роз- близький за значенням до префікса пре-

РОЗУМА, РОЗУМЕНА — розумна.

РОЗУМИРА — розумна для миру.

РОЙДА, РОЙКА, РОЙНА — болгарські від рій, роїтися; побажання мати багато дітей.

РОКСАНА — скорочене від Роксоляна; роксани, роксолани — група сарматських племен; можливо — жінка з племені роксоланів; офіційна мовознавча думка, що це ім’я походить від перського Рушані, навряд чи переконлива.

РОКСОЛАНА, РОКСОЛЯНА — дослівно жінка з племені роксів (роксоланів), які жили на території України, хоча досі серед вчених нема одностайності, щоб визнати їх слов’янами. ВК зберегла етнічну назву землі наших Предків Руськолунь (дощ. 4-А, 4-Б, 6-В, 7-В тощо).

РОСА, РОСАВА — роса, росяна.

РОСАНА, РОСЕНА, РОСИЦЯ — від роса; болгарське, сербське.

РОСЛАВА — слава, яка зростає.

РОСТИМИРА — та, що зросла на миру (людях).

РОСТИСЛАВА — див. чол. Ростислав.

РОСТИЧАРА — див. чол. Ростичар.

РОСТУНЯ — див. чол. Ростун.

РОЯ, РОЯНА — болгарське від рій, роїтися; побажання мати багато дітей.

РУЖА — троянда; болгарське.

РУЖЕНА, РУЖИЦЯ — рожева; пов’язане з польською назвою ружа (троянда).

РУМЕНА, РУМЯНА — рум’яна; болгарське, сербське.

РУСА, РУСКА — русява.

РУСАВА — русява, світлокоса.

РУСАЛКА — Богиня рослинної сили і водної стихії; русалок є «тридев’ять сестріниць» (27) і кожна з них має своє ім’я, пов’язане з назвою рослини чи якоюсь її роллю в природі (наприклад, Полудниця, М’ятниця, Пшениця, Жалиця, Краса та ін.). В цьому іменослові подаються імена всіх русалок за творами Ю. Миролюбова.

РУСАНА, РУСАНКА — світла, русява.

РУСИНА, РУСКА — русява; болгарське, сербське.

РУСЛАНА — див. чол. Руслан.

РУСУДАНА — похідне від Рус і Дана.

РУТА — руда, червона; рослина рута-м’ята використовується в жіночих чарах.

С

САМОБОРА, САМОБОРКА — сама бореться.

САМОРАДА — див. чол. Само, Саморад, Самород.

САНА — ім’я русалки у творах Ю. Миролюбова.

САНДРА — скорочене від Александра, Лесандра; представники нової сербської школи схильні вважати слов’янським; див. чол. Александер; поширене серед слов’ян Балкан та Адріатики.

СБИСЛАВА — див. чол. Сбислав.

СВА — 1) багатозначний санскритський корінь, який означає те, що саме виникає, саме існує, і утворює слова на позначення понять: свій край, своя земля (рідне місце, материнське лоно), свій закон, своя віра, свобода; 2) Матір Сва відома з ВК в образі золотої небесної птиці й ототожнюється з Сонцем: «Маємо силу нашу в степах, що вишикувана Матір’ю — Сонцем нашим» (дощ. 7-3); «се бо мовить Мати Сва наша про нас і славу рече нам» (дощ. 23); її синоніми — Слава Суря, Мати-Птиця, Віща Птиця тощо. Вона — покровителька слов’ян, що приносить їм щастя і славу. Корінь сва передає загалом поняття святості, пор. слова: свято, сват, світ, свадьба, свобода, Сварга, Сварог, Сварґа (Свастика) — давньо­арійський знак благополуччя і щастя (укр. форма слова — свастя).

СВАМИРА, СВАМИРНА — всемирна; сербське; подає А. Маринкович-Обровська.

СВАРУША — див. чол. Сваруна.

СВАСЛАВА — всеславна.

СВАТАВА — та, що приносить щастя; ім’я дружинниці чеської княгині Власти.

СВЕНТИСЛАВА — див. чол. Святослав, жін. Святослава.

СВЄЖА, СВЄЖКА, СВІЖА — свіжа в значенні молода, красива, здорова; болгарське.

СВІТИСЛАВА — побажальне: світи, славо!

СВІТЛА — світла, скорочене від Світлана.

СВІТЛАНА, СВІТЛИНА — від світло; див. також чол. Світлан.

СВІТОВИДА — див. чол. Світовид; ім’я-новотвір.

СВІТОГОРА — див. чол. Світогор.

СВІТОЗАРА — світла зоря.

СВІТОЛИКА — світле лице.

СВІТОМИЛА — див. чол. Світомил.

СВІТОМИРА — див. чол. Світомир.

СВІТОСИЛА — світла сила.

СВІТОСЛАВА — світла слава.

СВІТОЯРА — див. чол. Світояр.

СВОБОДА — свобода, воля; ім’я княгині — жінки Володимира Ігоревича, яку він привіз від половців і обвінчався з нею в 1187 p.

СВЯТИГНІВА — див. чол. Святигнів.

СВЯТОГОРА — див. чол. Святогор.

СВЯТОДАРА — див. чол. Святодар.

СВЯТОЛЕЛЯ — Свято Лелі; ім’я-новотвір.

СВЯТОСЛАВА — див. чол. Святослав.

СВЯТОХНА — святкова; народжена на святки; ім’я дочки Казимира ІІ (початок ХІІ ст.).

СЕВЕРА, СЕВЕРИНА, СЕВЕРКА — жінка з племені сіверян; українське.

СЕДЛЕНА — та, що сидить.

СЕЙВИНА, СІЙВИНА — словенська Богиня сібви, насіння (Ю. Венелін із посиланням на «Словенсько-Країнську граматику», Любляна, 1783 р.). Можливо, та сама Богиня Сіва західних слов’ян (померанців, ляхів і сорбів).

СЕЛА, СЕЛЕНИЦЯ — сільська.

СЕЛИМИРА — сільський мир.

СЕЛИСЛАВА — сільська слава.

СЕЛЯНА — див. чол. Селян.

СЕМАШКА — сьома дитина в батьків.

СЕМИРАДА — див. чол. Семирад.

СЕНЯВА — ім’я однієї з русалок (за Ю. Миролюбовим).

СЕРЕДОГОСТА — див. чол. Середогост.

СИЛЕНА — сильна; іноді пов’язують із грецькою Богинею Місяця Селеною, покровителькою жінок, близькою до Рожаниць.

СИЛИЧА — сила; ім’я з пряслиця.

СИНЬООКА — див. чол. Синьоок.

СІВА — у західних слов’ян Богиня-покровителька сівби; у словенців, померанців, ляхів і сорабів — Сійвина (за Ю. Венеліним).

СІВЕРА, СІВЕРИНА — див. чол. Сівер, Сивер, Север, жін. Северина.

СІЯНА — осяйна; болгарське.

СКРЕВА — можливо, має значення кревна — рідна; ім’я родоначальниці племені кривичів (ВК, дощ. 9-А).

СЛАВА — слава, славетна; Богиня Слава, Мати Слава — покровителька слов’ян, яка дала їм етнічне ім’я; від імені Слави утворено багато слов’янських імен людей, як чоловічих, так і жіночих.

СЛАВЕНА, СЛАВИНА — дослівно дочка Слави, див. також чол. Славен, Славин.

СЛАВЕЯ — славна; болгарське.

СЛАВКА, СЛАВНА — славетна, уславлена; західно­слов’­янське.

СЛАВОДАНА, СЛАВОДАРА — славний дарунок.

СЛАВОЛЮБА — від любити славу; ім’я-новотвір.

СЛАВОМИЛА — 1) прославлена милістю; 2) мила для Богині Слави.

СЛАВОМИРА — див. чол. Славомир.

СЛАВОНІГА — див. чол. Славоніг.

СЛАВУНА — славна; ім’я жони отця Богумира (ВК, дощ. 8), родоначальника слов’янських племен: «од них три роди пішли, що були слов’янами. Од них походять деревляни, кривичі та поляни. Бо перша дочка Богумирова мала ім’я Древа, друга Скрева, а третя — Полева. Сини ж Богумирові мали свої імена Сієва і молодший Рус. Звідси походять сіверяни і руси», «А тут мати їхня, яку звали Славуна» (дощ. 9-А).

СЛАВЯНА — дослівно жінка слов’янського племені, слов’янка.

СЛИВИЦЯ — ім’я однієї з русалок (за Ю. Миролюбовим); західнослов’янське жіноче ім’я.

СЛОВЕНА, СЛОВЕНКА — слов’янка.

СМАРАГД — назва коштовного каменя «ізмарагд», «смарагд»; історична особа — дочка князя Мстислава Удалого 1235 р.

СМИЛЕНА — болгарське від назви квітки смил (лат. antennaria dioica).

СМИРНА, СМИРЕНА — смирна.

СМІЛА, СМІЛЯНА — сербське смілива.

СМІШКА, СМІЯНА — та, що сміється, весела.

СНІЖА, СНІЖАНА — сніжна; народжена в снігопад.

СНІЖИНА, СНЄЖКА — сніжинка, болгарське.

СНОВИДА — див. чол. Сновид.

СОБИНА, СОБКА, СОБОТИНА — болгарські; народжена в суботу (або на Соботку — Купайло), див. чол. Собина.

СОБІМИЛА — самолюбна.

СОБІСЛАВА — див. чол. Собіслав.

СОКОЛИНА, СОКОЛИЦЯ, СОКОЛКА — від сокіл; болгарське, сербське.

СОЛОДКА — від солодка; та, що дає насолоду.

СОНЦЕСЛАВА — від чол. Сонцеслав; ім’я-новотвір.

СОРОКА — див. чол. Сорока.

СПАСИМИРА — спаси мир; болгарське.

СПАСКА — скорочене від Спасимира; ймовірно, народжена в місяць спасич.

СПЄХА, СПЄША — див. чол. Спєх.

СПІТОСЛАВА — див. чол. Спитослав.

СРЕБРА, СРЕБРЕНА, СРЕБРИНА — болгарське срібна.

СРІБЛЯНА, СРІБНА — срібна.

СРІЧА, СТРІЧА — Богиня доброї долі; уявляється в образі вродливої молодої дівчини, яка пряде міцну нитку людської долі; мотиви називання — народження на свято Стрітення (1-2 лютого за реконструйованим язичницьким календарем), її антипод — див. Нестріча.

СТАНА, СТАНИЛА, СТАНКА — стійка; надавалося, щоб зупинити народжуваність, якщо дітей було понад десять або коли були самі доньки й хотілося народження сина; болгарське, сербське.

СТАНИМИРА — див. чол. Станимир.

СТАНІСЛАВА — див. чол. Станислав, Станіслав.

СТАНКА — скорочене від імен на Стан-.

СТАСЯ, СТАШКА — зменшене від Станіслава.

СТОІМЕНА — стійка, з твердим характером; болгарське.

СТОІМИРА — стійкий мир; болгарське.

СТОЇСЛАВА — стійка слава.

СТОЇЛА, СТОЇЛКА — те саме, що Станка.

СТОЙКА, СТОЯ, СТОЯНА — болгарські; скорочені від імен на Стой-.

СТОРОЖИЯ — обережна, сторожка.

СТОЯНА, СТОЯНКА — стійка; див. чол. імена на Стой-.

СТУДЕНА — від студити — холодити, морозити; народжена зимою.

СУДИМИРА — див. чол. Судимир.

СУДИСЛАВА — див. чол. Судислав.

СУДИША — зменшене від Судислава.

СУЛЕНА — обіцяна, від давньоруського сулить — обіцяти.

СУЛИСЛАВА — дослівно та, що обіцяє славу.

СУРІЯ — 1) від назви сонця; 2) від назви священого напою.

Т

ТАБІТА — чаклунка; можливо, те саме, що й Табіті.

ТАЇСЛАВА — див. чол. Таїслав.

ТАЙНА — таємнича; сербське.

ТАМИСЛАВА, ТОМИСЛАВА — від томан — десять тисяч; багатотисячна слава.

ТАНА, ТАНКА — тонка, тендітна; болгарське.

ТАТА, ТЕТА, ТЕТКА — батьківська (татусева — від тато); ім’я чеської княгині (V-VI ст. або VІІІ ст.) — сестри Лібуші, дочки князя Крока.

ТАЯ, ТАЇНА — скорочені від Таїслава.

ТВЕРДА — зменшене від Твердислава.

ТВЕРДИСЛАВА — тверда (міцна) слава.

ТВОЙСЛАВА — твоя слава; згадується в Моравії в 1302 р.

ТВОРИЛАДА — див. чол. Творилад.

ТВОРИМИРА — див. чол. Творимир, Творило.

ТВОРИСЛАВА — див. чол. Творислав.

ТЕПЛА — народжена в теплу пору.

ТЕРЕБИЛА — вірогідно, від давньослов’янського треба — жертва Богам; мотиви називання — дитину посвячували для служби Божої, щоб вона вижила (коли дитина була кволою і було мало надії на її порятунок).

ТИНКА — сербське ім’я від грецького Атина (Athena) — божественна ткаля, «девоjка, коjа мота преслицу да зора брже сване»; її прославляють на свято в середині липня (за Слободаном М. Филиповичем).

ТИХА, ТИШКА — скорочене від імен на Тихо-.

ТИХОМИРА — від тиха і мирна; спокійна.

ТИХОСАВА — те саме, що Тихослава.

ТИХОСЛАВА — від тиха і слава — скромна.

ТІМАРЕТА — значення не з’ясоване; ім’я однієї з пророчиць храму в Додоні, яка, на думку Геродота, була пелазгійського походження. Докладніше легенду див.: Променея.

ТІТЯНА — грудаста (народне «цицяста»).

ТОЛИГНІВА — див. чол. Толигнів.

ТОЛИСЛАВА — див. чол. Толислав.

ТОМИЛА — 1) дуже мила; 2) та, що втомлює; від давньоруського томити (вірогідно, мали на увазі томити любощами); 3) скорочене від імен на Томи- (тьма, тисяча).

ТОМИСЛАВА — див. чол. Томислав. Ім’я жони князя Леха — засновника Польщі, який вийшов з Білої Хорватії в 550 р.; ім’я королеви Хорватії (згадується в 914 р.).

ТОМИРА, ТОМИРИДА — багатомирна.

ТОМИРИС — цариця Томирис (амазонка) згадується в 529 р. до н. е. (Свод древнейших…)

ТРАВНА, ТРАВУНА — сербське травнева.

ТРАЙКА, ТРАЇНА, ТРАЯ, ТРАЯНА — третя.

ТРЕБА, ТРЕБКА, ТРЕБОВА — 1) потрібна; 2) пожертвувана Богам — батьки в якості виконання боргу перед Богами віддавали дівчинку до храму для навчання на служительку культу.

ТРЕЙДА, ТРЕНА, ТРЕНКА, ТРОЙКА — зменшені від Трояна.

ТРИГЛАВА — давньослов’янська Богиня Землі, означає три складові частини землі: ґрунт, вода і повітря. Див. чол. Триглав.

ТРИМИРА — див. чол. Тримир.

ТРИСЛАВА — триславна.

ТРОЯНА, ТРАЯНА — 1) третя дочка; 2) похідне від Бога Трояна (Траяна); болгари вважають Трояна Богом Правди; сербське.

ТУГА — сум, печаль. Персоніфікація горя, близьке до Карна, Желя, Обида (кара, жалощі, збитки, втрати); див. у ВК (дощ. 7-Б, 8, 25 тощо).

ТУКА — жирна.

ТУРИСАВА, ТУРИСЛАВА — від тур і слава; могутня слава.

ТУТАНА — місцева, мешканка землі, країни; згадується в 1102 р. в Богемії.

У

УБА, УБАВА, УБАВКА, УБАВНА — ймовірно, від сербського збиток. Мотивація називання — зупинити надмірну народжуваність.

УЛАДА — спокійна; та, що вміє ладити з усіма.

УЛИБА — усміхнена.

УМА — розумна.

УМИЛА, УМІЛА — 1) розумна, мила, приємна; 2) умілиця, та, що все вміє; 3) ім’я дочки новгородського князя Гостомисла Буривойовича, останнього князя з роду Славена. Гостомисл, залишившись без спадкоємця, загиблого в боротьбі з варягами, бачив сон: з живота його дочки Умили зросло чудове дерево. Волхви пояснили йому значення сну: від сина Умили продовжиться княжіння його. Так і сталось: Умила була одружена з Годославом, князем бодричів, і народила сина Рюрика, нащадка Славена, який успадкував Новгородський княжий стіл у 862 p.

УМНА — розумна.

УНА — юна.

УНЕМИРА — див. чол. Унемир.

УРШИЛА — не з’ясоване; історична особа, жона польського короля ХVІ ст.

УСИНЯ — варіант Овсеня (Овсиня).

УСМІХА — усміхнена, весела.

УСУДА — сербська Богиня Долі.

УТА, УТВА, УТИЦЯ — качечка.

УТІХА — втіха.

УТРЕНЯ — вранішня зоря; народжена на світанку.

Х

ХВАЛА — скорочене від імен на Хвал-. Те саме, що й Слава.

ХВАЛИБОГА — хвала Богу.

ХВАЛИБУДА — побажальне будь хвалена.

ХВАЛИМИРА — хвалена миром.

ХВАЛИСЛАВА — хвали славу; відоме у південних слов’ян у 1150 р.

