Програми для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання



бет8/12
Дата04.07.2016
өлшемі473 Kb.
#176595
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


10 клас

(35 год.; 1 год./тижд.; тематична атестація – 4 год.; резервний час – 4 год.)



Твори для текстуального вивчення на навчальний рік


  1. Е.Т.А.Гофман. “Крихітка Цахес”.

  2. Дж.Байрон. “Мій дух як ніч...”, “Мазепа”.

  3. О.Пушкін. “Євгеній Онєгін” (скорочено).

  4. В.Гюго. “Собор Паризької Богоматері” (скорочено).

  5. О.Бальзак. “Гобсек”.

  6. Ф.Достоєвський “Злочин і кара” (скорочено).

  7. Л.Толстой. “Анна Кареніна” (скорочено).

  8. Г.Ібсен. “Ляльковий дім”.



Для вивчення напам’ять


  1. Байрон. “Мій дух як ніч...”

  2. Міцкевич (вірш за вибором учня).

  3. Пушкін (вірш за вибором учня).






К-ть год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1. Із літератури романтизму

1.

2

Особливості романтизму як художнього напряму, його естетичні принципи. Специфіка ро­мантичного світосприйняття. Багатство і розмаїття літератури романтизму, її художні відкриття і найвидатніші представники.

Áдам МІЦКÉВИЧ (1798–1855). “Крим-ські сонети” (№4 “Буря”, №8 Гробниця Потоцької”, №14 “Пілігрим”)

Олександр пушкін (1799–1837). “Євгеній Онєгін” (скорочено), “До моря”, “Я вас любив...”, “Я мить чудову пам’ятаю...”, “Я пам'ятник собі воздвиг нерукотворний...” (за вибором учителя)

Учень:

характеризує романтизм як великий художній напрям в Європі та США межі XVIII-ХІХ ст. і називає його характерні ознаки: а) заперечення раціоналізму, культ почуттів людини; б) увага до особистості, її індивідуальних рис; в) неприйняття буденності і звеличення “життя духу”; в) провідні мотиви самотності, світової скорботи (національної туги) і романтичного бунту, нескореності; г) історизм творів і захоплення фольклором;
знаходить приклади конкретного втілення згаданих ознак романтизму в творах А.Міцкевича і О.Пушкіна і ілюструє їх цитатами з тексту.


ТЛ Дає визначення поняття романтизм.

2.

2

Ернст-Теодор-Амадей Гофман (1776–1822)

“Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер”

“Малюк Цахес” – шедевр романтичної каз­ки-новели. Протистояння митця та філістера – ос­новний її конфлікт. Сатирико-метафоричний зміст твору. Специфіка романтизму Гофмана: переплетін­ня реальності та нестримної фантазії. Іронія і гротеск у творі.


Учень:

характеризує Гофмана як багатогранного митця-романтика;

переказує зміст повісті-казки Гофмана, знаходить у ній характерні риси романтизму;

визначає наявність у “Крихітці Цахесі” іронії і гротеску як важливу рису індивідуального стилю Гофмана;

характеризує образи Цахеса і Балтазара;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в “Малюкові Цахесі...”, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

ТЛ Дає визначення поняття гротеск.

3.

3

Джордж Ноел Гордон Байрон (1788–1824)

“Мій дух як ніч...”, “Мазепа”

Байрон – англійський поет-романтик, фундатор течії байронізму. Провідні мотиви і домінуючі настрої його творчості.

Настрої “світової скорботи” у віршах поета.

Поема “Мазепа”, історична основа та романтичний міф. Риси романтичного героя в образі Мазепи.


Учень:

характеризує Байрона як видатного англійський поета-романтика;

називає провідні мотиви і домінуючі настрої його творчості: “світова скорбота” і самотність (“Мій дух як ніч...”); нескореність, романтичний бунт (“Прометей”) тощо;

переказує зміст поеми “Мазепа”, визначає її історичну основу та романтичний міф;

характеризує образ Мазепи;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в поемі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

4.

4

Віктор Гюго (1802–1885). “Собор Паризької Богоматері”

Віктор Гюго як центральна постать літератури французького романтизму.

“Собор Паризької Богоматері” – романтичний історичний роман, його проблематика. Образ собору як композиційний стрижень твору і місткий символ перехідної епохи. Трагічність долі Есмеральди. Еволюція Квазімодо: від раба (“пан і його пес”) до особистості.


Учень:

переказує близько до тексту ключові епізоди роману;

доводить, що “Собор Паризької Богоматері” є історичним романом: знаходить зразки середньовічного колориту;

розкриває важливу роль образу собору;

характеризує образи Есмеральди, Клода Фролло;

простежує та ілюструє цитатами з тексту еволюцію образу Квазімодо: від раба (“пан і його пес”) до моральної особистості;

висловлює особисте ставлення до проблем твору, аргументуючи свою точку зору цитатами з тексту.

