120 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
Ось так і комунікація, і соціальне функці
онують у замкненому колі, як приваба — з
якою пов'язана сила міфу. Вірування, віра в
інформацію пов'язані з цим тавтологічним
доказом, який система надає про саму себе,
дублюючи в знаках невловну реальність.
Однак можна припустити, що це вірування
таке саме двозначне, як і вірування, яке по
в'язувалося з міфами в архаїчних суспільст
вах. У них вірили і не вірили. Ми не перейма
ємося цим питанням. "Я це добре знаю, та
все ж". Щось схоже на зворотну симуляцію
постає в масах, у кожному з нас, у відповідь
на симуляцію смислу і комунікації, в якій нас
замикає ця система. У відповідь на тавтоло
гію системи постає амбівалентність, у відпо
відь на відстрашування — знеохочення чи
досі загадкове вірування. Міф продовжує іс
нувати, однак не варто гадати, що люди ві
рять у нього: саме в цьому криється пастка
для критичної думки, яка може працювати,
лише виходячи з припущення про наївніть та
дурість мас.
2. За цим надмірним інсценуванням кому
нікації засоби масової інформації, інформа
ція посилено домагаються непереборної де-
структуризації соціального.
Так інформація розчиняє смисл і розчиняє
соціальне в чомусь схожому на туманність,
призначену зовсім не для зростання нового, а
навпаки, для тотальної ентропії
1
.
Ми говорили тут про інформацію лише в соціаль
ному регістрі комунікації. Проте було б дуже цікаво
поширити цю гіпотезу на кібернетичну теорію інфор
мації. Тут також фундаментальна теза полягає в тому, що
вона є синонімом негентропії, спротиву ентропії, на
рощуванню смислу та організації. Однак було б дореч
но сформулювати обернену гіпотезу: ІНФОРМАЦІЯ =
Достарыңызбен бөлісу: |