ХЛАДА — холодна, народжена в холодну пору.

ХЛІБА, ХЛІБИНА, ХЛІБНА– сербські від хліб.

ХОВАНКА — схована, збережена.

ХОДА — скорочене від імен на Ход-.

ХОДИМИРА, ХОДИМИРКА — від ходити серед людей.

ХОДИСЛАВА — ходяча слава.

ХОРОШКА — хороша.

ХОРОШУНЯ — зменшено-пестливе від Хорошка.

ХОТЕНА, ХОТЯНА — від давньруського хоть — коханка, любимиця, наложниця; бажана жінка.

ХОТИНА — те саме, що Хотена, Хотяна; сучасні мово­знавці неправомірно виводять це ім’я з грецького Фотинія (від phos, photos — світло); вірогідно, це ім’я злилося із близькозвучним слов’янським.

ХОТЬКА — зменшене від Хотена.

ХРАБРИНА — хоробра; болгарське.

ХРАНА, ХРАНКА — зменшені від імен на Хран-.

ХРАНИМИРА — та, що зберігає мир.

ХРАНИСЛАВА — та, що зберігає славу.

ХРУСАНА, ХРУСІЯ — від Хорс (у сербів).

Ц

ЦАРЕВНА — царівна; болгарське.

ЦВІТА — західнослов’янське; від цвіт, квітка.

ЦВІТАНА — 1) від цвісти, квітуча; 2) народжена в цвітні (квітні).

ЦВІТИНА, ЦВІТКА — те саме, що Цвітана.

ЦВІТОЗАРА — від квітка, зоря; болгарське.

ЦВІТОСЛАВА — квітуча слава; та, що славить квіти.

ЦВЯТКА — скорочене від імен на Цвіт-; болгарське.

ЦЕНКА — болгарське цінна.

ЦЕЦА, ЦИЦА — 1) болгарське і сербське скорочене від Цвітана; 2) також Богиня Цеца — подібна до Живи, римської Церери, грецької Деметри, які дають поживу і саме життя людства. Ця Богиня родючості не могла бачити голодної дитини — вона вигодовувала кожну самотню дитину.

Ч

ЧАДОГОСТА — див. чол. Чадогость.

ЧАДОМИЛА — дітьми мила.

ЧАДОСЛАВА — дітьми славна.

ЧАЙКА — чайка.

ЧАРА, ЧАРНА — від чари; та, що чарує.

ЧАРОДІЯ — від чара і діяти — причаровувати.

ЧАРУНЯ — зменшено-пестливе від Чародія.

ЧАСТАВА — значення не з’ясоване; ім’я дружинниці чеської княгині Власти.

ЧАЯНА — 1) довгоочікувана дитина, від слов’янського чаяти — очікувати, сподіватися; 2) бажана жінка.

ЧЕРНАВА — чорнява; жінка низького походження.

ЧЕСЛАВА– див. чол. Чеслав.

ЧЕСТА — чесна.

ЧЕСТИМИЛА — див. чол. Честимил.

ЧТИРАДА — див. чол. Чтирад.

ЧУДОДІЯ — від чудо і діяти; ім’я-новотвір.

ЧУДОМИРА — чудом мирна.

ЧУДОМИЛА — чудом мила.

ЧУДОСЛАВА — чудом славна.

ЧУДА, ЧУДНА — скорочені від імен на Чуд-.

Ш

ШАДІЯ — не з’ясоване; західнослов’янське.

ШАРКА — 1) вірогідно, від старослов’янського шара — колір, фарба; 2) ім’я дружинниці чеської княгини Власти; 3) див. також чол. Шарко.

ШВАРНЕДЬ — від чеського шварні — вродлива, красуня.

ШОСТА — шоста в родині.

ШУЙЦЯ — лівша.

ШУМИХА — персоніфікація зелені; пов’язана з весняним буянням трав, яке називається шум (Шум і Шумиха згадуються в українських веснянках та гаївках).

ШУТА, ШУТАНА — жартівлива.

Щ

ЩАСТИМИРА — щастя для людей; та, що ощасливлює; ім’я-новотвір.

ЩЕДРА — щедра (давнє); скорочене від Щедромира; називали народжених на Щедрий вечір.

ЩЕДРИНА — щедра; болгарське.

ЩЕДРОМИРА — щедра для миру (людей); ім’я-новотвір.

Ю

ЮГА, ЮГАНА, ЮГЕНА, ЮГИНА — сербське південна.

ЮГОМИРА — південний мир (світ); сербське.

ЮГОСЛАВА, ЮГОСЛАВНА — південь славлячи; юго­славка.

ЮНИЦЯ — 1) юнка; 2) з давнього індоєвропейського juvan — молодий, новий; в язичницьких обрядах юнаки і юнки мали велике значення для почину будь-якої служби; відомі «в’юницькі» пісні на весіллях, у весняних обрядах тощо.

ЮТРАНА, ЮТРЕНКА — вранішня; сербське.

Я

ЯБКА, ЯБЛАНА, ЯБОЛКА — яблуня; болгарське, сербське.

ЯВА — світ проявленого буття у світогляді слов’янських племен; світ живих людей (ВК, дощ. І та ін.).

ЯВЛИНА — та, що з’явилася на світ; похідне від Ява.

ЯВОРА, ЯВОРИКА, ЯВОРИНА, ЯВОРКА — від явір.

ЯГА — етимологія слова не з’ясована; Баба-Яга — межовий образ між світами Яви і Нави (світом живих і мертвих); як порубіжна постать, вона відіграє значну роль в обрядах посвячення (вікових ініціаціях), де випробовує молодих людей на знання Звичаю, вміння досягати мети тощо; як міфологічна постать Баба-Яга за тисячу років християнізації зазнала значного ідеологічного переосмислення, тому нині важко відновити чистоту образу.

ЯГДА, ЯГІТА, ЯГИЦА — сербські від Яга.

ЯГНА, ЯГНИЦЯ — вівця.

ЯГОДА, ЯГОДКА, ЯГОДИНА — ягідка.

ЯДВИГА — 1) запозичене поляками з давнього німецького Гадвіг, де hadu — боротьба, wig — битва; 2) слов’янська етимологія: можливо, що яд — їжа, друга частина не з’ясована; 3) ім’я польської королеви Ядвиги, жони короля Ягайла. Пор. також зменшено-пестливі: Ядзя, Ягуся (від Яга).

ЯДРА, ЯДРАНА, ЯДРАНКА — мешканка узбережжя Адріатичного моря (Ядранське море); сербське.

ЯНА, ЯНИЦЯ, ЯНОВКА, ЯНУШКА, ЯНЯ — сербські, ймовірно, від свята Купайла, яке в західних слов’ян називається Яньовдень; Ян — тотожний римському Янусу (Богу входу й виходу, початку і кінця).

ЯРА — див. чол. Яр; княгиня з таким ім’ям згадується також в скандинавських сагах; ймовірно, скорочене від імен на Яр-.

ЯРИНА — від яр — кипуча, яра, сильна, родюча. Ім’я княжни, дочки Володимира-христителя, яка не хотіла христитися; вона втекла з дому, щоб зберегти Рідну Віру. Ярина збудувала Святиню Дажбога на горі поблизу річки, де ріс священний дуб, але князівські дружинники спалили святиню, а дуба зрубали. Ярина ж згоріла в храмі. Цю гору пізніше назвали Ярининою, а місце від святилища назвали Яр-пень (Яринин пень), нині річка має назву Ірпінь, Ірпень (за Я. Оріоном).

ЯРОМИЛА — дослівно Ярилу мила.

ЯРОМИРА — див. чол. Яромир.

ЯРОСЛАВА — див. чол. Ярослав.

ЯРУШКА — скорочене від імен на Яр-.

ЯСЕНА, ЯСЕНКА, ЯСИКА — зменшені від Ясна.

ЯСИНЯ — див. Ясна.

ЯСМИНА — від південнослов’янського й українського ясмин — жасмин (також іспанське, арабське Jasmin — райська квітка або дівчина, що потрапляє в рай).

ЯСНА — ім’я Богині згадується у ВК (дощ. 7-В) разом з Інтрою (можливо, Індрою — Перуном). З контексту вид­но, що це образ, близький до Перуниці, і супроводжує русичів у битві, оберігаючи від ворогів (дощ. 7-В, 28); вона з’являється також при народженні Дажбожих онуків (дощ. 16).

ЯСНОВИДА — 1) та, що ясно бачить; 2) та, яка має ясний вид (лице).

ЯСУНА — сонцесяйна; епітет Матері-Слави, Сонця у ВК (дощ. 7-Е); див. чол. Ясун.

ЯСЯ, ЯСМА, ЯСНА — зменшене від Ясмин, Ясмина (у поляків та сербів стали самостійними іменами).