відкриватися|відчиняти| друге дихання. Ми перемогли - 3:1, показавши хорошу|добру| гру.

Потім були італійці. І Валерій Лобановський бачив, що нас вже прорвало. Він зрозумів, що в нас стільки сил, що зупинити неможливо. Знаєте, яке він прийняв рішення|вирішення| перед цим матчем? Не просто грати, а пресингувати| суперника. Причому, починався|зачинав| цей пресинг... біля воріт суперників. Тренер нам сказав перед матчем, "тисніть" стільки часу, на скільки вистачить сил. У нас виходило виконувати цю установку трохи більше ніж тайм|тайм-чартера|. І ось|от| ці півтора тайми|тайм-чартери| ми ганяли італійців, як собак. Результат вам відомий.

Що стосується мене, моєї гри - не все так просто було. Адже за кілька років до цього я був у армії. Відслуживши в ЦСКА два роки, хотів повернутися до "Спартака". Але|та| в мене було військове|воїнське| звання, а звільнитися з|із| армії було неможливо. Мені сказали: не хочеш залишатися в клубі, підеш служити. Я відповів у тому плані, що краще вже служити, ніж грати в армійській команді. І мене відправили до Прикарпатського військового|воєнний| округу. Там я цілий рік водив танки.

Тобто, пішов з|із| великого футболу. І було невідомо, чи вийде повернутися. У Москві, на стадіоні в Лужниках, зустрів Лобановського. Я ще повністю|цілком| не оговтався після|потім| армії, ще не набрав потрібної форми. Він запитує|питає|, як справи, що робиш|чиниш|. Кажу, мовляв, була травма, бігаю потроху. А Валерій Васильович сказав: "Вагіз, я теж|також| бігаю. Грати треба". Я й став|почав| грати.

Потім був матч у Москві, коли ми приймали київське "Динамо". Я забив єдиний гол у цьому матчі і після|потім| цього повернувся до збірної. Пройшов увесь відбірковий цикл перед чемпіонатом Європи, навіть забив пару м'ячів. Тож за місце у складі я не хвилювався. Була одна неприємна травма, у мене опухла нога. І на одному з турнірів замість мене грав Сергій Балтача. Але|та| коли я відновився, легко повернув собі місце.

- От кажуть, що збірну "накачували у верхах" перед чемпіонатом Європи. Нічого подібного перед поїздкою до Німеччини|Германії| у 88-му не було.| До від'їзду ми з|із| Лобановським були на прийомі у секретаря ЦК КПРС Лігачова. За вихід до фінальної частини|частку| Федерація футболу СРСР отримала|одержувала| 2 млн. доларів. Лобановський запитав|спитав|, чи може команда розраховувати на 10 відсотків|проценти| від цієї суми як преміальні. "Які проблеми? Звісно!" - відповів секретар ЦК. Щоправда, проблеми однак були. Міністр фінансів Павлов став|почав| гальмувати це рішення|вирішення|. Лише на Політбюро вдалося вирішити питання з|із| преміальними, коли в Павлова поцікавилися, чому тема з преміальними для команди не закрита|зачиняти|?

Шкода, звичайно, що в тому матчі через перебір жовтих карток|карточок| не зміг зіграти саме Кузнєцов, який був у відмінній формі. Довелося|припало| перекроювати оборону. Але|та| якби грав Кузнєцов... Він би впорався|справився| з|із| Ван| Бастеном!
ПІСЛЯМОВА АВТОРА ПРОЕКТУ:

...Коли Андрій Шевченко переходив з|із| "Динамо" до "Мілана", президент "россо-нері|" Сільвіо Берлусконі поставив йому касету з|із| голами Ван Бастена - легенди і гордості "Мілана". "Зверни увагу, - сказав Берлусконі, - на гол у ворота Дасаєва у фінальній грі Чемпіонату Європи 1988 року і на "покер" у Гетерборзі, у Лізі Чемпіонів". З розповіді|оповіданнях| Андрія, його найбільше|більше всього| приголомшив "покер" (гол Дасаєву він бачив). Чотири голи Ван Бастеном, виконані майстерно|мастер-штамп| і по-різному: головою, у падінні через себе, після|потім| довгого дриблінгу| і зі штрафного. Вразило, що після|потім| третього гола воротар суперників аплодував Ван Бастену.

