6 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
дження моделей реального без першопричи
ни та без реальності: гіперреального. Терито
рія більше ані передує карті, ані живе довше
за неї. Відтепер карта передує терито
рії —
прецесія сгшулякрів, — саме вона поро
джує територію, і якби треба було переписа
ти наше фантастичне оповідання, то сьогодні
клапті території тліли б поволі на просторі
карти. То тут, то там залишки реального, а не
карти, продовжували б існувати в пустелях,
котрі перестали належати Імперії, а стали на
шою пустелею.
Пустелею самого реального.
Насправді навіть у перевернутому вигляді
це фантастичне оповідання не придатне для
використання. Залишається, мабуть, лише
алегорія про Імперію. Адже сучасні симуля-
тори вдаються до такого самого імперіалізму,
коли намагаються сумістити реальне — все
реальне — зі своїми моделями симуляції. Од
нак ідеться вже не про карту і не про терито
рію. Зникла якась дещиця: суверенна відмін
ність між одним та іншим, що надавала абст
ракції чарівності. Адже саме відмінність
створює поезію карти й чарівність території,
магію концепту й чарівність реального. Ця
уявність репрезентації, яка досягає найвищої
точки й водночас падає в провалля в божеві
льному проекті картографів досягти ідеаль
ної рівнооб' ємності карти та території, зни
кає в симуляції — діяння якої ядерне й гене
тичне, та аж ніяк не дзеркальне й дискурси
вне. Зникає ціла метафізика. Немає більше
дзеркала сутності й видимості, реального та
його концепту. Немає більше уявної рівно
об'ємності: виміром симуляції стає генети
чна мініатюризація. Реальне породжується на
основі мініатюризованих чарунок, матриць і
спогадів, моделей управління — і може^ без
ліч разів відтворюватися на цій основі. Йому
Достарыңызбен бөлісу: