Simulacres et simulation жан Бодріяр симулякри
Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
жүктеу/скачать 1.67 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Прецесія симулякрів 19
| 18 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
вчання. Задля цього необхідно ексгумувати їх і віддати їм військові почесті. Вони водно час є здобиччю науки та хробаків. Один ли шень абсолютний секрет надавав їм цієї ти сячолітньої сили — опанування гниття, що означало опанування всього циклу обмінів зі смертю. Ми спроможні відтепер лише на те, щоб поставити науку на службу відновлення мумії, тобто на те, щоб відновити окоглядний порядок, тоді як бальзамування було міфі чною працею, яка мала на меті зробити без смертним прихований вимір. Нам потрібне окоглядне минуле, окогля дний континуум, окоглядний первісний міф, що заспокоюватиме нас щодо нашого кінця. Тому що в глибині душі ми ніколи не вірили в нього. Звідси й ця історична сцена при йняття мумії в аеропорту Орлі. Тому що Рам- зес був великим деспотом і полководцем? Звісно. Та насамперед тому, що наша культу ра марить, поза цією померлою силою, яку вона прагне анексувати, про порядок, котрий не мав би з нею нічого спільного, й вона ма рить про нього, тому що знищила його, екс гумувавши як власне минуле. Ми зачаровані Рамзесом, як християни епохи Відродження були зачаровані амери канськими індіанцями, цими (людськими?) істотами, котрі ніколи не знали Христового слова. Відтак був, на початку колонізації, мо мент зачудування та засліплення самою цією можливістю уникнення універсального зако ну Євангелія. Тож слід було обирати одне з двох: або визнати, що цей Закон не універса льний, або знищити індіанців, щоб стерти до кази. Як правило, задовольнялися тим, що навертали їх до віри або навіть просто від кривали їх — цього в подальшому було до сить для їхнього повільного знищення. Прецесія симулякрів 19 Ось так, досить буде ексгумувати Рамзеса, щоб знищити його через музеєфікацію. Адже мумії гниють не через хробаків: вони поми рають, перебираючись від повільного поряд ку символічного, володаря гниття та смерті, до порядку історії, науки та музею — нашого порядку, який більш нічого не опановує і здатен лише прирікати те, що передувало йо му, на гниття та смерть і намагатися потім воскресити його за допомогою науки. Непо правне насильство щодо всіх таємниць, наси льство з боку цивілізації без таємниць, нена висть цілої цивілізації до своїх власних ос нов. Точнісінько так, як етнологія, котра вдає, ніби відмовляється від свого предмета, аби краще покластися на свою чисту форму, так само демузеєфікація є лишень ще однією спі раллю штучності. Свідок — монастир Сен- Мішель де Кукса, який за великі кошти буде повернено на батьківщину з Клойстерза* у Нью-Йорку і знову встановлено на "перві сному місці". І всі заповзялися аплодувати цьому поверненню (як "експериментальній операції відвоювання тротуарів" на Єлисей ських Полях!). Але ж, якщо імпорт капітелей дійсно був актом свавілля і якщо Клойстерз у Нью-Йорку таки є штучною мозаїкою всіх культур (відповідно до логіки капіталістич ної централізації цінностей), зворотний ім порт до первісних місць, у свою чергу, ще більш штучний: це абсолютний симулякр, який наздогнав "реальність", здійснивши по вний оберт. Монастир мав би залишатися у Нью-Йо рку в симульованій атмосфері, яка принаймні жүктеу/скачать 1.67 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|