Ось де ваш обітований край... Урок за поемою І. Франка "Мойсей"

Ось де ваш обітований край... Урок за поемою І. Франка "Мойсей"

Мета: розкрити образ Бога в поемі як силу, яка цілеспрямовує, запобігає хаосу в душі людини та суспільстві; показати в образі Мойсея внутрішню боротьбу духовного з матеріалістично-корисливим, що уособлене в образі Азазеля; спрямувати дітей до вищих духовних цінностей які концентруються в Богові

• 
  ілюстрації до біблійної історії ізраїльського народу з Єгипту (гравюри Гюстава Доре, Юліуса Карольсфельда);
  
• 
  карта сорокарічних блукань гебреїв у пустелі Синаю;
  
• 
  біблійні вислови, що стосуються Бога, Азазеля та Мойсея;
  
• 
  тексти поеми " Мойсей" І. Франка;
  
• 
  запис теми уроку, питань, що будуть розглядатися, та епіграфу на дошці.
  

1. Біблія як джерело натхнення Івана Франка;

2. Бог - всеосяжна сила, яка організовує, цілеспрямовує.

3. Азазель як уособлення матеріалістичного погляду на світ.

4. Мойсей як виконавець Божої волі.

5. "Та прийде колись час і для вас..."

Передовсім згадаймо, що в основу поеми І. Франка покладена біблійна історія виходу ізраїльського народу з Єгипту. Що стосується Біблії, то християнський світ вважає її книгою богонатхненною. Це стверджує і апостол Павло у Другому послані до Тимофія: "Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності". Цінність Біблії важко переоцінити в житті суспільства і кожної людини зокрема. Навіть якщо сприймати її як художній твір - то це неперевершений шедевр. Це скарбниця поезії - пророчої, хвилюючої, яка очищає душу і надихає. Багатством її образів не може не захоплюватися кожен поціновувач красного слова. Ось, наприклад, Бог, звертаючись до Каїна, каже, що його "в дверях гріх підстерігає" і що він мусить "над ним панувати". Як бачимо, в цих рядках гріх постає як хижа істота. Або ще такі Божі слова до Каїна: "Що ти зробив? Голос крови брата твого взиває до Мене з землі. А тепер ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки". Вдумаймося: "кров кличе до Бога про помсту", "земля розкрила уста свої, щоб напитися крові Авеля", - красиво сказано. Образно, художньо, а тому яскраво і незабутньо. Зверніть увагу на ще один рядок з книги Йова, в якому автор проклинає ніч свого народження: "...хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої". Повторіть вдумливо: "Тремтячі повіки зорі ранньої" - і ви зрозумієте, що це справжня поезія.

Отож, Біблія багата на барвисті метафори, порівняння, епітети - глибокі, влучні, яскраві. Їх використовував кожен пророк - від Мойсея до Малахії. І Сам Ісус Христос у Своїх притчах дав нам зразок високохудожнього вислову.

А все-таки Біблія - це Слово Боже, і її вартість вимірюється впливом не на літературу, а на суспільство, на особистості. Еммануїл Кант твердив: "Існування Біблії як книги є найбільшою користю для всіх людей, яку будь-коли мало людство. Будь-яка спроба умалити Біблію є злочином проти людства".

Усвідомлюючи цінність Біблії, Т. Шевченко перечитував її, переспівував Псалми, малював картини на біблійні сюжети. Багато хто з письменників прагнув зачерпнути цілющої води з джерела Біблії. Це і Пантелеймон Куліш, і Леся Українка, і Яків Щоголів. Як бачимо, не пройшов повз нього й Іван Франко. Саме Біблія надихнула його на геніальний твір.

Отож, в основі поеми "Мойсей" І. Франка покладена біблійна історія виходу ізраїльського народу з Єгипту. Давайте пригадаємо її.

Відомо, що шлях каравану з Єгипту до кордонів сучасного Ізраїлю займає близько 40 діб. Ізраїльський народ ішов сорок років. Чому?

На це дає відповідь Біблія в книзі Числа, 14 розділ, 29, 33-34 вірші: "У цій пустині попадають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти літ і вище, що нарікали на Мене. А ваші сини будуть блукати на пустині сорок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки вигинуть ваші трупи на пустині.

Числом тих днів, що розвідували ви той Край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день - сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною".

Отже, Ізраїль блукав через нарікання, через непослух, через зраду.