ТЛ Дає визначення поняття історичний роман.

2. Із літератури реалізму

5.

3

Реалізм як художній напрям ХІХ ст. Схильність до дослідження впливу суспільства на формування особистості як ознака реалізму.

Оноре де Бальзак (1799-1850). “Гобсéк”

Бальзак – видатний французький письменник, за­чинатель соціального реалістичного роману. Влада золота та її філософія в повісті “Гобсек”. Неоднозначний образ “філософа й скнари” Гобсека. Композиція і стиль твору. Бальзак і Україна.



Учень:

характеризує творчість французького письменника Бальзака як визначне явище світової літератури ХІХ ст.;

відзначає зв’язок його життя з Україною;

переказує близько до змісту ключові епізоди повісті;

аналізує особливості втілення мотиву влади золота в повісті “Гобсек”;

характеризує образ Гобсека і порівнює образи Фанні Мальво і Анастазі де Ресто; Дервіля і Максіма де Трая;

визначає особливості композиції повісті (роль прийому обрамлення: історія про Гобсека “взята в рамку” опису розмови у салоні віконтеси де Гранльє);

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

6.

4

Федір Достоєвський (1821–1881). “Злочин і кара”

Творчість Достоєвського як одна з вершин ро­сійської і всесвітньої літератури. Філософські, етич­ні й естетичні погляди письменника та їхнє вираження в художніх текстах.

Роман “Злочин і кара як вираження полі­фонічного типу художнього мислення. Філософські, соціальні, психологічні й морально-етичні ідеї твору. Еволюція образу Раскольнікова і розвінчання теорії сильної особис­тості, “надлюдини”. Розкриття складності духовного світу людини. Система образів роману, семантика і символіка його назви.


Учень:

називає характерні риси літератури реалізму;

визначає творчість російського письменника і філософа Достоєвського як одну з вершин ро­сійської і всесвітньої літератури;

акцентує увагу на значному філософському і етич­ному потенціалі роману “Злочин і кара”;

простежує і підтверджує цитатами з тексту розвиток образу Раскольнікова: від скромного, інтелігентного й доброго студента, який здатен співчувати чужому горю – через убивство старої лихварки та її сестри – до розкаяння вже на каторзі;

висловлює власні судження щодо теорії Родіона Раскольнікова і підтверджує їх прикладами і цитатами з тексту, а також власними життєвими спостереженнями;

характеризує образи Родіона Раскольнікова і Соні Мармеладової;

пояснює сенс і символіку назви “Злочин і кара”;

висловлює особисте ставлення до проблем твору, аргументуючи свою точку зору цитатами з тексту.

ТЛ Дає визначення поняття роман і його різновидів: а) психологічний роман; б) філософський роман .

7.

5

Лев Толстой (1828–1910). “Анна Кареніна”

Творчість Льва Толстого як найповніший вияв можли­востей реалістичної літератури. Образи-характери роману, пластичність змалюван­ня і психологічна глибина. Суперечливий образ Анни. Образ Левіна, його автобіографічна складова.



Учень:

визначає творчість Л.Толстого як найповніший вияв можли­востей реалістичної літератури;

переказує загальний зміст роману “Анна Кареніна”, виділяє ключові епізоди (зустріч Анни і Вронського на вокзалі, побачення Анни з сином тощо);

називає основні проблеми твору (“мысль семейная” /Л.Толстой/);

характеризує образи головних героїв твору в їхній психологічній глибині;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

3. Новаторські зрушення в літературі другої половини ХІХ ст.

8.

3

Генрік Íбсен (1828–1906). “Ляльковий дім”

Ібсен – норвезький письменник, зачинатель європейської “нової драматургії”. “Ляльковий дім” як соціально-психологічна дра­ма. Особливості драматичного конфлікту та розвитку сценічної дії в п’єсі. Аналітична композиція п’єси. Новаторство Ібсена-драматурга.



Учень:

переказує близько до тексту зміст п’єси;

дає визначення п’єси “Ляльковий дім” як соціально-психологічної дра­ми;

називає й ілюструє прикладами з тексту втілення рис “нової драми” в “Ляльковому домі”;

характеризує головних дійових осіб твору;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

ТЛ Дає визначення поняття соціально-психологічна драма.

4. Підсумок

9.

1

Узагальнення та систематизація вивченого протя­гом року матеріалу


Учень:

називає авторів і переказує зміст вивчених протягом року творів;

повторює, узагальнює і систематизує засвоєні протягом навчального року відомості про особливості перебігу світового літературного процесу.


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет