„російська усна народна творчість”



бет6/13
Дата26.05.2022
өлшемі214.5 Kb.
#458645
түріКонспект
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
levun sulm

2.3. Словотвірна структура похідного слова
Похідне слово — це найменша одиниця словотвірної системи. З фор­мального боку її треба трактувати як найменше "синтагматичне ціле", як комбінацію одиниць нижчого порядку.
Похідне слово — центр, точка перетину формальних та семантичних зв'язків. Словотвірна структура похідних слів має подвійну природу: залежність від частини мови твірної основи і частини мови самої похідної основи.
Похідне слово виникає в мові як результат процесів словотворення, які у підсумку зводяться до процесів комбінаторики та "складання" морфем. Розуміння реальних шляхів виникнення похідного слова зумовлює можливість адекватного аналізу його формальної організації шляхом аналізу окремих компонентів його структури — твірної основи і форманта.
Комбінаторний характер похідного слова в ході здійснення словотвірного аналізу вимагає не лише виявлення твірної основи та форманта, а, насамперед, — з'ясування словотвірної структури похідного слова.
Термін "словотвірна структура похідного слова" набув поширення в науковій літературі, однак розуміється вченими по-різному і досить часто сплутується з іншим терміном — "морфемна (морфологічна) структура слова". Зазначимо, що деякі вчені намагаються тлумачити термін "структура слова" через термін "форма слова", що пояснюється їхньою семантичною близькістю: структура — "будова, внутрішня організація будь-чого", форма - вид, тип, оріганізація, структура, зумовлені певним змістом".
Доцільно, однак, розрізняти ці терміни при вживанні їх у мовознавчій науці. За терміном "форма" закріпилося значення "виділятися зі свого оточення", в той час як за терміном "структура" — "виділяти в собі самому окремі частини" Визначення словотвірної структури через форму (порівняйте: "структура - це форма організації одиниці мовного вираження, яка має системний, закономірний характер" (Степанов, 1968:11)) узагальнене не за характером і не підкреслює особливостей саме словотвірної структури.
Треба зазначити, що поняття словотвірної структури слова — центральне поняття синхронічного словотвору, через яке підкреслюється не лише формальна організація похідних слів, а й їхня семантична співвідносність із твірними словами. Саме це поняття лежить в основі словотвірного аналізу.
Словотвірна структура — це подільність слова на елементи, які безпосередньо беруть участь у творенні даного слова.
Така інтерпретація цього поняття наближає його до поняття взірця (або моделі), в якому відображується матеріальна будова похідного слова, наявність у його складі сукупності словотворчих елементів, які виражають не лише форму, але й зміст слова.
Отже, словотвірна структура слова—це поняття, значно ширше, ніж поняття морфемної будови (структури), оскільки за допомогою цього поняття ви­являється сукупність тих словотворчих елементів, які виражають не лише форму, але й зміст похідного слова. Словотвірна структура — це формально виражена похідність слова, його "організація", яка об'єднує в собі різні за функцією частини — формантну та мотиваторну.
Поняття СС (словотвірної структури) дає уявлення про бінарність будови похідного слова і цілком відповідає тим ознакам похідності, які мають місце у
критерії Г. Винокура.
Незважаючи на той факт, що СС пов'язана, головним чином, з формальним боком похідного слова, через неї виражається і словотвірне значення. Причому бінарність формальних засобів зумовлює і бінарність наявного у похідному слові словотвірного значення. Всі афікси у слові мають зв'язане значення, яке реалізується лише в єдності зі значенням відповідної основи. Тому обидва структурні елементи слова хоча і сприймаються як "рівноправні партнери словотвірної моделі", виступають як компоненти взаємопов'язані та взаємозумовлені.
Тому прийнятним може бути дещо модифіковане визначення словотвірної структури:
словотвірна структура — це формально-семантичне підношення похідного до твірного, яке виражається форматом.
Без сумніву, словотвірна структура притаманна тільки похідним словам і виявляється в їхній здатності поділятися на складові частини — твірну і формантну. Наприклад: роз-веселитися, зміст-овний, конкурс-ант, сніг-овий, машин-ний, при-летіти та ін. Як бачимо, формант сам мо собі теж може бути структурною одиницею, включаючи до свого складу всю сукупність слово­творчих засобів, які беруть участь у творенні слова.
У сучасній українській мові налічується значна кількість похідних, в яких відсутні зовнішні показники похідності. Йдеться, насамперед, про віддієслівні іменники на зразок збіг, перетин, переліт, крик та ін. У цих випадках маються на увазі форманти, матеріально не виражені, тобто так шані нульові форманти.
Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок про те, що бінарність будови похідного слова, яка виявляється в його здатності ниділи ти у своєму складі мотиваторну та формантну частини, є головною і важливою ознакою слово­твірної структури будь-якого похідного слова.
Разом з тим у сучасній українській мові поряд зі слонами, у твореними за допомогою одного словотворчого засобу (суфікса, префікса тощо), існують слова, які мають у своїй будові декілька афіксів одночасно, тобто т. зв. багатоафіксальні, багатоморфемні слова. У цьому плані закономірно постає питання про визначення словотвірної структури подібних одиниць мови.
Для цього випадку вчені пропонують інше трактування поняття "слово­твірна структура слова". Так, наприклад, П. Соболева зазначає наступне: "На відміну від поширеного розуміння словотвірної структури слова як тільки зіставлення твірної та похідної основ, під словотвірною структурою ми розуміємо всі дериваційні кроки, необхідні для його отримання, тобто всі такти похідності, які є релевантними для синхронії"" {Соболева, 1969:158). Це визначення свідчить про існування іншої точки зору на словотвірну структуру, що стосується похідних слів, в яких основа виступає як результат багатоступеневого словотворення. Іншими словами, йдеться про словотвірну структуру слів, утворених шляхом "нанизування" декількох афіксів.
З визначення випливає, що під словотвірною структурою розуміється як один акт словотворення, якщо твірна частина дорівнює кореню, так і декілька таких актів, коли твірна частина, крім кореня, включає ще й афікси.
Однак ця точка зору на словотвірну структуру виявилась неприйнятною для більшості вчених-дериватологів, оскільки вона суперечить розумінню будови
похідного слова як бінарної структури, яка складається з мотиватора та форманта, на що вказує і критерій Г. Винокура.
Очевидним є той факт, що попередні акти похідності для словотвірної структури похідних останнього ступеня похідності значення не мають: сло­вотвірно релевантними є лише форманти, які завершують процес творення похідного слова.
Закінчуючи розгляд питання про похідне слово як одиницю словотвору, зазначимо, що в науковій літературі пропонується декілька вагомих причин вважати похідне слово головною одиницею словотвірної системи. По-перше, воно дає яскраве уявлення про всі відмінні риси системи в цілому; по-друге, опис усіх інших, структурно більших, одиниць відбувається як об'єднання або групування похідних слів, оскільки всі вони є вторинними по відношенню до твірного слова.


Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет