Вступ
Ця програма розроблена на основі: 2005/36/ЄС Європейського Парламенту
та Ради Європи від 7 вересня 2005 р. «Про визнання професійної кваліфікації» зі
змінами, внесеними Директивою 2013/55/ЄС; Положень Хартії навчання
медичних фахівців у Європейській спільноті, прийнятої у 1994 р. Європейською
спілкою медичних фахівців (як орієнтир при розробці програм підготовки в
інтернатурі та подальшого удосконалення Положення про інтернатуру).
У цій програмі описано умови для присвоєння спеціальності «Психіатрія»,
виконання яких необхідне у процесі проходження інтернатури. Послідовно
наведено освітні вимоги до лікарів, які продовжують освіту в інтернатурі.
Психіатрія є галуззю медицини та передбачає діагностику, лікування,
профілактику розладів психіки та поведінки. Функціонування психіки тісно
пов’язане не лише з безпосереднім впливом біологічних факторів, але й залежить
від суб’єктивних психічних переживань, а також соціальних вимог до адаптації та
самореалізації (біопсихосоціальна модель). Тому психіатрія, з одного боку, тісно
переплетена з психотерапією, а з іншого — із соціальними дисциплінами.
Науково доказові теорії та моделі психіатричного знання та психіатричної
практики беруть свої витоки як із природничих (генетика, нейрофізіологія,
нейрохімія), так і з гуманітарних (психологічних, психотерапевтичних,
соціологічних) наук. Відповідно, навчання психіатрії вимагає гнучкого поєднання
знань у всіх названих галузях, і, особливо, вміння застосовувати ці знання як у
типових (стандартних), так і індивідуально значимих для кожного пацієнта
ситуаціях.
Відтак, сучасна психіатрія передбачає оволодіння широким спектром
навичок та умінь проведення диференційно-діагностичних, лікувальних
(включаючи психотерапевтичні), реабілітаційних та профілактичних заходів щодо
осіб з психічними розладами у відповідності до сучасних уніфікованих
затверджених клінічних протоколів та рекомендацій, створених за принципами
доказової медицини.
Головною метою освітнього процесу в інтернатурі з психіатрії є навчитися
розпізнавати та кваліфікувати психічні розлади, а також правильно призначати
лікування та планувати реабілітаційні заходи для пацієнтів. Набуття цих
компетенцій у психіатрії охоплює інтенсивну теоретичну підготовку (активна
участь у лекціях, практичних та семінарських заняттях, опрацювання сучасної
фахової літератури), а також самостійну та командну клінічну роботу (курація
пацієнтів, участь у клінічних консультаціях, обходах, клініко-казуїстичних
семінарах) під супервізією кваліфікованих викладачів та досвідчених клініцистів.
|