Колись Берлусконі, відроджуючи колишню славу "Мілана", попросив надіслати йому касету з|із| голами Марко. "Це не та касета, - сказав він Андрію. - Нова, з|із| голами за "Мілан"... Що ж, натяк був надто прозорий.

У 1986 році київське "Динамо", очолюване Валерієм Лобановським, удруге|вдруге| в своїй історії здобуває Кубок володарів Кубків. І знову, як колись у середині 70-х, кістяк збірної Союзу|спілки| формується на базі "Динамо" з|із| вкрапленням окремих "зірочок" масштабом трохи менше|трохи менше|. Віктор Чанов, Володимир Безсонов, Сергій Балтача, Олег Кузнецов, Анатолій Дем’яненко, Олег Протасов, Геннадій Литовченко, Олег Блохін, Олексій Михайличенко, Олександр Заваров, Ігор Бєланов (який отримав|одержував| у 1986-му році "Золотий м'яч" кращого футболіста Європи) - ось|от| імена киян, які брали участь у відбіркових і фінальних матчах у 1988-му. Почавши|зачинати| і відбірковий, і фінальний турніри не дуже виразно - нічиї з|із| Ісландією та Ірландією відповідно, команда Лобановського потім набрала темп, кожен наступний|такий| матч виходив у неї краще за попередній. Перемігши Англію та Італію з|із| різницею у два м'ячі, а головне|чільне| - продемонструвавши| сучасний футбол, збірна Союзу|спілки| вчетверте у своїй історії вийшла до фіналу чемпіонатів Європи.

Паралельним курсом просувалася збірна Голландії, яку команда Лобановського обіграла в першому матчі фінальної групи (1:0). Причому, результати голландців не вражали: з трудом вони обіграли ірландців, забивши за вісім хвилин|мінути| до кінця курйозний гол (м'яч влучив у спину після|потім| сильного удару своєму ж гравцеві і опинився в чужих воротях). "На зубах" дісталася перемога й над господарями|хазяями| чемпіонату - на останній хвилині|мінуті| Ван Бастен, кинувшись вперед, незрозумілим чином, носком, дотягнувся|дотягав| до м'яча, переправивши його у ворота. Саме Ван Бастену, який приїхав до Німеччини|Германії| з|із| тільки-но залікованою травмою, який починав чемпіонат з лави запасних, і судилося стати героєм фіналу. Його гол збірної СРСР досі крутять у спортивних програмах як "геніальний м'яч століття|сторіччя|".

Звичайно, команді Лобановського не з руки було грати у фіналі з|із| голландцями - такого суперника двічі поспіль не обіграєш. Але й після|потім| голу Гулліта хлопці|хлоп'ята| продовжували битися, маючи кілька хороших|добрих| моментів. Другий же м'яч Ван Бастена подіяв на футболістів приблизно так, як колись шалений стрибок Боба Бімона на вісім дев'яносто, коли все стало відразу зрозуміло, і решта стрибунів у секторі просто відбувала номер - повторити феноменальний результат на одних змаганнях неможливо. Звідси - й не забитий Бєлановим пенальті, і не властива млявість і приреченість.

І засмучення Валерія Лобановського: "У таких матчах все вирішують|рішають| лідери команди, їх майстерність...". Так|та|, не були б у той вечір такими успішними Гулліт і особливо Ван Бастен, був би тоді на полі наш кращий захисник Олег Кузнєцов, зреагував би на той удар Ван Бастена Дасаєв, забив би пенальті Ігор Бєланов - все могло б обернутися й по-іншому. На жаль, вийшло, як вийшло. Історію не перепишеш. І збірна СРСР встановила своєрідний рекорд Євро - тричі програвала, виходячи до фіналу. Розрадою може служити лише|тільки| те, що це досягнення - останнє в історії радянської збірної.

Володимир КУЛЕБА.
СТАТИСТИКА

Чемпіонат Європи 1988 року

Голи: Іован (45, 65), Лекетуш (61), Хаджі (90).

Румунія: Морару, Редник, Бумбеску, Бєлодедич, Іован, Матеуц (Балач, 72), Белені: Піцурке (Лекетуш, 46), Кеметару, Хаджі, Клайн.

Тренер: Емеріх Єней.

Австрія: Лінденбергер, Вебер, Месслендер, Браунедер (Пакульт, 66), Лайнер, Кінаст (Вернер, 46), Баумайстер, Тюрмер, Шахнер, Дегеоргі, Польстер.

Тренер: Бранко Ельснер.

Суддя: Біге (Франція).

10.09.86. Бухарест. 13 611 глядачів.

Голи: А.Огріс (18), Польстер (65), Лінцмайєр (77).

Австрія: Лінденбергер, Вебер, Месслендер, Пізінгер, Браунедер, Жак, Лінцмайєр, Вернер, Баумайстер, А.Огріс, Польстер.

Тренер: Бранко Ельснер.

Албанія: Муста, Зміяні, Чіпі: Тахо, Оцелі, Ферко (Омурі, 72), Джоса, Зійані, Демолларі, Мінга, А.Кола.

Тренер: Агрон Сулай.

Суддя: Шойрел (НДР).

15.10.86. Грац. 5456 глядачів.

Гол: Мічел (57).

Іспанія: Субісаррета, Чендо, Мануель Санчіс, Артече, Камачо, Гальєго (Сеньйор, 77). Віктор Муньйос, Мічел, Хуліо Альберто Морене, Бутрагеньйо, Рінкон (Елой, 85).

Тренер: Мігель Муньйос.

Румунія: Лунг, Іован, Бумбеску, Бєлодедич, Унгуряну, Стоїка (Редник, 82), Белені, Лекетуш, Кеметару (Балінт, 80), Хаджі, Клайн.

Тренер: Емеріх Єней.

Суддя: Кейзер (Голландія).

12.11.86. Севілья. 41 884 глядачі.

Голи: Муча (28), Артече (66), Хоакін Алонсо (83).

Албанія: Муста, Зміяні, Ходжа: Тахо, Джера, Ферко (А.Кола, 70), Джоса, Омурі, Демолларі, Мінга, Муча.

Тренер: Агрон Сулай.

Іспанія: Субісаррета, Чендо, Мануель Санчіс, Артече, Камачо, Сеньйор (Елой, 46), Віктор Муньйос, Мічел, Хоакін Алонсо, Бутрагеньйо, Рінкон.

Тренер: Мігель Муньйос.

Суддя: Хутак (Угорщина).

03.12.86. Тірана. 20 000 глядачів.

Голи: Піцурке (2), Муча (35). Белені (43), Хаджі (45, з пенальті), Бєлодедич (54), Бумбеску(70).

Румунія: Лунг Іован, Бумбеску, Бєлодедич, Унгуряну, Стоїка, Белені, Лекетуш, Клайн (Матеуц, 64), Хаджі (Редник, 68), Піцурке.

Тренер: Емеріх Єней.

Албанія: Муста, Зміяні, Ходжа, Тахо, Джера, Білалі (Омурі, 42), Джоса, Кушта (Ферко, 73), Демолларі, Мінга, Муча.

Тренер: Агрон Сулай.

Суддя: Рошадуш Сантуш (Португалія).

25.03.87. Бухарест. 6500 глядачів.

Голи: Елой (31, 58), Лінцмайєр (39), Польстер (66), Карраско (89).

Австрія: Лінденбергер, Пізінгер, Пеццай, Жак, Вайнхофер (Рошер, 71), Кінаст, Лінцмайєр, Вернер, Баумайстер, А.Огріс, Польстер.

