-
Архілох, Сапфо (1-2 вірші за вибором учителя і учня).
-
Вергілій. “Енеїда” (фрагменти): Заспів (кн.1, вірші 1–33), “Пророцтво Анхіза” (кн.6, вірші 752–853).
-
Данте. “Божественна комедія”: “Пекло” (скорочено).
-
М.Сервантес. “Дон Кіхот” (ч.І., скорочено).
-
В.Шекспір. “Гамлет”.
-
П.Кальдерон. “Життя – це сон”.
-
Й.В.Гете. “Фауст” (ч.І., скорочено).
Для вивчення напам’ять
-
Шекспір. Монолог Гамлета “Бути чи не бути ?..”
№
|
К-ть год.
|
Зміст навчального матеріалу
|
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
|
1. Вступ
|
1.
|
1
|
Художня література як мистецтво слова, її місце серед інших видів мистецтва.
Веди, Біблія, Коран як пам’ятки світової літератури
|
Учень:
називає характерні ознаки художньої літератури як мистецтва слова, визначає її місце серед системи інших видів мистецтва;
визначає Веди, Біблію, Коран як пам’ятки світової літератури, наводить приклади їхнього впливу на розвиток світової культури.
|
2. Із античної літератури
|
2.
|
1
|
Антична (давньогрецька і давньоримська) література – вихідна основа європейських літератур.
|
Учень:
характеризує античну літературу як вихідну основу європейських літератур, невичерпне джерело сюжетів, тем, образів для літературного процесу наступних епох;
пригадує відомості про добу античності, отримані на уроках всесвітньої історії.
|
3.
|
1
|
2.1 Із давньогрецької лірики
Давньогрецька лірика як синтез поезії та музики. Злиття в ній особистих почуттів і переживань поета з реаліями життя, утвердження самоцінності людської особистості.
Архілох (серед. VII ст. до н.е.). “Серце, серце...”, “Всі шляхи богам відкриті...”, “Хліб мій на списі замішений”, “В горі невтішному...”
Образ суворого поета-воїна, мужньої людини (“Хліб мій на списі замішений”). Заклик до мужнього і спокійного ставлення до життєвих поразок і перемог, “змін у людському житті”.
Сапфо (VII-VI ст. до н.е.). “До богів подібний...”, “Жереб мені випав такий...”
Майстерність Сапфо у відтворенні психології людини.
|
Учень:
дає визначення давньогрецької лірики як єдності, з одного боку, власне поетичного тексту, а з другого – музики;
визначає Архілоха і Сапфо як видатних представників давньогрецької лірики;
називає провідні теми віршів:
а) Архілоха: заклик до мужнього і спокійного ставлення до життєвих перемог і поразок (“Серце, серце...”, “Всі шляхи богам відкриті...”, “В горі невтішному...”);
б) Сапфо: зображення почуттів дружби, кохання (“До богів подібний...”), замилування красою життя, природи (“Жереб мені випав такий...”).
виразно читає і аналізує окремі вірші давньогрецьких ліриків.
|
4.
|
2
|
2.2 Із давньоримської літератури
Публій Вергілій Марон (70-19 pp. до н.е.). “Енеїда”: Заспів, “Пророцтво Анхіза”.
“Енеїда” як літературна обробка римської легенди про троянця Енея – засновника Риму. Поетизація римської доблесті, патріотизму, величі Риму як провідні настанови й основний пафос поеми.
| Учень:
визначає значення творчості Вергілія як творця національного героїчного епосу;
пояснює, що “Енеїда” є літературною обробкою римської легенди про троянця Енея – легендарного засновника Риму;
переказує сюжет поеми “Енеїда”, читає окремі фрагменти з тексту, визначає провідну думку твору – звеличення римської держави (головний герой “Енеїди” не троянець Еней, а Рим);
пригадує відомості про римську державу і добу Октавіана, отримані на уроках всесвітньої історії.
|
3. Із літератури Середньовіччя
|
5.
|
1
|
Середньовіччя як історична і культурна доба, її хронологічні межі.
|
Учень:
називає хронологічні межі доби Середньовіччя: від V (476 рік – падіння Риму, Західної Римської імперії) до XV ст. (падіння Візантії; великі географічні відкриття, в т.ч. Америки);
пригадує відомості про добу Середньовіччя, отримані на уроках всесвітньої історії та історії України.
|
6.
|
3
|
Аліг’єрі Данте (1265–1321). “Божественна комедія” (“Пекло)
“Божественна комедія” – філософсько-художній синтез середньовічної культури. Композиція поеми. Бачення світу в поемі, її алегоричний зміст.
|
Учень:
пояснює, що поема “Божественна комедія” є філософсько-художнім синтезом (узагальненням найвищих досягнень) середньовічної культури;
переказує ключові фрагменти “Божественної комедії” (“Пекло”);
складає план її першої частини (дев’ять кіл Пекла: хто за що карається);
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в поемі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
ТЛ Дає визначення поняття терцина.
