Як правильно робити компліменти

10) Не ставте мети домогтися вигоди, нехай метою буде посмішка людини, яку ви зазначили словом.

Хотілося б закінчити заняття такими словами:

Чимало етикетних приписів стосуються міміки та жестів. Знавці етикету зауважують, що за цими немовними засобами спілкування можна визначити не тільки настрій людини, а навіть її характер, місце в суспільстві. Отже, сьогодні ми ближче познайомимося з мовою жестів, спробуємо пояснити міміку і жести навколишніх людей, а також з’ясуємо, як невербальні засоби відобразилися в українській фразеології

1. 
   Жестикуляція. Характеристика жестів
   

Невербальна (несловесна) комунікація — це система знаків, що використовуються у процесі спілкування і відрізняються від мовних засобами та формою виявлення. Науковими дослідженнями, зокрема, доведено, що за рахунок невербальних засобів відбувається від 40 до 80 % комунікації. Причому 55 % повідомлень сприймається через вирази обличчя, позу, жести, а 38 % — через інтонацію та модуляцію голосу. З допомогою невербальних засобів передаються емоції, ставлення суб'єктів одне до одного, до змісту розмови. Різні люди реагують неоднаково на невербальні сигнали. Одні чутливі до них, інші або нічого не знають про цю сферу комунікації, або не мають досвіду їх фіксації та розшифрування. Вважається, що жінки більш здатні до сприймання та інтуїтивного розуміння невербальних засобів, аніж чоловіки. Розвитку цієї здатності сприяє передусім спілкування матері з дитиною. Перші роки після народження дитини мати і малюк користуються переважно невербальними сигналами. З усіх засобів спілкування вони з'являються першими і стають важливою основою розвитку дитини. Проте більшість невербальних засобів набуті людиною за її життя і зумовлені соціокультурним середовищем. 

Найвиразнішим і найуживанішим засобом невербаліки є жест.

Щоб визначити, чи відвертий і чесний у розмові співбесідник, варто подивитися на його долоні. Коли людині нічого приховувати, долоні найчастіше відкриті (повністю чи частково). Для досягнення успіху при спілкуванні важливо, щоб долоні були відкритими. Це стимулюватиме інших довіряти вам і бути щирими. Треба звертати увагу, зокрема чоловікам, на положення долоні під час вітання. Якщо той, хто простягає руку, тримає її відкритою догори, він демонструє свою доброзичливість і довіру. Якщо долоня повернута донизу, у людини, якій її простягнуто, виникає відчуття залежності, можливо, навіть і ворожого ставлення. Через невербальні засоби вона отримала повідомлення, що нею хочуть керувати, хочуть, щоб вона підкорилася. Таке розшифрування сигналів здебільшого відповідає дійсності. Проте є винятки: хвороба, соціокультурні та індивідуальні відмінності.  Відомо також, що не лише долоні, а й взагалі руки в певному положенні підтверджують наше ставлення до співрозмовника. Так, якщо руки схрещено на грудях — це знак захисту, бар'єру, спроба сховатися від інших, відгородитися від них. Дослідження показали, що той, хто слухає лекцію або промову зі схрещеними на грудях і міцно стисненими руками, засвоює на 35 % менше інформації, ніж той, хто сидить розслаблено, вільно, склавши руки, не закинувши ногу за ногу.

1. Прочитайте уривок з повісті Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки». Чому без згадки про жести розповідь письменника була б неправдоподібною? Знайдіть вислови, що стосуються жестів та виразів обличчя. Що означають ці немовні засоби в описаних ситуаціях?

«…З неспокійним серцем підпливав я до острова. І що ближче підпливав, то сильніше трепетало моє серце: живий чи неживий, живий чи неживий...
І раптом радість шаленим криком забулькотіла в моєму горлі, як вода в закипілому чайнику:

- Ого-го-го-го-го!..

Я побачив його. Живісінький і цілісінький стояв мій друзяка Кукурузяка на березі, виткнувши з кущів голову, і радісно усміхався мені. Тільки ніс у нього був облуплений і праву щоку навскоси перетинала свіжа подряпина. Але що таке подряпина на щоці такого геройського хлопця, як Кукурузо? Ніщо!

Коли я пристав до берега, мені хотілося кинутись і обняти його на радощах, але я стримався. Я лише «штурхонув» його в плече й спитав:

 - Ну як? Як ти тут?

- Нічого, - ляснув він мене по животу й одразу додав, узявшись рукою за щоку і похитуючи головою: Туг таке було-о-о...

-    Що?! - спи гав я, ніби нічого й не підозрював.

-   Ти, однак, не повіриш. Подумаєш, що я брешу.

-    Ну?

-    Шпигуни на мене нападали вночі. От тобі й ну! Бився я. Так бився, як ніколи в житті. Думав, що загину. Ось бачиш, - він ткнув пальцем у подряпину на щоці, тоді задер сорочку й показав синець на ребрах.

-    Ну? Ну? - нетерпляче спитав я. - Як же воно було?

-   Пожди. Я все по порядку.

- І Кукурузо почав розказувати...

Коли ж він дійшов до трагічного опису бійки з незнайомцем - як він брикнув ногами, як незнайомець упав на нього й почав дряпатися, - у мене в животі раптом щось засміялося, пролоскотіло в горлі й вирвалося з рота коротким гигиком. Кукурузо ображено пирхнув:

-    Ти що - дурний? Тобі, звичайно, смішки. Попробував би ти.

-   Ану повтори ще раз, як воно було - ота бійка, - попросив я.

Кукурузо повторив. Я покивав головою, зітхнув і сказав:

-    То був я.

Кукурузо вирячився на мене.

-    Це точно був я... Дивись, - я закотив холошу й показав на нозі під коліном здоровенний синець. - Твоя робота.

І я розказав усе, що трапилося зі мною цієї ночі. Кукурузо лишень очима кліпав:
-    То виходить, що то... що то... билися ми з тобою? А мені ж здалося, що був хтось такий здоровецький...

-    А мені, думаєш, ні? Просто велетень.

Ми глянули один на одного і раптом як зарегочемо!»

2. Деякі класичні пози людини

Поза людини є сигналом упевненості або невпевненості в собі, свідченням настороженості чи спокою. Якщо людина всім тілом повернута до інших, нахилена до співрозмовника, голову тримає прямо, погляд відкритий, посадка активна (не на краєчку стільця), то вона уважно, зацікавлено сприймає того, з ким спілкується. 

Давайте спробуємо проаналізувати, про що розкажуть нам деякі класичні пози:
- Наполеонівська поза (руки складені на грудях) - захисна позиція чи негативний стан. 

- Дотик розкритими долонями до грудей - жест чесності та відкритості. 

- Якщо ж долоні дивляться вниз, а руки роблять погойдувальні рухи вгору-вниз - жест говорить про прагнення заспокоїти, зупинити людину або групу людей. 

Дослідженнями встановлено, що 60—90 % правильних суджень про людину, її внутрішній стан ґрунтуються на вмінні розшифровувати характеристики голосу й манеру говорити. Швидкість мови, як відомо, значною мірою залежить від темпераменту. Якщо у людини дуже швидкий темп мови, це свідчить або про її імпульсивність, пожвавленість, впевненість у собі, або про несміливість, невпевненість саме в цій ситуації. Спокійна й повільна мова є ознакою вдумливості, поміркованості. Якщо темп поступово уповільнюється, це є сигналом того, що людина втомилася, замислилася, втратила впевненість. Той, хто хоче говорити переконливо, щоб вплинути на інших, намагається дещо сповільнити свою мову. Важливою ознакою культурної людини є вміння робити під час розмови паузи. Якщо людина, яка опанувала культуру спілкування, хоче досягти взаєморозуміння з іншими, вона дивиться їм в очі, тобто пам'ятає про значення візуального контакту. Здавна відомо, що поглядом можна позитивно або негативно вплинути на іншу людину.

Сформулюйте на основі власного досвіду 2-3 правила про те, як слід або не слід дивитися під час розмови.

Вважається, що для того, щоб взаємини були добрими, доцільно дивитися в очі одне одному 60—70 % часу спілкування. Робити це, як відомо, можна по-різному. Повністю відкриті очі свідчать про чутливість, зацікавленість. Прикриті очі є ознакою байдужості, втоми, інертності, зверхності тощо. Прямим поглядом найчастіше показують інтерес, довіру, бажання вступити в контакт. Погляд збоку — це, скоріше, недовіра, скептицизм. Якщо людина дивиться знизу вгору, це часто означає, що вона агресивно збуджена або ж готова підкоритися, прислужитися. Якщо погляд спрямований згори вниз, це свідчить про бажання підкреслити свою зверхність, презирство. Іноді людина ухиляється від погляду не тому, що хоче щось приховати, боїться чогось, а тому, що сором'язлива, невпевнена в собі. 

Якщо співрозмовники спокійно дивляться одне одному в очі й розмовляють, нерідко вони починають відчувати довіру і взаємну симпатію. Отже, можливо, неприязнь певною мірою пов'язана з тим, що люди не бачать одне одного і рідко спілкуються за принципом «очі в очі». Ораторам також відомо про те, що їхній доброзичливий погляд в очі тим, хто прийшов на зустріч, допомагає слухачам заспокоїтись і уважно слухати. Отже, контакт очей сприяє комунікативній взаємодії людей.

Доберіть, продовжуючи наведений нижче перелік, якомога більше дієслів, що можуть поєднуватися з іменником «очі» або стосуватися його.

Розплющити, не зводити, обводити, зустрічатися...

Завдання 2

Поясніть, які почуття, настрої, ставлення до інших втілюють наведені нижче прикметники, поєднуючись зі словом «погляд»: байдужий, веселий, глибокий, довірливий, доброзичливий, життєрадісний, колючий, кривий, привітний, холодний. Спробуйте надати своєму поглядові ознак, наведених вище.

Витлумачте фразеологізми. З двома (на вибір) запишіть речення.

Очі грають; очі загорілися; очі на мокрому місці; позичити в Сірка очей; очі злипаються.

• 
  Що таке фразеологізми? Назвіть основні джерела фразеологізмів.
  

Можна перелічити декілька найбільш усталених жестів, що названі й у мовних фразеологізмах.

(Учні записують фразеологізми у зошити та пояснюють їх значення)

«Сплеснути руками» (радість, захоплення); «розвести руками» (досада, здивування); «похитати головою» (несхвалення); «схопитися за голову» (розпач); «відмахнутися (рукою)» (незгода); «бити себе в груди» (каятися; невдоволення собою).

У ролі емоційного підсилювача особливо поширений короткий напружений рух головою. Жест, що символізує для всіх носіїв мови певну групу почуттів, спроможний передати велику або меншу напруженість емоцій, які мовець вкладає у висловлювання.
V. Підсумок заняття

«Продовжити речення»

Невербальна (несловесна) комунікація — це..

Через вирази обличчя, позу сприймається

Поза людини є сигналом…

Чим вище соціально-економічне становище людини, тим менше…

Вважається, що для того, щоб взаємини були добрими, доцільно дивитися в очі одне одному…

Експресія виражається через мовні, мімічні, пантомімічні, жестикуляційні засоби, а також через увагу до своєї зовнішності. Найбільшу здатність виражати різні емоційні відтінки має обличчя людини. Ще Леонардо да Вінчі говорив, що брови й рот по-різному змінюються, коли є різні причини плачу, а Л.М. Толстой описував 85 відтінків виразу очей і 97 відтінків усмішки, що розкривають емоційний стан людини (стримана, натягнута, штучна, сумна, презирлива, сардонічна, радісна, щира тощо).

Розбіжність в усмішці виявляється вже в 10-місячної дитини. На матір дитина реагує усмішкою, при якій активізується великий виличний м´яз і коловий м´яз ока (усмішка Дачена). На наближення незнайомої людини дитина теж усміхається, але активація виникає тільки у великому виличному м´язі; коловий м´яз ока не реагує. З віком асортимент усмішок розширюється.

П. Екман і В. Фрізен виокремлюють три види усмішок дорослої людини: щиру, нещиру й нещасну, жалібну. Нещиру посмішку поділяють на два різновиди. Вимушена посмішка виражає не стільки радість, скільки бажання здаватися радісним. Удавана посмішка має на меті приховати від навколишніх свої негативні емоції. Для нещирої посмішки характерна відносна пасивність колових м´язів ока, у результаті чого щоки майже не піднімаються і відсутні характерні зморшки в зовнішніх кутиках очей («гусячі лапки»). Нещира посмішка буває, як правило, асиметрична, з більшим зсувом уліво або вправо. Крім того, вона виникає або раніше, або пізніше, ніж того вимагає ситуація. Фальшива посмішка вирізняється й тривалістю: її кульмінаційний період триває довше від звичайного (від однієї до чотирьох секунд). Період її розгортання й згортання, навпаки, коротший, і тому вона з´являється й зникає ніби раптово. За цими ознаками нещиру посмішку розпізнати досить легко.

Те, що сміх дає нам величезну кількість позитивних емоцій – ні для кого не секрет. А позитивні емоції – потужний стимул людському організму боротися з будь-якою недугою самостійно.

Фразі Аристотеля: «Із усіх живих істот тільки людині властивий сміх» - у середні століття надавалося величезне значення. Сміх розглядали як вищий духовний привілей людини, недоступний ніяким іншим істотам.  До речі, за Аристотелем, сміх у людей - не вроджена якість, дитина починає сміятися не раніше, аніж через сорок днів після свого народження, і тільки тоді стає повноцінною людиною.  Перші 5 – 8 тижнів дитину вчать сміху очі матері, коли вона поглядає на маля, посміхаючись по кілька сотень разів на день! 
Приблизно з двох місяців малята починають посміхатися й сміятися більш усвідомлено й самостійно. 

Найкраще використовують цей природний механізм (сміхотерапію) діти, підраховано, що в шість років у них (і в нас із вами колись) наступає пік веселості - дитина посміхається й сміється приблизно від 300 до 400 разів у день! І такі веселі діти хворіють рідше, ніж їх менш усміхнені однолітки. А доросла людина посміхається всього лише від 3 до 15 разів на день. А даремно, адже лікувальних властивостей у сміху - хоч відбавляй. 

Дослідження доводять, що чим частіше ми сміємося й посміхаємося, тим щасливішими себе відчуваємо! Сміх – нормалізує тиск (10 хвилин сміху  знижують підвищений тиск, а знижений – підвищують на 10-20 мм ртутного стовпа)! Сміх знімає біль (ті ж 10 хвилин блокують навіть найдужчі болючі імпульси до двох годин, за рахунок викиду в кров серотоніну). А п'ять хвилин здоровішого сміху заміняють 40 хв розслабленого відпочинку. Хворі, які більше посміхаються й сміються, набагато швидше видужують, хронічний плин або ускладнення хвороби в них малоймовірні.

У 70-ті роки минулого століття у журналах з'явилися статті невролога Вільяма Фрая, що досліджував сприятливий вплив сміху на опірність організму хворобам. І Казинс вирішив спробувати: виписався з лікарні, переїхав у готель, замовив кімнату, а в кімнату кінопроектор із доглядальницею! І доглядальниця цілими днями крутила йому комедії. Перші дні він не сміявся. А через кілька днів йому стало смішно й сумно: він, ідіот, недвижимо лежить і тупо дивиться комедію, всерйоз сподіваючись, що сміх урятує йому життя. І почав реготати як ненормальний, після чого виявив, що в нього менше ломить спину. Через кілька тижнів у нього вже спостерігалося стійке покращення стану. А по закінченні 2-х років «сміхотерапії» він став нормальною людиною й навіть грав на піаніно! Потім Казинс заснував дослідницький гелотологічний центр, який успішно функціонує дотепер, і написав про користь веселощів кілька серйозних книг.

Сміх – це ще й найкраща природня система очищення організму. Коли ми сміємося, напружуються м'язи черевного пресу, за ними підтягуються м'язи гладкої мускулатури кишечника, поліпшуючи його роботу й сприяючи виходу з нього токсинів і шлаків. Іншими словами, сміх проводить так звану кишкову гімнастику. 

Ще пару тисяч років тому славнозвісний учений і лікар Гіппократ писав про користь сміху, як лікувального засобу: він стверджував, що весела й жвава розмова під час обіду добре впливає на травлення. Смійтеся для краси. Сміх свого роду гімнастика для м'язів обличчя.  Побоюючись зморшок на лиці, деякі жінки намагаються стримувати сміх. А сміх від душі тонізує м'язи обличчя, та й приплив крові неабияк харчує шкіру, що необхідно для збереження її тонусу. Коли ви смієтеся або хоча б посміхаєтеся, приплив крові до мозку підсилюється, він одержує більше кисню, що позитивно позначається й на емоційному стані й на розумових здатностях. У ході досліджень доведено, що люди, які часто сміються, легко вирішують всі проблеми, вирізняються щедрістю й готовністю прийти на допомогу, а також рідкісною здатністю любити. У багатьох американських, шведських, французьких і австрійських клініках відкриті кабінети сміхотерапії, цілі канали телебачення віддані під лікувальні розважальні програми, які транслюються в госпіталі по кабелях. Так набагато успішніше йде боротьба із хронічними захворюваннями. У дитячі клініки направляються костюми клоунів, потішні носи, окуляри - у них одягаються лікарі й медсестри, спілкуючись із маленькими пацієнтами. 

Веселі люди на 40 % менше, ніж похмурі, ризикують заробити серцево-судинні захворювання. Цю залежність виявили випадково в ході досліджень. В Австрії вийшла книга Зиґмунда Фойерабенда «Сміх лікує рак», у якій він пише: «Сміх повинен народжуватися в глибині душі, він не визнає фальші. Сміх - це світогляд. Хвороба - теж. Але в однієї людини не може бути двох світоглядів. Одне повинне восторжествувати. Постарайтеся, щоб переміг сміх...» 

Зрівнявши тривалість життя знаменитих театральних акторів за останні 270 років, шведські лікарі виявили несподівану закономірність: коміки живуть набагато довше трагіків. 

Жести сміху:

- рівний сміх видає уважну людину;

- дуже голосний, при якому деформується обличчя, свідчить про те, що людина не керує собою;

- «закрита посмішка», при якій куточки вуст піднімаються чи опускаються, видає самовпевнену людину, а іноді насмішку чи зневагу до інших;

- людина, яка сміється із заплющеними очима, - любитель насолод;

- коротким, уривчастим сміхом сміється людина, яка безкомпромісно йде до накресленої мети;

- тихий регіт видає людину, яка любить товариство і легко завойовує дружбу.
Жестикуляція в дипломатії

Люди не тільки слухають, що їм говорять, але й уважно стежать за жестами, якими супроводжується мова. Звичайно, багато про що розповість вираз обличчя, але положення нашого тіла усе-таки важливіше.

Керівник повинний стежити, щоб його слова «не розходилися» з жестами. Звичайно, іноді складно справитися із собою, але краще пояснити це своїм підлеглим, ніж збивати їх дивним поводженням і плутаною мовою.

Більшість людей знайомі з теорією мови рухів тіла, зв'язаних із підсвідомістю. Є ситуації, у яких і керівник, і підлеглий почувають себе ніяково, і часто єдиним засобом, здатним зняти напругу, є саме доречний жест. Гарний приклад такої ситуації - співбесіда при прийомі на роботу. Якщо менеджер сидить за столом, це зайвий раз підкреслює його положення і владу в організації, але його співрозмовник буде почувати себе напружено і неприродно. Тому менеджеру краще сісти поруч із ним і протягом усієї розмови уникати положень, що можуть поставити візитера «у тупик».

На нарадах своєрідним «барометром напруженості» можуть стати люди, що сидять осторонь від усіх, що закладають руки за голову (підсвідоме вираження агресивності) чи постійно пригладжують волосся (жест незгоди). Керівнику потрібно сидіти прямо і намагатися установити стійкий зоровий контакт зі всіма учасниками наради. Якщо людина не відриває погляд від своїх паперів, це говорить про те, що вона почуває себе не дуже затишно чи не зовсім упевнено.