Для кращого розуміння поеми "Мойсей" Івана Франка нам потрібно розглянути три її образи: Бога, Азазеля і Мойсея. Два з них змальовують істоти духовні, між ними точиться споконвічна боротьба, яка, звісно, закінчиться перемогою Бога. Мойсей же, як провідник Божої волі серед свого народу, стоїть між цих двох сил І від його віри, мужності і відваги залежить доля як власна, так і цілого народу.

Яка ж природа Бога і Азазеля? У чому сила Мойсея? Нам і потрібно з'ясувати на цьому уроці.

Для початку зчитаємо рядки з твору, що стосуються Єгови (Господа, Сущого).

"А від слів його гори дрижать..." (розділ IV; стор. 40, далі буде IV; 40).

"Як народити Єгова создав..." (VІ; 44).

"Заглянув всім у душу й читав..." (VІ; 44).

"Але заздрий Єгова, наш Бог, І грізний, і сердитий..." (VІ; 45), (ХІХ; 74)1.

Отже, Бог - це Той, Хто створив небо і землю, і народи, Всесильний, від голосу Якого дрижать гори, Всезнаючий. Йому відомі всі душі, усі помисли, усі долі. Крім цього, Він ще "заздрий" і не терпить непослуху, і тим більше зради.

А зараз послухаймо, що говорить Біблія про Бога:

"О Господи, Боже! Ти небо та землю створив Своєю потужною силою" (Книга пророка Єремії, 32:17).

"О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого!" (Послання ап. Павла до римлян, 11:33).

"Він не змучується та не втомлюється, і не збагненний розум Його" (Книга пророка Ісаї, 40:28).

"Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись" (Євангелія від Івана, 4:24).

"Бо Господь, Бог твій, - Він палючий огонь, Бог заздрісний..." (Повторення Закону, 4:24).

Порівняймо біблійний образ Єгови і франківський. Чи вони не однакові? Який можна зробити висновок щодо твору і автора?

Біблійна історія хоч і переосмислена творчо, але письменник не відходить від її суті. В І. Франка біблійне розуміння Бога.

Образ Єгови проходить крізь усю поему. Його можна назвати фундментальним. Це Він, Бог, послав Мойсея вивести народ з Єгипту; Мойсей керується у своїх діях Божою волею, народ у поемі повстає не так проти Мойсея, як проти Єгови. Коли обрав собі інших богів:

Най Єгова собі там гримить

Бог постає перед нами в поемі яка сила, як цілеспрямовує, запобігає хаосу, дає наснагу. І ця сила діє не тільки в народі, а й у душі кожного. Наприклад, доки Ізраїль покладав надію на Єгову, доти мав бажання йти до краю Обетованого:

Сорок літ сапфіровий Йордан
І долина пречудна
Їх манили й гонили, немов
Фата-моргана злудна (1:34).

Так, Мойсей не втрачав сили, доки вірив Богові. Коли ж народ покинув свою надію, зневірився, то став лінивим, лякливим і по-рабськи обмеженим (І; ІІ):

І зневірився люд, і сказав:
"Набрехали пророки!
У пустині нам жить і вмирать!
Чого ще ждать? І доки?"
І покинули жать, і бажать,
І десь рватись в простори...

Так і Мойсей, повіривши Азазею, упав у відчай, бо засумнівався у правдивості Божих слів (XVIII). Урешті саме Бог є метою гебрейського походу, а не Палестина:

Та хто духа накормить у вас,
Той зіллється зо Мною,
Ось де ваш обітований край,
Безграничний, блистячий... (ХІХ; 75).

(Як ви розумієте ці рядки? Учні висловлюють свої думки.).

Отже, вихід Ізраїлю з Єгипту - це ніби вихід з матеріалістичного вузького життя, зацикленого на потребах тіла, до життя духовного, що спрямоване до єднання з Господом.

Бог у поемі протиставляє земні скарби небесним й наголошує, що надмірна любов до багатства, до матеріального спричиняє, духовний занепад:

Хто здобуде всі скарби землі

Як бачимо, Бог, крім того що Він є цілеспрямовуючою, організовуючою силою, уособлює в Собі найвищу мету, найбільший скарб - скарб духу, що є вічним.

Це духовна істота зі світу демонського.

У творі Азазель названий "темним демоном пустині" (ХІІІ; 61), "темним демоном одчаю" (XVII; 68) і протиставлений Богові. Цей дух зла згадується і в Біблії, де йдеться про жертву на очищення народу (читає вчитель або хтось з учнів):

"І кине Аарон на обох тих козлів жеребки, - один жеребок для Господа, і один жеребок для Азазеля (...) А козел, що на нього випав жеребок для Азазеля, буде поставлений живим перед Господнє лице, щоб очистити його, і щоб послати його до Азазеля на пустиню" (Левит, 16:8, 10).

Азазель у Біблії уособлює диявола.

Прочитайте, будь ласка, дві перші строфи ХІІІ розділу (читає учень). А тепер вдумайтесь у слова "притишений сміх" (сміх, коли Мойсей у "сердечному горі"), "мов сичання гадюки".

Оці слова дають поштовх для уяви і підтверджують, що Азазель - зла сила.

З подальших рядків поеми ми дізнаємося, що невеличкий сумнів у душі Мойсея демон хоче роздмухати до відчаю, звинувачуючи його в марнославстві, у гордості:

У гордині безмежній свій люд
Ти зіпхнув з його шляху... (ХІІІ; 60).

А потім він переконує Мойсея, що Божа місія, покладена на нього, -це плід його пристрасного серця (зачитують учні):

Гей, а може, хоривський огонь
Не горів на Хориві,
Лиш у серці завзятім твоїм,
У шаленім пориві?
Може, голос, що вивів тебе
На похід той нещасний,
Був не з жадних горючих купин,
А твій внутрішній, власний? (ХІІІ; 61).

Мета Азазеля - не так викликати сумнів у Мойсея щодо його призначення, як посіяти сумнів щодо Бога. Сумів у Богові приведе до Його заперечення - і ось тоді Азазель святкуватиме перемогу. Бо таким чином Мойсей буде позбавлений джерела сили, втратить мету, що і буде його повною поразкою.

Дух зла бореться не так з Мойсеєм, як з Богом, прагнучи применшити Його можливості, силу і справедливість.

(Знайдіть, будь ласка, рядки в тексті, які підтверджують цю тезу.)

Я тверджу: і Єгова не зна! (XVI; 66).

Показуючи майбутню історію ізраїльського народу, неймовірно жахливу, Азазель не говорить, що це історія його гріхів, - тобто говорить напівправду.

Ось що про це каже Біблія:

"...Ізраїлів дім - вони жили на землі своїй, та й занечистили її своєю дорогою та своїми вчинками... І вилив Я гнів Свій на них за ту кров, яку вилили вони на землю та бовванами своїми занечистили її. І розсіяв Я їх серед народів, і вони були розпорошені по країнах. За їхньою дорогою та за їхніми вчинками розсудив Я їх" (Книга пророка Єзекіїля, 36:17-19).

Як бачимо, саме через непослух, через гріх гебреї перенесли страшні страждання. Але напівправда Азазеля мала успіх, бо зачепила найболючішу струну Мойсея - любов до народу. А любов ця була велика, жертовна:

О Ізраїлю! Якби ти знав,

Ще демон не врахував, що Єгова не тільки Бог караючий, Він - Бог люблячий. І як прийшов до Мойсея в "леготі теплім" (ХІХ; 4), щоб зміцнити його у хвилину відчаю, так прийде і до Свого народу, щоб освятити його, дати мир і благополуччя.

Ви помітили, що всі докази Азазеля дуже матеріалістичні? Він усе пояснює з погляду егоїстичного: власного добробуту, власної слави, власної гордості.

(Учні обмінюються своїми думками.)

Природа Азазеля прямо протилежна природі Бога. Він чинить усе всупереч Богові, не гребуючи ніякими засобами. Підступ, улесливість, обман - це його зброя. І чим більше страждання навколо - тим більша його радість.

Бог і Азазель - це два протилежні полюси: духовне і матеріальне, безкорисне і корисливе, добро і зло, любов і ненависть, вічне і тимчасове.

Азазель приречений на поразку.

Мойсей з перших рядків поеми постає перед нами немічним і самотнім.

Се Мойсей, позабутий пророк,
Се дідусь слабосилий,
Що без роду, без стад і жінок
Сам стоїть край могили (ІІ; 35).

Це роки так змінили його зовнішність. Внутрішньо, духовно він сильний (знайдіть, будь ласка, рядки, що підтверджують це);

Духовна міць Мойсея не може не відбитися на його зовнішньому вигляді. З прочитаних рядків ви можете уявити собі портрет пророка. Погляньте ще раз на картину. Чи відповідає зображений на ній Мойсей вашому уявному портрету?

Мойсей мужня людина. Незважаючи на заборону пророкувати, промовляти до народу, він сміливо це робить, застерігаючи свій народ:

На той камінь зіходить Мойсей -

Чинить так Мойсей з власного переконання, що виконує волю Бога, що його вустами говорить Господь:

Вчора ви сприсяглися свій слух
Затикать на промови.
Не мої, не тих глиняних уст,
А самого Єгови (IV; 40).
Тим-то буду до вас говорить
Не від себе, а владно,
Щоб ви знали, що з Богом на прю
Виступать непорадно (IV; 41).

Крім того, Мойсей переконаний у великому призначенні свого народу, в його месіанстві, що Господь послав нести духовні цінності всьому світові:

О Ізраїлю, ти той посол
І будущий цар світу!
Чи не тямиш посольства свого
І його заповіту?
Твоє царство не з сеї землі.
Не мирська твоя слава!
Але горе, як звабить тебе
Світовая забава (VI; 46).

Переконаність Мойсея не даремна, бо згідно з Біблією, так про нього говорить Бог: "...у всім домі Моїм він довірений! Говорю Я з ним уста до уст, а не видінням і не загадками, і Образ Господа він оглядає" (Числа, 12:8).

Мойсей страждає, що його народ не розуміє свого призначення, що жалкує за Єгиптом з його стравами і шукає собі інших богів, сподіваючись, що вони дадуть багатство і славу:

Що з Міцраїм батьки і діди

Мойсей, як пророк, бачить прекрасне майбутнє Ізраїлю з Єговою, і йому ще більше додає болю, що народ, який він так любить, відмовляється від свого щастя і сам вкидає себе у безодню страждань, котрі також бачив Мойсей. Він постає перед нами не тільки як вірний Богові, що виконує його волю, а й такий, що готовий пожертвувати собою заради свого народу (знайдіть, будь ласка, рядки, що є підтвердженням цих слів):

О Ізраїлю! Якби ти знав,
Чого в серці тім повно!
Якби знав, як люблю я тебе!
Як люблю невимовно!
До слів:
Як люблю я безмірно тебе,
А проте покидаю (Х; 53-54).

(Поміркуймо, в чому сила Мойсея. Проілюструйте свої слова рядками з поеми.)

Сила Мойсея в Богові. Борючись з власними сумнівами, борючись з Азазелем, він звертається до Єгови, шукає захисту тільки в Нього. Мойсей без Бога не був би Мойсеєм - вождем, а одним із багатьох гебреїв, котрим дорогі єгипетські наїдки.

І один чую дотик іще,
Дивну руку Господню.
До слів:
Тільки ти на дні серця мого,
Промовляєш, Єгово,
Лиш тебе моє серце шука
У тужливім пориві... (ХІІ; 58).

У цих рядках простежується незбагненна єдність між Господом і Мойсеєм, і саме в цій єдності сила Мойсея, саме в цій єдності з Богом він - переможець.

Бог виступає силою зміцнюючою, будівничою, Азазель - руйнівною. Внутрішня боротьба в душі Мойсея є виявом незримої боротьби Бога і демона, духовного і матеріального, вічного і тимчасового.

А зараз звернімо увагу на епіграф уроку: "Не гасіте ж святого огню". (Що це за святий огонь? Учні висловлюють думки.)

Це огонь любові, віри, жертовної праці, котрий дається кожному із нас. Його не можна вгашати, а треба берегти і підтримувати для блага свого народу і людства. Святий Господній вогонь у серці Мойсея горів аж до його останнього подиху. Тож прислухаймося до пророка і збережімо святе полум'я любові Божої і у своїх серцях, аби бути готовими в будь-яку мить свого життя вчинити подвиг заради Бога, Вітчизни і людини:

Та прийде колись час і для вас
В життєвому пориві.
Появиться вам кущ огняний,
Як мені на Хориві.
Стане свято в вас, мов у храму,
В той момент незабутній,
І озветься до вас із огню,
Отой голос могутній:
"Здійми обув буденних турбот,
Приступи сюди сміло,
Бо я хочу послати тебе
На великеє діло.
Не гасіте ж святого огню,
Щоб, як поклик настане,
Ви могли широсердно сказать:
"Я готовий, о пане!" (ХІ; 57).

Домашнє завдання: виписати по три цитати до кожного з розглянутих образів і прокоментувати. Уривок з поеми від слів "Та прийде колись час і для вас..." до слів "Я готовий, о пане!" вивчити напам'ять.

"Мойсей", Іван Франко