18
ліцензію на програму чи надати авторові чи виконати іншу запропоновану автором
умову. Після цього автор надає можливість отримання повно функціональної версії ПЗ.
Зазвичай умовно безкоштовні програми доставляються через Інтернет і мають
невеликий розмір (декілька мегабайт). Також дуже часто для перетворення обмеженої
версії на повно функціональну не потрібні ніякі додаткові файли - досить ввести
правильний реєстраційний код, отриманий від автора.
Сьогодні умовно безкоштовні продукти дуже популярні. Багато відомих
розробників ПЗ беруть на озброєння концепцію "Try before you buy", щоб зацікавити
покупців. По суті, обмежені ознайомлювальні версії комерційних продуктів є всього
лише одній з модифікацій ідеї Shareware. Навіть корпорація Microsoft безкоштовно
поширює 120-денні версії Windows 2003 Server і Visual Studio .NET. Правда, невелика
відмінність полягає в тому, що для перетворення 120-денної версії на повноцінну
доведеться отримати диск з новою версією і виконати процедуру оновлення, а для
"класичних" умовно безкоштовних програм перехід до
повної версії відбувається
відразу ж після введення правильного реєстраційного коду.
Іноді автори умовно безкоштовного ПЗ вибирається один з наступних методів
розповсюдження:
Cardware - кожен користувач програми, який хоче її зареєструватися,
повинен надіслати авторові програми поштову листівку з виглядом
місцевості, де він проживає;
Mailwam - сучасніший варіант Cardware, у якому авторові програми
надсилається електронний лист. Як правило, у відповідь автор присилає
реєстраційний код, що дає можливість працювати з програмою;
Donationware - коли автор не вимагає ніякої оплати, але пропонує всім,
кому сподобалася програма, пожертвувати довільну суму,
щоб підтримати
розробку;
Gifrware - майже те ж саме, що і Donationware, але автор готовий приймати
не тільки грошові пожертвування, але і інші подарунки;
Beerware - подяка за програму приймається у вигляді пива;
Vegeware - автор збирає з користувачів плату за програму у формі
рецептів вегетаріанських блюд.
3.3. Комерційне програмне забезпечення
Комерційне програмне забезпечення створюється з метою одержання прибутку
у вигляді матеріальної винагороди. Комерційне ПЗ більше всього схоже на
звичайний товар, який люди звикли купувати в магазинах. Перш за все, для
програмного забезпечення, що поширюється як комерційне, застосовується принцип
"гроші - вперед", тобто користувач отримує програму тільки після повного внесення
оплати за неї. Дуже багато програм, поширюється у такий спосіб. У більшості
випадків при покупці комерційного ПЗ користувач
отримує коробку, в якій містяться
носії інформації (наприклад DVD або компакт-диски), документація, реєстраційна
картка та інше, на розсуд продавця.
19
Зрозуміло, що автор (або правовласник) зацікавлений в тому, щоб зібрати
плату з кожного користувача програми. Для досягнення цього необхідно
застосовувати технологічні методи, що обмежують розповсюдження нелегальних (не
ліцензованих) копій програми. До популярних технологічних методів відносяться
різні апаратні захисти, системи реєстрації і активації, перевірка ліцензії через
Інтернет при кожному запуску програми і т.д.
Проте чисте комерційне програмне забезпечення володіє однією дуже
важливою особливістю. Кінцевий споживач зможе отримати уявлення про те, що він
купує, тільки після здійснення покупки, і, отже, достатньо висока вірогідність того,
що він буде розчарований і захоче позбавитися від
програми та повернути назад
заплачені гроші. Для того, щоб не відлякати покупців, продавці часто вимушені
обіцяти повернення грошей, наприклад, після двох тижнів з моменту покупки, якщо
програма не сподобається.
Останніми роками XX століття, разом із бурхливим розвитком Інтернет
технологій набула поширення модель розповсюдження програмного забезпечення,
що демонструє рекламу (Adware), яку також можна віднести до комерційної.
Основна ідея полягає в тому, що розробник отримує плату за використання програми
не від кінцевого споживача, якому програма дісталась безкоштовно, а
від
рекламодавців. При цьому користувач комерційної програми вимушений дивитися
картинки, що підкачуються з Інтернету. Зрозуміло, що цей підхід актуальний тільки
для ПЗ, робота якого прямо пов'язана з доступом в Інтернет. Проте з часом
ефективність реклами такого роду значно знизилася, і знайти охочих платити за неї
справжніми грошима стало набагато важче. Однак все ще продовжують існувати
спонсоровані програмні продукти (як правило, інформаційній спрямованості),
розробка яких ведеться на гроші рекламодавців в обмін на розміщення їх інформації
в програмі.
Розробники комерційних програм в рекламних цілях випускають обмежені
ознайомлювальні версії своїх продуктів. Такі версії зазвичай не дозволяють плідно
працювати, але створюють правдиве враження про функціональність програми.
Можна виділити декілька основних типів обмежених комерційних програмних
продуктів:
Demoware - це коли в програмі присутні функціональні обмеження.
Наприклад, можна обробляти файли не більші заданого розміру, не можна
виконувати збереження і т.д. Такі програми іноді називають Crippleware -
"урізане" програмне забезпечення;
Trialwаre - наявність обмежень за часом використання ПЗ. Обмеження
можуть виражатися у вигляді тривалості періоду часу, впродовж якого
можна користуватися програмою (наприклад 30 днів з моменту інсталяції)
або у вигляді фіксованої дати закінчення тестового періоду. Може
обмежуватися число запусків програми або число процесів обробки;
Nagware - користувачу регулярно нагадується про те, що дана версія
програми не є повноцінною комерційною версією. Таке нагадування може
виглядати як діалогове вікно, що з'являється при запуску програми і з
деякою періодичністю під час роботи ПЗ, додаткові написи, що виводяться
на принтер або екран, і т.д.