„російська усна народна творчість”
жүктеу/скачать 214.5 Kb.
|
| похідні слова твірні слова
шахт-ар шахт-а; водн-ик водн-ий; бездарн-ість бездарн-ий; при-скор-ити скор-ий; допомог-а допомог-ти; житт-є-пис житт-я пис-ати. За будовою твірна основа може дорівнювати кореню (малий>маліти) або поділятися на кореневу і суфіксальну {народн —> нпродність) чи кореневу і префіксальну {виходити —> вихід) частини. Отже, твірна основа за своєю структурою буває неподільною (кореневою) і подільною. Твірна основа виявляє себе обов'язковим елементом словотворчого процесу при суфіксальному {сін-аж), префіксально-суфіксальному {до-реч-н-мм), а також усіх інших змішаних способах, в яких використовуються афікси, при основоскладанні {чорн-о-зем) {Невідомська, 1986:13)та при неморфологічних способах деривації. До складу похідного слова твірна основа може входити цілою або ж у скороченому вигляді. Відповідно до цього розрізняють повні й усічені (скорочені) твірні основи, наприклад: дозріл-ий —> дозріл-ість, промінь - > прОмен-евий, нов-ий —> нов-изна, крича-ти —> крик-ливий, керува-ти —> керівник, кпеї-ти —> —> клей-кий, прив 'яза-ти —> прив язь. Отже, твірна основа не існує самостійно; вона виявляється пісня завершення дериваційного акту як спільна для твірного і похідного слів семантико-структурна величина. Похідні слова утворюються за допомогою словотворчих засобів. Cловотворчі засоби у науковій літературі називають формантами. Формант (від лат. fоrта — "форма, звичайний вигляд") — оформлювач слова, який виник у результаті злиття словотворчого афікса і закінчення. Формантом називають словотворчий елемент, за допомогою якого утворено похідне слово і який разом із закінченням (якщо слово змінне) виражає його словотвірне значення. Наприклад: нагріва- (твірна основа) + -льник (формант) — "робітник, який займається нагріванням"; засвоюван- (твірна основа) + -ість (формант) — "здатність засвоюватися"; жовт- (твірна основа) + -іти (формант) — "набувати певної ознаки"; лукав- (твірна основа) + -ство (формант) — "опредметнена властивість"; при- (формант) + -сісти (і вірне слово) — "неповна дія"; старш-(твірна основа) + -о- + -клас- (твірна основа) + -ник (формант) — "учень старших класів". Отже, формант — це сукупність формальних ознак, за якими похідне слово відрізняється від свого твірного в рамках словотвірної пари {вікно — під-вікон-ня, колос — колос-и-ти-ся, догана - без-дога-ний). За допомогою форманта виражається словотвірне значення. Поєднання префікса та суфікса у ролі словотворчого форманта у спеціальній літературі називаються по-різному: біфіксом {біморфемою), конфіксом. складним формантом тощо. У сучасній українській мові словотворчим формантом може виступати матеріально виражений або нульовий афікс: префікс {вічний — пра-вічний), суфікс {чорний — чорн-ота), постфікс (побороти — побороти-ся), флексія {Валентин — Валентин-а), нуль суфікса (намолотити — намолот); поєднання афіксів різних видів: сукупність префікса і суфікса {поза конкурсом — поза-конкурс-н-ий), сукупність префікса і постфікса {чекати — до-чекати-ся), сукупність суфікса і постфікса {табір шабор-и-ти-ся), сукупність префікса, суфікса і постфікса {щедрий —розщедр-и-ти-ся). Необхідно пам'ятати, що формант може складатися як з однієї, так і з декількох морфем : -інь — теплінь, -ина - вершина, від- ... -и — віддалеки, зав-...-шки — завбільшки. Формант виявляється лише у зіставленні похідного з його твірним, тобто в рамках словотвірної пари. За ступенем продуктивності і регулярності афікси поділяються на продуктивні, малопродуктивні, непродуктивні, регулярні і нерегулярні {Словотвір, 1979: 20). Так, наприклад, суфікс -ник є продуктивним — за допомогою нього утворюються іменники за різними моделями на означення агентивних назв, назв предметів: розвідник, рятівник, жартівник, довідник. Цей суфікс є водночас і регулярним. Він легко і постійно поєднується з дієслівними основами {плавати —> плавник), прикметниковими {обхідний —> —> обхідник), дієприкметниковими {мучений —ї мученик), іменниковими {зрада —> зрад зрадник) {Див. далі 5.З.). Слова виникають також шляхом складання (за допомогою інтерфіксів чи без них) у межах одного похідного двох або кількох частин {генерал-лейтенант, лісотундра, літакобудування). В утворенні складних слів формантом виступають сполучні голосні о, є. Можливе їх поєднання із суфіксом: одн-о-клас-ник, сам-о-стій-ний. Поєднуються в одне похідне слово також довільно усічені (скорочені) основи шляхом абревіації {командир бригади — комбриг, Вища Атестаційна Комісія —ВАК). До складу форманта входять не лише афікси, а й усі супроводжуючі морфонологічні засоби: чергування голосних і приголосних фонем (текти — тік, друг — дружній), переміщення наголосу (добрий — доброта), усічення твірної основи (формальний — формалізм, космос космічний, бігати — бігун, інакше — переінакшити), інтерфіксація (два дні дводенний) та деякі інші. Так, наприклад, у прикметнику "короткочасний " формант складається з суфікса -н-, інтерфікса -о- та флексії -ий, в іменнику "ріжок" формант представлений суфіксом -ок-, чергуванням приголосних фонем (г— ж), наголосом та нульовою флексією. Це означає, що формант у плані форми ширший, ніж словотворчий афікс, але афікс — основний обов'язковий компонент форманта. Афікс може виступати самостійно, без супроводжуючих засобів або в комплексі з ними. Однак жоден із супроводжуючих засобів (зокрема морфонологічних) не використовується без афікса. Супроводжуючі засоби хоча й використовуються широко у словотворенні, проте самостійної словотворчої функції не виконують. Будучи супроводжуючими, морфонологічні засоби лише супроводжують афіксацію (Тихонов, 1985: 26). Можна сказати, що слово, утворене морфологічним способом, поділяється на дві частини — на твірну основу і формант. жүктеу/скачать 214.5 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|