|
4. Із літератури доби Відродження
|
7.
|
1
|
Доба Відродження, її хронологічні межі (XIV-XVI ст.). Ідейний рух гуманізму. Античність і культура Відродження.
|
Учень:
пояснює, чому Відродження називають світоглядним переворотом;
пригадує відомості про культуру Відродження, отримані на уроках всесвітньої історії.
|
8.
|
4
|
Мігéль де Сервантес Сааведра (1547–1616). “Дон Кіхот” (І частина)
Роман “Дон Кіхот” – пародія на рицарські романи і трагікомічний епос іспанського життя. Мандри Дона Кіхота у пошуках справедливості. Очікувані та реальні наслідки його вчинків. Романтизм Дона Кіхота та твереза розсудливість Санчо Панси. Дон Кіхот – вічний образ всесвітньої літератури.
|
Учень:
переказує близько до тексту ключові епізоди роману; перелічує основні пригоди Дон Кіхота (битва з вітряками, бурдюгами вина, звільнення злочинців тощо);
сприймає великий за обсягом твір цілісно;
характеризує образи Дон Кіхота і Санчо Панси;
висловлює судження про те, чому Дон Кіхот став вічним образом світової літератури;
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в романі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
ТЛ Дає визначення поняття вічний образ.
|
9.
|
4
|
Вíльям Шекспір (1564–1616). “Гамлет”.
Шекспір – геніальний англійський драматург доби Відродження.
Трагедія “Гамлет”, її філософсько-моральні мотиви.
Гамлет – вічний образ світової літератури.
Багатогранність шекспірівських характерів.
|
Учень:
переказує близько до тексту ключові епізоди трагедії;
називає провідні філософсько-моральні мотиви трагедії “Гамлет”: мотив пізнання людиною зла та необхідності боротьби з ним; мотив зіткнення благородства й ницості;
доводить, що Гамлет – вічний образ світової літератури;
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в трагедії, аргументуючи свою точку зору цитатами з тексту.
| 5. Із літератури XVII століття |
|
10
|
1
|
Бароко й класицизм як провідні літературні напрями XVII століття.
Бароко – перший загальноєвропейський художній напрям. Європейське і українське бароко. Естетика і поетика літератури бароко.
|
Учень:
визначає бароко й класицизм як провідні літературні напрями XVII століття;
пояснює, що бароко є першим художнім напрямом, який охопив практично всю Європу, в т.ч. українські землі;
пригадує відомості про XVII століття та його культуру, отримані на уроках всесвітньої історії, історії України, української літератури.
|
|
11
|
3
|
Пéдро Кальдерон (1600–1681). “Життя – це сон”.
Втілення в драмі світоглядних і художніх принципів бароко. Філософсько-моральний конфлікт драми. Причини і наслідки еволюції образу Сехісмундо.
|
Учень:
доводить, що в драмі “Життя – це сон” втілилися художні особливості бароко (схильність до протиставлення, барокова пишність і надлишковість у вживанні метафор, епітетів, порівнянь і т.п.);
визначає філософсько-моральний конфлікт драми;
простежує причини і наслідки еволюції, зміни образу Сехісмундо;
ТЛ Дає визначення поняття бароко
|
|
6. Із літератури XVIIІ століття
|
|
12
|
1
|
Просвітництво як літературна епоха. Провідні ідеї Просвітництва (віра у всеперемагаючу силу розуму, у безмежні можливості людини) та їх втілення в літературі.
|
Учень:
характеризує Просвітництво як ідейний рух і літературну епоху; підкреслює важливу роль літератури в пропаганді та розповсюдженні прсвітницьких ідей;
пригадує відомості про XVIIІ століття та його культуру, отримані на уроках всесвітньої історії, історії України, української літератури.
|
|
13
|
3
|
Йóганн Вóльфґанґ Ґете (1749–1832)
“Фауст” (І частина)
Трагедія “Фауст” як один із найвидатніших творів світової літератури. Образ Фауста як втілення динамізму нової європейської цивілізації. Пошуки сенсу буття і призначення людини. Опозиція Фауст – Мефістофель. Фауст і Маргарита.
|
Учень:
переказує близько до тексту ключові епізоди трагедії;
сприймає текст цілісно;
розкриває головну тему трагедії – пошуки людиною сенсу буття і свого призначення;
характеризує образ Фауста, Маргарити, Мефистофеля;
висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в трагедії, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
|
|
6. Підсумок
|
|
14
|
1
| Узагальнення та систематизація вивченого протягом року матеріалу. |
Учень:
називає авторів і переказує зміст вивчених протягом року творів;
повторює, узагальнює і систематизує засвоєні протягом навчального року відомості про особливості перебігу світового літературного процесу.
|
|
Достарыңызбен бөлісу: |
