1. Із літератури романтизму
|
1.
|
2
|
Особливості романтизму як художнього напряму, його естетичні принципи. Специфіка романтичного світосприйняття. Багатство і розмаїття літератури романтизму, її художні відкриття і найвидатніші представники.
Áдам МІЦКÉВИЧ (1798–1855). “Крим-ські сонети” (№4 “Буря”, №8 Гробниця Потоцької”, №14 “Пілігрим”)
Олександр пушкін (1799–1837). “Євгеній Онєгін” (скорочено), “До моря”, “Я вас любив...”, “Я мить чудову пам’ятаю...”, “Я пам'ятник собі воздвиг нерукотворний...” (за вибором учителя)
|
Учень:
характеризує романтизм як великий художній напрям в Європі та США межі XVIII-ХІХ ст. і називає його характерні ознаки: а) заперечення раціоналізму, культ почуттів людини; б) увага до особистості, її індивідуальних рис; в) неприйняття буденності і звеличення “життя духу”; в) провідні мотиви самотності, світової скорботи (національної туги) і романтичного бунту, нескореності; г) історизм творів і захоплення фольклором;
знаходить приклади конкретного втілення згаданих ознак романтизму в творах А.Міцкевича і О.Пушкіна і ілюструє їх цитатами з тексту.
ТЛ Дає визначення поняття романтизм.
|
2.
|
2
|
Ернст-Теодор-Амадей Гофман (1776–1822)
“Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер”
“Малюк Цахес” – шедевр романтичної казки-новели. Протистояння митця та філістера – основний її конфлікт. Сатирико-метафоричний зміст твору. Специфіка романтизму Гофмана: переплетіння реальності та нестримної фантазії. Іронія і гротеск у творі.
|
Учень:
характеризує Гофмана як багатогранного митця-романтика;
переказує зміст повісті-казки Гофмана, знаходить у ній характерні риси романтизму;
визначає наявність у “Крихітці Цахесі” іронії і гротеску як важливу рису індивідуального стилю Гофмана;
характеризує образи Цахеса і Балтазара;
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в “Малюкові Цахесі...”, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
ТЛ Дає визначення поняття гротеск.
|
3.
|
3
|
Джордж Ноел Гордон Байрон (1788–1824)
“Мій дух як ніч...”, “Мазепа”
Байрон – англійський поет-романтик, фундатор течії байронізму. Провідні мотиви і домінуючі настрої його творчості.
Настрої “світової скорботи” у віршах поета.
Поема “Мазепа”, історична основа та романтичний міф. Риси романтичного героя в образі Мазепи.
|
Учень:
характеризує Байрона як видатного англійський поета-романтика;
називає провідні мотиви і домінуючі настрої його творчості: “світова скорбота” і самотність (“Мій дух як ніч...”); нескореність, романтичний бунт (“Прометей”) тощо;
переказує зміст поеми “Мазепа”, визначає її історичну основу та романтичний міф;
характеризує образ Мазепи;
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в поемі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
|
4.
|
4
|
Віктор Гюго (1802–1885). “Собор Паризької Богоматері”
Віктор Гюго як центральна постать літератури французького романтизму.
“Собор Паризької Богоматері” – романтичний історичний роман, його проблематика. Образ собору як композиційний стрижень твору і місткий символ перехідної епохи. Трагічність долі Есмеральди. Еволюція Квазімодо: від раба (“пан і його пес”) до особистості.
|
Учень:
переказує близько до тексту ключові епізоди роману;
доводить, що “Собор Паризької Богоматері” є історичним романом: знаходить зразки середньовічного колориту;
розкриває важливу роль образу собору;
характеризує образи Есмеральди, Клода Фролло;
простежує та ілюструє цитатами з тексту еволюцію образу Квазімодо: від раба (“пан і його пес”) до моральної особистості;
висловлює особисте ставлення до проблем твору, аргументуючи свою точку зору цитатами з тексту.
ТЛ Дає визначення поняття історичний роман.
|
2. Із літератури реалізму
|
5.
|
3
|
Реалізм як художній напрям ХІХ ст. Схильність до дослідження впливу суспільства на формування особистості як ознака реалізму.
Оноре де Бальзак (1799-1850). “Гобсéк”
Бальзак – видатний французький письменник, зачинатель соціального реалістичного роману. Влада золота та її філософія в повісті “Гобсек”. Неоднозначний образ “філософа й скнари” Гобсека. Композиція і стиль твору. Бальзак і Україна.
|
Учень:
характеризує творчість французького письменника Бальзака як визначне явище світової літератури ХІХ ст.;
відзначає зв’язок його життя з Україною;
переказує близько до змісту ключові епізоди повісті;
аналізує особливості втілення мотиву влади золота в повісті “Гобсек”;
характеризує образ Гобсека і порівнює образи Фанні Мальво і Анастазі де Ресто; Дервіля і Максіма де Трая;
визначає особливості композиції повісті (роль прийому обрамлення: історія про Гобсека “взята в рамку” опису розмови у салоні віконтеси де Гранльє);
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
|
6.
|
4
|
Федір Достоєвський (1821–1881). “Злочин і кара”
Творчість Достоєвського як одна з вершин російської і всесвітньої літератури. Філософські, етичні й естетичні погляди письменника та їхнє вираження в художніх текстах.
Роман “Злочин і кара” як вираження поліфонічного типу художнього мислення. Філософські, соціальні, психологічні й морально-етичні ідеї твору. Еволюція образу Раскольнікова і розвінчання теорії сильної особистості, “надлюдини”. Розкриття складності духовного світу людини. Система образів роману, семантика і символіка його назви.
|
Учень:
називає характерні риси літератури реалізму;
визначає творчість російського письменника і філософа Достоєвського як одну з вершин російської і всесвітньої літератури;
акцентує увагу на значному філософському і етичному потенціалі роману “Злочин і кара”;
простежує і підтверджує цитатами з тексту розвиток образу Раскольнікова: від скромного, інтелігентного й доброго студента, який здатен співчувати чужому горю – через убивство старої лихварки та її сестри – до розкаяння вже на каторзі;
висловлює власні судження щодо теорії Родіона Раскольнікова і підтверджує їх прикладами і цитатами з тексту, а також власними життєвими спостереженнями;
характеризує образи Родіона Раскольнікова і Соні Мармеладової;
пояснює сенс і символіку назви “Злочин і кара”;
висловлює особисте ставлення до проблем твору, аргументуючи свою точку зору цитатами з тексту.
ТЛ Дає визначення поняття роман і його різновидів: а) психологічний роман; б) філософський роман .
|
7.
|
5
|
Лев Толстой (1828–1910). “Анна Кареніна”
Творчість Льва Толстого як найповніший вияв можливостей реалістичної літератури. Образи-характери роману, пластичність змалювання і психологічна глибина. Суперечливий образ Анни. Образ Левіна, його автобіографічна складова.
|
Учень:
визначає творчість Л.Толстого як найповніший вияв можливостей реалістичної літератури;
переказує загальний зміст роману “Анна Кареніна”, виділяє ключові епізоди (зустріч Анни і Вронського на вокзалі, побачення Анни з сином тощо);
називає основні проблеми твору (“мысль семейная” /Л.Толстой/);
характеризує образи головних героїв твору в їхній психологічній глибині;
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
|
3. Новаторські зрушення в літературі другої половини ХІХ ст.
|
8.
|
3
|
Генрік Íбсен (1828–1906). “Ляльковий дім”
Ібсен – норвезький письменник, зачинатель європейської “нової драматургії”. “Ляльковий дім” як соціально-психологічна драма. Особливості драматичного конфлікту та розвитку сценічної дії в п’єсі. Аналітична композиція п’єси. Новаторство Ібсена-драматурга.
|
Учень:
переказує близько до тексту зміст п’єси;
дає визначення п’єси “Ляльковий дім” як соціально-психологічної драми;
називає й ілюструє прикладами з тексту втілення рис “нової драми” в “Ляльковому домі”;
характеризує головних дійових осіб твору;
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
ТЛ Дає визначення поняття соціально-психологічна драма.
|
4. Підсумок
|
9.
|
1
| Узагальнення та систематизація вивченого протягом року матеріалу |
Учень:
називає авторів і переказує зміст вивчених протягом року творів;
повторює, узагальнює і систематизує засвоєні протягом навчального року відомості про особливості перебігу світового літературного процесу.
|