Тренер: Бранко Ельснер.

Іспанія: Субісаррета, Гальєго, Чендо, Андрінуа, Камачо, Роберто Фернандес, Віктор Муньйос, Мічел, Карраско: Бутрагеньйо (Елой, 13; Мануель Санчіс, 79), Рамон Кальдере.

Тренер: Мігель Муньйос.

Суддя: Галлер (Швейцарія).

01.04.87. Відень. 31 342 глядачі.

Гол: Польстер (10).

Албанія: Муста, Зміяні, Ходжа, Гега, Джера, Омурі, Джоса, Бубекі (Л.Пано, 66), Демолларі, Мінга, Муча (Кушта, 71).

Тренер: Агрон Сулай.

Австрія: Лінденбергер, Пізінгер, Пеццай, Жак, Браунедер, Вайнхофер (Фрінд, 46), Лінцмайєр, Вернер, Баумайстер, А.Огріс (Пакульт, 81), Польстер.

Тренер: Бранко Ельснер.

Суддя: Германакос (Греція).

29.04.87. Тірана. 17 250 глядачів.

Голи: Піцурке (38), Матеуц (43), Унгуряну (45), Рамон Кальдере (81).

Румунія: Лунг, Іован (Негріле, 77), Бумбеску, Бєлодедич, Унгуряну, Матеуц, Белені, Лекетуш, Клайн (Балінт, 88), Хаджі, Піцурке.

Тренер: Емеріх Єней.

Іспанія: Субісаррета, Гальєго, Мануель Санчіс, Андрінуа, Камачо (Хоакін Алонсо, 20), Гойкоечеа (Солер, 38), Віктор Муньйос, Мічел, Елой, Бутрагеньйо, Рамон Кальдере.

Тренер: Мігель Муньйос.

Суддя: Понне (Бельгія).

29.04.87. Бухарест. 30 000 глядачів.

Голи: Мічел (58, з пенальті), Мануель Санчіс (64).

Іспанія: Субісаррета, Чендо, Мануель Санчіс, Андрінуа, Сеньйор, Гордільйо, Віктор Муньйос, Мічел (Рамон Кальдере, 77), Карраско (Бакер, 71), Бутрагеньйо, Хуліо Альберто Морене.

Тренер: Мігель Муньйос.

Австрія: Лінденбергер, Фрінд (Пекль, 46), Месслендер, Пеццай, Браунедер, Жак, Кінаст, Вілфурт, Баумайстер (Лінцмайєр, 46), А.Огріс, Польстер.

Тренер: Бранко Ельснер.

Суддя: Кінью (Франція).

14.10.87. Севілья. 57 447 глядачів.

Гол: Клайн (62).

Албанія: А.Лекбелло-I (Шкурті, 65), Зміяні, А.Лекбелло-II, Тахо, Ільяді, Ферко, Джоса, Бубекі, Демолларі (Зійані, 46), Гьйондеда, Муча.

Тренер: Агрон Сулай.

Румунія: Лунг, Іован, Андоне, Бєлодедич, Унгуряну, Матеуц, Белені, Лекетуш (Піцурке, 88), Кеметару, Хаджі (Редник, 84), Клайн.

Тренер: Емеріх Єней.

Суддя: Ван Світен (Голландія).

28.10.87. Вльора. 18 000 глядачів.

Австрія: Лінденбергер, Фрінд, Пекль, Пеццай, Браунедер, Артнер, Баумайстер (Вернер, 78), Вілфурт, Шахнер (А.Огріс, 82), Родакс, Польстер.

Тренер: Бранко Ельснер.

Румунія: Лунг, Іован, Бумбеску, Бєлодедич, Унгуряну, Матеуц (Стоїка, 76), Белені, Лекетуш, Кеметару (Піцурке, 65), Хаджі, Клайн.

Тренер: Емеріх Єней.

Суддя: Р.Лобелло (Італія).

18.11.87. Відень. 4120 глядачів.