Знання мови рухів тіла допомагає також керівнику під час спілкування, тому що уміння розуміти мову жестів допомагає вловлювати зміну настрою співрозмовника і вчасно згладжувати назріваючі конфлікти.

Ось перелік основних жестів, що видають настрій співрозмовника:

Знаки схвалення дій партнера:

• 
  оживлений, зацікавлений погляд, розкутість пози (партнер як би подається назустріч співрозмовнику, розстібаючи піджак, ледве нахиливши голову);
  

• 
  розкриті і розгорнуті убік співрозмовника долоні рук, мимовільні ледве помітні кивки головою, легкий дотик до руки чи плеча партнера, що супроводжує схвальну репліку;
  

• 
  теплий поважний тон мови.
  

• 
  замислене (міркування) вираження обличчя, що супроводжується характерним положенням долоні в щоки (свідчить про те, що співрозмовника щось зацікавило, залишається з'ясувати, що ж спонукало його зосередитися на якійсь проблемі);
  

• 
  партнер свідомо відводить очі від співрозмовника - це жест досади чи невдоволення, партнер боїться бути викритим у своїх сумнівах;
  

• 
  покусування дужки чи протирання оправи окулярів. (Це як би «тайм-аут» співрозмовника для аналізу пропозицій).
  

• 
  холодний, ледве прищулений погляд, штучна посмішка (Це говорить, що співрозмовник на межі і, якщо не прийняти визначених мір, що знижують напруженість, може відбутися зрив);
  

• 
  руки схрещені на грудях (Це свідчить про неприйняття партнером вашої позиції по обговорюваному питанню. Він готовий ринутися в бій і ледве стримує себе, щоб не переривати вас);
  

• 
  підняті плечі й опущена голова (Супроводжується малюванням на листі паперу) - це може говорити про те, що ваш співрозмовник скривджений, ображений вашими словам.
  

- Що означає жест «Великий палець, піднятий угору»?

У Британії, Австралії та Новій Зеландії великий палець руки, піднятий угору, має декілька значень. Він використовується автостопщиками при голосуванні на дорозі; означає, що все в порядку. У Греції, наприклад, цей жест має значення інше. Уявляєте собі австралійського автостопщика, який вимагає зупинити грецьку машину таким чином. Поширене значення цього жесту в нашій країні — це «все в порядку», «дуже добре», «клас». Великий палець також використовується в поєднанні з іншими жестами для визначення влади і переваги, а також у ситуаціях, коли хтось пробує показати співрозмовникові, що той повністю під його владою.

Жести ходи:

- Як можна охарактеризувати людей, які ходять швидко, розмахуючи руками?

(мають чітку мету і готові негайно діяти).

- Що можна сказати про тих людей, які тримають руки в кишенях? (переважно критичні і потайні, їм подобається пригнічувати інших людей; люди, які знаходяться в пригніченому стані, також ходять, тримаючи руки в кишенях, тягнучи ноги і рідко дивляться вгору або в тому напрямку, куди йдуть).

- Що можна сказати про людей, у яких тиха хода, підборіддя високо підняте, руки рухаються підкреслено інтенсивно, ноги наче дерев'яні (самозадоволені, дещо помпезні).

Жести з окулярами та обличчям:

- погляд поверх окулярів — негативний;

- повільне зняття окулярів і доскіпливе витирання скелець - засіб затягувати час;

- кінчик дужки в роті - чекає надходження нової інформації;

- погладжування шиї долонею - захист;

- відвертання обличчя вбік - незадоволення і відхилення всіх пропозицій;

- очі вбік - нещирість, каже неправду;

- захват носа - велика застережливість у всьому, що приймається;

- погладжування підборіддя - приймає рішення;

- постукування по столу чи ногою по підлозі - жест стурбованості;

- голова в руках, очі напіввідкриті - нудьга, зниження інтересу до теми;

- потирання носа - це прикриття від обману.

- Наведіть приклади використання в діловому спілкуванні різноманітних жестів.

- Які види усмішок ви знаєте?

- Доведіть, що усмішка має лікувальний характер.

- Доведіть, що один і той же жест у різних країнах трактується по-різному.