14
Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
без зв'язку з рештою людського виду. Це бу
ло зроблено за ініціативою самих антрополо
гів, котрі бачили, як при контакті з ними ту
більці негайно розкладалися, як мумія на сві
жому повітрі.
Для того щоб жила етнологія, необхідно,
щоб помер її предмет, який, вмираючи,
мститься за те, що його "відкрили", й своєю
смертю кидає виклик науці, котра прагне
оволодіти ним.
Хіба не живе будь-яка наука на цьому па
радоксальному схилі, на який її прирікають
зникнення її предмета в самому його сприй
нятті, та безжальна реверсія, якої вона зазнає
з боку мертвого предмета? Подібно до Ор
фея, вона постійно обертається надто рано, й
подібно до того, як це було з Евридікою, її
предмет знову падає до Пекла.
Саме від цього пекельного парадоксу й хо
тіли вберегтися етнологи, знову закриваючи
навколо тасадаїв кордон безпеки у вигляді
незайманого лісу. Ніхто більше не чіпатиме
їх: родовище перестає функціонувати як ша
хта. Наука втрачає на цьому цінний капітал,
однак предмет залишиться неушкодженим,
втраченим для неї, але неторканим у своїй
"незайманості". Йдеться не про жертву (на
ука ніколи не жертвує, вона завжди смерто
носна), а про симульовану жертву її предмета
з метою порятунку її принципу реальності.
Тасадай, заморожений у своїй природній сут
ності, слугуватиме їй абсолютним алібі, ві
чною запорукою. Тут бере свій початок не
скінченна антиетнологія, різноманітними сві
дченнями якої є Жолен, Кастанеда, Клястр.
Хай там як, а логічна еволюція науки полягає
в дедалі більшому віддаленні від свого пред
мета, аж поки вона не починає обходитися
без нього: її самостійність стає від цього ще
Достарыңызбен бөлісу: